Так, саме «нецивілізований» КПК президент у розмовах з європейцями постійно називав головною причиною ув’язнення Юлії Тимошенко.
Водночас прагнення гарно виступити перед Заходом зіграло з офіційним Києвом недобрий жарт. На Банковій згадали, що 23 квітня відкривається сесія ПАРЄ, де знову може сплисти тема кримінальних переслідувань опозиції в Україні та загального сумного становища з правами українських громадян. До того ж, 17 квітня Страсбурзький суд перейшов до стадії судових дебатів у справі Юрія Луценка. Відтак пропрезидентська більшість Ради отримала однозначний наказ від імені гаранта: Кодекс потрібно ухвалити до п’ятниці.
Тим часом тільки опозиція подала до документа близько 4 тис. поправок. В результаті розгляд нового КПК вилився у триденний марафон, причому покірні руці Михайла Чечетова депутати вже з першого дня перестали розуміти, за що вони, власне, голосують під час постатейного розгляду.
Читайте також: Перший день голосування за новий КПК: Чечетов і Литвин загіпнотизували Раду
Опозиційні поправки більшість затято ігнорувала. Ще гіршим було те, що всі голосування відбувалися, строго кажучи, незаконно. Кількадесят «кнопкодавів» справно видавали на-гора по 250 – 260 голосів «за», ігноруючи багатостраждальну вимогу Конституції про особисте голосування депутата. Відповідні фото- та відокадри широко розійшлис я в ЗМІ та соціальних мережах, і про надто вільне поводження українських законодавців із законом, поза сумнівом, на сьогодні вже знають ті політики та чиновники в ЄС, для яких, власне, і влаштували цей спринтерський забіг. А опозиція взагалі намірилася скасувати результати голосування через Конституційний суд. Хоча самі ж опозиціонери регулярно заявляють, що «законного рішення» від КС чекати, мовляв, не доводиться.
Поки що КПК вважається прийнятим Верховною Радою. О четвертій ранку п’ятниці «за» проголосувала 271 картка з 283, зареєстрованих у сесійній залі (фізично при цьому були присутні менше чотирьох десятків депутатів). Як і будь-який законодавчий акт такого об’єму й складності, він напевне містить і позитивні, і не дуже позитивні норми. Поки абияк проголосований Кодеск приводять до ладу, представники влади, звичайно, рекламують його як суцільний позитив, опозиціонери ж та експерти вказують на недоліки.
Часом це одне й те саме. Прибічники КПК, наприклад, твердять про «реальну змагальність сторін», котра буде введена новим Кодексом. Докази повинні будуть наводитись тільки безпосередньо в суді – це повинно вирішити проблему «вибивання свідчень» в міліції. Водночас опоненти вказують на надто широкі повноваження слідчих у справі збору доказів та формулювання обвинувачень, а також – координації своєї роботи з судом. Тривогу викликають і надто широкі права прокурора, котрий фактично керуватиме комплексом слідчих дій.
Читайте також: Експерти не вірять, що новий КПК покращить ситуацію у кримінальному судочинстві
Всю неоднозначність нововведень можна відстежити на конкретних нормах. Наприклад, новий КПК вимагає порушувати кримінальну справу без «дослідчої перевірки» (коли слідчий встановлює, чи є взагалі підстави для порушення справи). Теоретично, це повинно звузити можливості для шантажу громадян та організацій правоохоронцями. Адже тепер не вийде лякати порушенням справи – її таки доведеться порушити, і якщо це виявиться незаконним, можна понести відповідальність.
Проте чи спинить загроза відповідальності слідчих, вмонтованих в корупційну вертикаль, якщо згори надіде наказ розтоптати чийсь бізнес або «закрити» неугодного політика? Питання риторичне. Натомість «рядові громадяни» можуть стикнутись зі ще більшою, ніж зараз, кількістю відмов у захисті їхніх прав. Адже і нині міліція страшенно не любить мати мороку з розслідуванням пограбувань, крадіжок та інших злочинів проти особи…
Зрештою, найпрекрасніший закон не в змозі змінити практику, «освячену» безпосередньо владою. Скажімо, Юрій Луценко в день прийняття нового КПК нагадав у черговому листі з-за грат, що ні його, ні Тимошенко не мали права арештовувати і за старим Кодексом. Проте арештували. Хто сказав, що новий Кодекс виконуватимуть старанніше?