В Україні розпочався процес вступу до закладів вищої освіти. Йому передувала основна сесія зовнішнього незалежного тестування, в якій узяли участь понад 300 тис. абітурієнтів. Цьогорічні результати ЗНО викликали багато дискусій не лише серед фахівців: кількість провалених іспитів обговорювали на загальнонаціональному рівні. За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), пороговий бал тесту з математики не змогли набрати 31% вступників. Такі цифри більшість сприйняла як ознаку різкого зниження рівня знань українських школярів. Чи відповідає це дійсності та чи свідчить про критичний занепад викладання точних наук, Тиждень розбирався разом із фахівцями-освітянами.
Маємо офіційну думку, яку у відповідь на гострі дискусії сформулювали фахівці УЦОЯО. Вони опублікували розлоге пояснення, яке саме по собі можна вважати своєрідним тестом для читача: мовляв, попри приголомшливий відсоток провалів, статистика не свідчить, що цьогоріч результати ЗНО з математики значно погіршилися порівняно з минулим роком, беручи до уваги частку тих, хто не склав тестування. В УЦОЯО зазначили, що 2021 року збільшилася кількість дітей, які брали участь у тестуванні з математики. Це, своєю чергою, зумовлено рішенням про обов’язкове проходження державної підсумкової атестації (ДПА) з математики для здобувачів повної загальної середньої освіти. Для цього науковці розробили окремий варіант тесту для осіб, які не планували складати тест із математики для вступу, але були зацікавлені в результаті ДПА з цього предмета. Проте частина з них усе одно вибрала складніший тест із математики, тож передбачувано отримала низький бал. У квітні 2021 року через поширення COVID-19 ДПА скасували, і це спричинило масову неявку. В УЦОЯО розповіли, що з 77 тис. осіб, які зареєструвалися для участі в тестуванні «Математика (завдання рівня стандарту)», на місце з’явилося менш ніж 12%.
Читайте також: Позашкільна освіта на екрані
Провал у Рік математики
Те, що увага суспільства прикута саме до цього предмета, не випадково. Наказом президента 2020—2021 навчальний рік в Україні був оголошений роком математики, а іспити з цього предмета вперше стали обов’язковими. Це було зроблено з урахуванням результатів міжнародного дослідження якості освіти PISA щодо математичної компетентності здобувачів базової середньої освіти в Україні, що виявило певні проблеми.
Проте через пандемію, котра змусила більшість навчальних закладів перейти на дистанційне навчання, а також на державному рівні анулювати проходження ДПА, особливого прогресу у вивченні математики так і не сталося. Були скасовані навіть предметні олімпіади всіх рівнів, та й проводити якісь заохочувальні заходи теж було неможливо. «Але спробу зробити іспити з математики обов’язковими оцінюю позитивно. Навіть слабкі учні будуть змушені почати готуватися. З власного досвіду знаю, що більшість таких учнів має певний потенціал, але з різних причин перестає вчити математику. Проте підготовка до ЗНО може повернути їм інтерес до предмета, розвинути мислення. Такі учні іноді показують гарні результати. І це є незаперечною перевагою», — вважає Олена Чумак, доцентка кафедри загальної інженерної підготовки Донбаської національної академії будівництва та архітектури. Олена Чумак багато років допомагає майбутнім студентам готуватися до вступних іспитів і впевнена, що низькі бали ЗНО передовсім оприявнюють проблему в системі середньої освіти.
Утім, фахівці УЦОЯО намагаються пояснити не тільки кількісні, а й якісні показники проходження ЗНО у цьому році. Вони наголошують, що ЗНО взагалі не є стандартним засобом вимірювання якості освіти: для цього застосовуються інші алгоритми перевірки, зокрема спеціальні моніторингові дослідження, а також дані загальнодержавних підсумкових оцінювань. Із цим складно не погодитися: як свідчить педагогічна теорія і практика, показником якості освіти є не так фактичні знання, як освітні компетенції учнів, тобто їхня здатність осмислено застосовувати свої знання та вміння для вирішення кола міждисциплінарних завдань. Тут уже йдеться не про проходження тестів, а про вміння співпрацювати, формулювати запит на експертну думку, адаптувати отриману інформацію до певних реалій та про багато інших корисних навичок, що формуються під час вивчення конкретного предмета. Тому робити висновки про загальну якість освіти лише за результатами ЗНО — докорінно хибний підхід.
