«Американська мрія» — не єдина доктрина, яку нам, українцям, варто взяти до уваги, коли йдеться про цінності, здатні нас об’єднати. Ось уже дев’ятий рік поспіль Мережа ООН зі сталого розвитку публікує «Всесвітній звіт щастя» (див. «Щастя з Півночі»). І в першій десятці їхнього рейтингу незмінно опиняються північні нації. Цьогоріч його очолила Фінляндія. За нею у топ‑10 — Данія, Ісландія, Норвегія і Швеція. Що ж робить їхніх мешканців такими задоволеними своїм життям? Окрім добре відомих елементів достатку — зокрема соціальної підтримки, гендерної рівності, високого рівня доходів на душу населення, довіри до уряду та одне до одного, — це, хоч як дивно, скромність.
На менталітеті цих націй позначився відомий ще з часів вікінгів принцип лагом (lagom), в основі якого — розважливе ставлення до життя і дбайливе використання ресурсів: мати всього не багато й не мало, а саме стільки, скільки тобі потрібно. За однією з версій, слово походить від скорочення шведської фрази laget om, що буквально означає «навколо команди» й сягає корінням періоду між VIII та XI століттями, коли воїни-мореплавці пили медовуху з одного рогу, який передавали по колу й відсьорбували лише ковточок — щоб вистачило на всіх.
Лагом — це стриманість і впевненість у собі. Саме завдяки йому скандинави навчилися жити відносно безтурботно. Саме в ньому виявляється справжня свобода, адже цей принцип звільняє від необхідності демонструвати всім свій статус і досягнення, щоб відчути власну повноцінність. Його нерідко критикують інфлюенсери, адже він заважає їм відверто розповідати про те, чим вони пишаються. Водночас активна в соцмережах молодь поза ними здебільшого дотримується такої моделі поведінки — а тому, як правило, без зайвого драматизму ставиться і до тріумфів, і до невдач.
Читайте також: В обіймах Чорного лісу
Чи не найвиразніше принцип лагом, за словами спортивного оглядача шведської щоденної газети Expressen Матса Олссона, дався взнаки під час поразки Швеції на Євро-2012 у Києві, коли країна вилетіла з чемпіонату попри досить хороші шанси на перемогу. На те, що могло викликати глибоке розчарування й обурення в інших, шведи лише знизали плечима — мовляв, нічого страшного, спробуємо наступного разу.
Інший вияв скандинавськості — неприйняття розкоші та пафосу. Така споконвічна риса чи не найвиразніше втілена в так званому законі Янте, який сформулював дансько-норвезький письменник Аксель Сандемус у романі «Утікач перетинає свій слід» (En flyktning krysser sitt spor), що вийшов друком у 1933 році. У творі йдеться про вигадане провінційне містечко Янте, де всі одне одного знають і зневажають індивідуалізм та особистісність, бо вважають їх загрозою колективній згуртованості. Його мешканці живуть за 10 постулатами:
1 Не думай, що ти особливий.
2 Не думай, що ти нам рівня.
3 Не думай, що ти розумніший за нас.
4 Не мисли себе кращим, ніж ми.
5 Не думай, що ти знаєш більше за нас.
6 Не думай, що ти важливіший, ніж ми.
7 Не думай, що ти на щось здатен.
8 Не смій насміхатися з нас.
9 Не думай, що ти комусь потрібен.
10 Не думай, що ти можеш нас чогось навчити.
Деякі з цих пунктів — або й усі — комусь можуть видатись досить жорсткими. Багатьох іноземців у скандинавських країнах спершу дивує, що щасливе суспільство може послуговуватися чимось таким як орієнтиром. Пересічного українця — й поготів, бо, як влучно зауважив історик Ігор Лильо: «Українці — єдина нація у світі, яка останньою моделлю айфона освітлює шлях до туалету на вулиці». Імовірно, дається взнаки радянське минуле дефіцитів і черг, коли звичайні громадяни мало що могли собі дозволити. Тепер можуть — і прагнуть, щоб про це знали інші.
Про закон Янте в скандинавських країнах говорять досі як про засіб для самоконтролю, забезпеченого смиренням і повагою до інших. Без нього важко уявити скандинавський егалітаризм. Його важлива функція, яку, щоправда, рідко озвучують вголос, — приборкувати заздрощі й створювати середовище, у якому всі — незалежно від регалій і напрацювань — почуватимуться комфортно. У своїй книжці «Майже ідеальні люди» (The Almost Nearly Perfect People), що вийшла у 2014 році, Майкл Бут, британський журналіст, який живе в Копенгагені, описує один досить показовий випадок. Його подруга з Данії, яка перебралася до Вашингтона, навідуючи друзів на батьківщині, розповідала їм про успіхи свого сина в школі. Під час застілля вона сказала, що той — перший у своєму класі. Після цього в залі запала незручна тиша. Як данка вона мала б знати, що порушила код — хвалитися академічними здобутками, своїми чи власних дітей, на думку її земляків, негоже.
Дехто вбачає в законі Янте та в принципі лагом перешкоду для підприємництва й прогресу, проте також його розглядають як інструмент стримування, який захищає скандинавів від ризиків, що призвели більшість західних країн до економічних потрясінь. Північні держави теж постраждали внаслідок кризи, яка розпочалась 2007‑го. Частково тому, що ринки в усьому світі нерозривно пов’язані, а також тому, що поміркованість, яка убезпечувала й гарантувала стабільність, дала тріщину. Скидалося на те, що ісландці забули про закони Янте та принцип лагом і роздули свою фондову біржу до розмірів, які в п’ять разів перевищували ВВП країни. Банківська система Ісландії, якою з початку 2000-х почала заправляти жменька бізнесменів з сумнівною репутацією, з гуркотом обвалилася. Від боргової кабали країну врятували фінансування Міжнародного валютного фонду та пакет реформ коаліції соціал-демократів і ліво-зелених. Історія слугує нагадуванням для всіх скандинавських країн: те, що не в міру, — не здорово.
Читайте також: Ліз Пейдж: «Величезне завдання — навчити дітей (та й дорослих теж) читати для задоволення»
Ця ідея засаднича й для скандинавського мінімалізму, який демократизував дизайн і здобув мільйони прихильників у всіх куточках світу. Наприклад, Ikea та H&M — міжнародні бренди, що базуються у Швеції, пропонують, відповідно, прості меблі й одяг для людей за низькими цінами. Їхні товари доступні та привабливі водночас. Обидві компанії кидають виклик стереотипу про Швецію як країну з драконячими податками та держрегулюванням, що душить бізнес. Саме в цій країні, яка здається непридатною нивою для захмарних амбіцій і де не прийнято говорити про свої заробітки, наразі зосереджено деякі найважливіші інтернет-стартапи, такі як сайт для потокового передавання музики Spotify, сервіс мобільних платежів Klarna та виробник ігор Mojang.
Дослідження, яке здійснив невролог Робб Ратледж з Лондонського університетського коледжу, проливає світло на те, чому закони Янте, принцип лагом і мінімалізм дають скандинавським націям змогу почуватися щасливішими. Учасники його експериментів грали в ігри й отримували невелику суму грошей за певний вибір. Ратледж просив їх оцінити свій достаток за шкалою від 1 до 10, а також використовував МРТ, щоб виміряти реакцію на винагороду. Результат: люди тішилися значно більше, коли отримували те, на що не сподівалися, а найприкріше було тим, хто отримав менше, ніж очікував.
Отже, секрет щастя в низьких очікуваннях. Можливо, вони зроблять нас щасливішими, коли стежитимемо за наступною грою нашої збірної на Євро-2020.