Уявімо собі інше двадцять четверте лютого в дуже близькому майбутньому, коли, прокинувшись о сьомій ранку, ми не розпочинаємо день з думок про наявність світла, тепла та інтернету. Не замислюємося над тим, як наші захисники сьогодні пережили цю ніч, не шукаємо в новинах про загиблих знайомих облич. Уявімо собі, що, крім наших центральноєвропейських сусідів, з нами межує величезна конгломерація вільних незалежних держав, які повстали на згарищі колишньої Російської Федерації. У дусі пошанування гідності людської особи вони намагаються дати собі раду зі своїм минулим та злочинами, які їхня попередниця чинила проти людства. Уявімо собі, що валовий внутрішній продукт України становить $72800 (як-от у Сінгапуру, наприклад). Україна ж, оновлена та перебудована, змогла відродитися в «нового центральноєвропейського тигра», як це вже сьогодні прогнозує викладач Школи журналістики та комунікацій УКУ професор Ярослав Грицак. Вона стала лідером у великому регіоні між Балтійським і Чорним морями.
Однак будь-яку сучасну успішну країну із соціальними нормами визначає стійка економіка, демократичний устрій, підзвітність державної системи, зрозумілі комунікації від державних, громадських, волонтерських структур, фінансова прозорість та головне — високий рівень освіченості в суспільстві. Освіта, яка здобувається для розвитку власної країни, дає молодому поколінню змогу засновувати стартапи, можливість особистого розвитку, самовираження та толерантності. Приблизно такою мала б бути Україна в дуже близькому часі після перемоги. Важливо починати говорити про ці моменти, щоби перемога, яка от-от настане, не викликала в нас стану заціпеніння та шоку.
Читайте також: Зуміти виграти війну й не програти після неї
Два останні роки спецвипуску від Школи журналістики та комунікацій разом з Тижнем завжди якось вкладали в собі передбачення щодо цього розв’язку подій. Перше запитання, яке ми собі ставили, було: «За що відповідальна молодь?». Чи молодь зараз відіграє важливу роль? Чи справді вносить якісь зміни в порядок денний? Наступним було твердження «Чому Україна переможе». Усі матеріали, які писали студенти в тогорічному спецвипуску, були покликані показати конкретні стійкі пункти, які вже є запорукою перемоги у війні. Знаковим для нас особисто було те, що ми закінчили роботу над тим випуском у грудні 2021 року, а двадцять четвертого лютого вже 2022 року розпочалася повномасштабна війна. Багато із цих матеріалів ми побачили в дії як активну реалізацію того, над чим думали студенти. Це була волонтерська діяльність, відродження національного духу і його розуміння в Україні, стійкість українців загалом. Включеність у спільну справу, об’єднання навколо ідеї незалежності та свободи, відстоювання свого дому.
Цього року ми, задаючи хвилю, хочемо думати про те, якою буде Україна після нашої перемоги. Повоєнний контекст потребуватиме нових людей з оновленими компетенціями, перегляду вмінь і навичок як у точних науках — від інженерії до архітектури, так і в гуманітарному спрямуванні — від філософії до богослов’я. Однак важливим об’єднавчим елементом у цьому будуть саме комунікації та журналістика у своєму найвищому значенні. Правдоподібно відкриється багато важких історій, які ми будемо переживати, про втрати України як у матеріальному, так і в особистому плані. Ці жертви та жахіття, які відкриються після перемоги, можуть нас захлинути, тому саме журналістика нового зразка, яка зможе інформувати про це суспільство саме «з людського боку», а також вміла комунікація державних, громадських та бізнес-структур покликана супроводжувати наше переможне майбутнє.
Читайте також: Солідарність, субсидіарність, спільне благо. Про філософські підвалини «Третього шляху»
Ми, як Школа журналістики та комунікацій, націлені на створення простору довіри, відстоювання етики правдомовності та відповідального громадянства. Тож маємо амбіцію стати гідним середовищем для молоді, яка готова протистояти модерним викликам та створювати нові сенси у сфері комунікацій. Саме тому заголовок цьогорічного спецвипуску взятий із роману Івана Багряного «Тигролови», де рефреном йде ідея сміливості, яка провадить до сповнення і справедливості. Це не про вдачу, а про наполегливість і прагнення найбільшої цінності — свободи. Ми чітко розуміємо: духовно здорове суспільство, що обрало своїм орієнтиром розвиток, потребує ціннісно сформованих людей. Таких, що вміють брати відповідальність на себе та мислити критично, аналізувати ситуацію навколо й прогнозувати результати своїх (без)дій. Таким я бачу інше двадцять четверте лютого в дуже близькому майбутньому.
Матеріал підготовано в рамках спільного проєкту «Українського тижня» і Школи журналістики та медіакомунікацій Українського Католицького Університету. Електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.