«На жаль, ЗНО стало не просто чесним засобом вступу, а мірилом, еталоном знань. Те, що не входить до переліку ЗНО, діти не вчать, а вчителі не хочуть викладати. Це стосується більшості предметів, але в математиці це виявляється дуже наочно: завдання надпрості, але діти не навчені думати, бо їх лише «натаскують», — вважає доктор фізико-математичних наук Богдан Рубльов. Цьогоріч юні математики, котрі під його керівництвом представляли Україну на Міжнародній науковій олімпіаді, стали шостими в командному заліку. Українські школярі здобули три «золота», два «срібла» і одну «бронзу». Змагалися вони зі 107 командами з різних куточків світу і поступилися тільки учасникам із Китаю, Росії, Кореї, США та Канади. «Дітей, охочих добре знати математику, купа, а хто ж їх учитиме? Любов до математики треба прищеплювати ще з 5 класу, а не готувати в 11-му лише до ЗНО», — стверджує Рубльов. Він упевнений, що нам потрібно залишити ЗНО лише як чесний метод вступу, а викладати всі предмети освітнього курсу треба фахово. А також заохочувати найкращих учителів, зокрема й у матеріальний спосіб, ураховуючи не тільки результати ЗНО, а й різноманітні олімпіади та інші варіанти навчальної активності дітей. І не прив’язувати досягнення школярів до вступних пільг — їхні знання мають корелювати з результатами обов’язкових тестів ЗНО і не потребувати додаткових винятків.
Читайте також: Уроки на дивані. Як українці впоралися з дистанційною освітою
В УЦОЯО заперечують, що на результати вплинуло підвищення у 2021 році порогового мінімуму ЗНО з математики на один бал. Бо значно змінилася сертифікаційна робота і збільшилася максимальна кількість тестових балів, яку можна було отримати, виконавши правильно всі завдання тесту. Заклики максимально знижувати порогові мінімуми з усіх предметів, які нерідко можна почути від батьків абітурієнтів, чи не більш шкідливі, ніж прикрі відсотки тих, хто його не подолав. Бо в такому разі ми справді побачимо номінальне покращення статистики, але ціною збільшення здобувачів вищої освіти, не здатних її опанувати. Це окрема гостра проблема, яка вже стоїть перед українським суспільством: батьки досі намагаються за будь-яку ціну забезпечити дітей дипломами про вищу освіту, і кількість навчальних закладів давно не корелює з кількістю вступників. Причому на деякі спеціальності рік за роком існує суттєвий недобір, а деякі постійно постачають на ринок праці величезну кількість випускників, які не знаходять себе у професії. Тож загалом ми спостерігаємо процес знецінення вищої освіти, що рано чи пізно змусить провадити відповідні реформи.
«Уже зараз на технічні спеціальності, на жаль, студенти часто приходять, лише щоб отримати яку-небудь вищу освіту. Вони не мають мотивації та відповідного рівня знань, — розповідає Олена Чумак. — Думаю, це проблема нашої держави. Молодь у 17 років не розуміє, чого хоче від життя, а ми вимагаємо, щоб людина визначилась із професією, та ще й технічною, в якій вона геть не розуміється. Гадаю, від 17-річних не слід вимагати вибору вузької спеціалізації. Спочатку всі мають вивчати загальні дисципліни і, можливо, лише на четвертому курсі визначитися зі спеціальністю. Мені імпонує такий підхід, який застосовується, наприклад, у США».
Іншої думки щодо профілізації освіти дотримується Андрій Добосевич, викладач Львівського фізико-математичного ліцею та організатор міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру». Він не вважає спад інтересу до математики суто українською проблемою. «Ми спілкувалися з колегами з інших країн: Польщі, Великої Британії, Литви. Вони зізнаються, що вже навіть не пропонують випускникам складні завдання, які раніше були в програмі обов’язкових іспитів. Хоча є й інші крайнощі — у Сингапурі, наприклад, діти навчаються по 10—12 годин на добу, бо змалечку націлені на високі досягнення». Викладач сподівається, що цьому зможе зарадити впровадження «Нової української школи» (НУШ): альтернативні підходи до навчання змінять ситуацію, коли вже у 7 класі діти знуджені та розчаровані навчанням. «А потім — обов’язкова профілізація. Вона чітко покаже, які таланти має конкретна дитина. Бо в нас бажання та схильності дітей часто не враховуються, а потім ми отримуємо такі результати на іспитах. Під час профільного навчання здібності дитини зможуть проявитися, і вона наочно побачить ту дисципліну, яка потім може стати хлібом її життя. Тож вона або захопиться нею, або змінить думку і шукатиме щось інше», — розмірковує Андрій Добосевич. І додає: це не має означати, що юні математики чи фізики будуть позбавлені доступу до знань з історії, а гуманітарії не розумітимуть, як обрахувати кількість пального, яке вони витратять на поїздку з пункту А до пункту Б. Бо мета профільного навчання — гармонійний розвиток людини, у якому є місце глибинному зануренню в певні напрями науки.
Небезпечна дистанція
Спираючись на статистичні дані, які публікує УЦОЯО, можна частково заперечити й те, що на результати іспитів вплинуло виключно дистанційне навчання. Попри те що відсоток часу, коли школярі навчалися вдома, у цьому навчальному році був суттєво вищий, ніж торік, деякі показники ЗНО виявилися навіть кращими. До прикладу, стало трохи менше тих, хто не подолав поріг з української мови та історії. Понад те, кількість тих, хто отримав максимальні 200 балів з різних предметів, зросла навіть порівняно з 2019 роком, коли світ іще не зазнав впливу пандемії. Якщо тоді ми мали 274 відмінники, то цьогоріч — на 130 більше. Саме цей показник, скоріш за все, є одним із неочікуваних наслідків дистанційного навчання: у вмотивованих учнів завдяки навчанню вдома просто з’явився додатковий час для глибокого вивчення профільних предметів.
