«Це повстання є подарунком Бога, адже стане причиною очищення армії», — сказав Ердоган у своєму ранковому виступі. Для турецького президента вдале придушення заколоту дійсно відкриває нові горизонти концентрації влади, до яких він йде ось уже шістнадцять років.
Кількість арештованих після кривавої ночі солдатів вже йде на тисячі, остання відома цифра — 2839 чоловік. 5 генералів та 29 полковників втратили свої звання. Ці дані постійно оновлюються, адже все нові та нові локальні осередки заколотників здаються владі. Одним із останніх випадів бунтівних солдатів стало захоплення фрегату на морській базі Гельджюк, на якому також був командувач турецьким флотом. В той же час, восьмеро турецьких солдатів, які брали участь у заколоті, втекли на гелікоптері у Грецію. Як повідомляє грецька кореспондентка The Guardian Хелена Сміт, вони зняли усі розпізнавальні знаки із форми та попросили політичного притулку. Грецька влада уже оголосила, що одразу поверне гелікоптер Туреччині, однак поки без втікачів — їх заявка буде розглянута.
Тим восьми солдатам може дуже пощастити, що їм вдалось втекти. Розлючений замахом на свою владу Ердоган погрожує заколотникам «жорстким покаранням». Міра «жорсткості» стала зрозумілою після того, як прем’єр-міністр Туреччини Біналі Їлдирим повідомив, що буде розглядатись повернення смертної кари в судову практику. Страта була остаточно вилучена із турецького законодавства у 2004-му, але зараз Ердоган цілком може її повернути, аби страхом побороти спокусу до наступних заколотів.
Читайте також: Ніч кривавого півмісяця
Суди теж не оминули увагу влади. Люстрація сталась блискавично: 2745 суддів відсторонили від виконання обов’язків. Окрім того, були видані ордери на арешт сорока восьми членів адміністративних судів та 140 членів Апеляційного суду Туреччини. Деякі коментатори зауважують, що чистка стосується бодай мінімально критичних до Ердогана представників судової гілки.
У організації повстання влада Туреччини продовжує звинувачувати Фетхуллаха Гюлена та його прихильників. «Влада не має іншого вибору, окрім як звинувачувати гюленітів. Це допоможе у «полюванні на відьом», а також вони не можуть сказати, що у армії стався розкол», — пише у своєму твіттері турецький журналіст Махір Зейналов. Він підкреслює, що віра турецького народу в армію є величезною. Саме тому Ердоганові зараз вкрай важливо показати, що повстання організувала мала фракція солдатів, яку не підтримує решта збройних сил. Однак міжнародна спільнота потроху починає цікавитись, чи є у турецького президента докази причетності Гюлена — зокрема, Державний секретар США Джон Керрі попросив їх надати. Доказів Ердоган поки не оприлюднив (якщо він їх має), тому організатори заколоту досі залишаються невідомими.
Але позиціям Ердогана на міжнародній арені поки нічого не загрожує, ба більше — він їх зміцнив. Турецького президента підтримали не тільки Сполучені Штати, ЄС та ціла низка країн, а і сирійська опозиція та Хамас. Марк П’єріні, посол ЄС в Туреччині в 2006-2011-му роках, у своїй статті для видання Politico зауважує, що світ фактично проголосував за Ердогана цієї ночі. Підставою цьому, на думку П’єріні, є ключова роль Туреччини у боротьбі проти «Ісламської держави». Тепер від Туреччини очікуватимуть більш активної кампанії проти джихадистів в обмін на цей кредит довіри. Але про подальшу інтеграцію Туреччини в Європу можна забути — особливо якщо заколотникам будуть виносити смертні вироки.
Внутрішні ж перспективи далеко не райдужні. Політична нестабільність завдасть нового потужного удару по туристичній галузі країни та пришвидшить сповзання економіки у рецесію. Але значно більша загроза чигає на ті залишки демократичного ладу, які ще зберігались. Президент Ердоган, без сумніву, закручуватиме гайки як вільним медіа, так і опозиційним силам, хоч вони і підтримали його одностайно. «Головною жертвою заколоту стане турецька демократія», — констатує П’єріні.