Читайте також: Навчання попри карантин
«Але ми все ж бачимо наслідки дистанційного навчання. Треба визнати, що не всі здобувачі освіти мали нормальний доступ до нього. Особливо це стосується сільських місцевостей. Я розумію, що це така відмовка: хто хоче — той вчиться та вчить. Проте великий відсоток провалів може мати й таку причину: діти просто не мали змоги отримати нові та актуалізувати вже набуті знання й навички», — впевнений Андрій Добосевич. Його думку поділяє значна частина громадян. За результатами спільного опитування Фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС, проведеного у червні 2021 року, лише 26% мешканців сіл підтримують дистанційну форму навчання, тимчасом як у селищах та великих містах цей показник становить близько 43%. Якщо в селі про проблему нестачі технічних пристроїв для участі в онлайн-уроках повідомляли 53% батьків, то у великих містах — лише 20%. Також у селах частіше скаржилися на погану якість інтернет-зв’язку (60% невдоволених проти 29% у великих містах), а також на труднощі з використанням онлайн-платформ і месенджерів (51% проти 33%). Існують і регіональні диспропорції: з найбільшими проблемами під час дистанційної освіти зіткнулися мешканці Донбасу (79%), східних (60%) та південних (59%) регіонів, найменше — мешканці центральної України (50%).
Андрій Добосевич зізнається: він свідомий того, що випускники не подужали й ті завдання, які опрацьовували ще кілька років тому, коли сиділи за партами перед учителями. «Ми давно помітили, як падає активність дітей після 7 класу на математичному конкурсі «Кенгуру», який дає можливість зацікавити велику аудиторію, щоб будь-хто міг розвивати здібності та знання без попереднього відбору. Мабуть, із часом починаються, так би мовити, меркантильні міркування: мовляв, мені це точно не потрібне, бо я знайшов, що саме мене цікавить, — розповідає викладач. — Або підлітки вирішують, що надолужуватимуть знання вже тоді, коли готуватимуться до ЗНО. Але не виходить потім ту прогалину якось заповнити — втрачене з 6 по 9 клас так і залишається білою плямою».
Також Андрій Добосевич припускає, що проблема може полягати й у великому навантаженні на дитину під час введення в програму одразу кількох точних дисциплін: з’являються алгебра та геометрія, додаються фізика та хімія. Одномоментне і суттєве ускладнення навчального процесу інколи не стимулює інтерес, а навпаки, змушує дитину відмовитися від спроб все це опанувати. «Ще у нас зараз просто засилля розв’язників до підручників. Для того щоб формально зробити домашнє завдання, вже не треба сидіти та сушити собі мозок. Вбиваєш запит у пошуковику, і скоріше знайдеться навіть не сам підручник, а розв’язник до нього. Тому номінально якісна підготовка до ЗНО інколи може виглядати як переписування готових рішень», — пояснює викладач.
Згадане дослідження «Демократичних ініціатив» та КМІС свідчить, що понад рік дистанційної освіти трохи змінив ставлення українців і до ЗНО загалом. І хоча за сім років кількість українців, які підтримують проведення ЗНО, зросла на 11% (до 71%), одночасно зросла й частка негативно налаштованих. Зокрема, думки щодо проведення ЗНО під час пандемії розділилися порівну: 46% опитаних підтримують і стільки ж виступають проти. «В будь-якому разі, впровадження ЗНО зокрема з математики — це добре. Це уніфікований підхід до кожної дитини, до різних навчальних закладів, до всіх регіонів. Тому, попри вагання, ЗНО буде підтримане суспільством, якщо перестане бути «дамокловим мечем», який вбиває інтерес до інших предметів у середній школі. Але для цього ми повинні здійснити ще багато змін, зокрема впровадити якісну профілізацію та налагодити повноцінний ланцюг якісної педагогічної освіти. Як практик я можу точно сказати: якщо у школі є сильний, вмотивований педагог, котрий вміє зацікавити та закохати в свою дисципліну дітей, цей предмет для опанування майбутньої професії обирають для себе багато її учнів», — упевнений Андрій Добосевич.
Те, що суспільство починає сприймати ЗНО як універсальний засіб перевірки знань та навичок для майбутніх здобувачів вищої освіти, вже також помітно. Згідно зі згаданим дослідженням, найбільша підтримка ЗНО спостерігається серед громадян віком 18–29 років, які теоретично самі нещодавно його складали. Серед цієї вікової групи 57% не схвалюють скасування ЗНО на час пандемії. Та й серед загальної аудиторії 74% погодилися з тим, що ЗНО сприяє рівності учасників на етапі вступу, а 58% — із тим, що ЗНО також зменшує рівень корупції на етапі вступу.