«У Києві та деяких столицях ЄС політики бажають підписання угоди про асоціацію незалежно від того, чи буде звільнено Тимошенко. Навіть дехто на Заході вважає позицію Брюсселя надто суворою. Вони стверджують, що угода також важлива для ЄС і тому має бути підписана. Але такі вимоги не мають впливу з трьох причин», – пише Умланд.
Перша з причин, які називає політолог пов’язана із особливістю прийняття рішень всередині Євросоюзу: «Незважаючи на різні позиції щодо геополітики у Східній Європі, деякі країни-члени ЄС не погодяться на підписання угоди, допоки Тимошенко лишатиметься у в’язниці. Усі 28 держав-членів повинні дати згоду на укладання угоди, тому останні кампанії зі зв’язків з громадськістю в Україні та дипломатичні ініціативи Брюсселя мають мало сенсу: коли йдеться про асоціацію, навіть думки президентів Ради ЄС, Єврокомісії та Європарламенту мають другорядне значення. Мобілізація нечисленних прибічників теперішнього українського уряду у східних державах ЄС чи підкуп західних політиків для піар-кампаній, спрямованих на покращення іміджу української влади – такі ж даремні акції. Це не пом’якшить скептицизму по відношенню до України, особливо в Західній Європі».
«Справа Тимошенко – одна з небагатьох українських тем, відомих західній публіці. Для більшості Європейців Україна – біла пляма на карті Європи, що асоціюється з “Динамо-Київ”, “Чорнобилем” та “Кличком”. Знання про українську політику рідко поширюється за межі того факту, що “красива жінка з косою” перебуває у в’язниці… Для тих західних політичних еліт, що мають певне знання про Україну, аргумент на схвалення ув’язнення Тимошенко було дискредитовано нещодавнім рішенням Європейського суду з прав людини. Європі видається підозрілим, що за правління Януковича опозиційні лідери – такі як Тимошенко та Юрій Луценко – були звинувачені у ймовірних помилках, але не представники правлячої партії», – пише експерт.
«Додаткова проблема для українського уряду полягає у тому, що “Батьківщина” Тимошенко має офіційний статус спостерігача у Європейській народній партії – загальноєвропейському альянсі правоцентристських партій, що наразі керують багатьма країнами ЄС», – зазначає він.
Інша названа Умландом причина відштовхується від кількості поступок, що їх Союз зробив для підписаня угоди про асоціацію: «По-друге, у Києві та деяких столицях ЄС існує твердження про те, що Союз повинен проявити гнучкість по відношенню до України, що не є досконалим рішенням, але дає поступку посттоталітарній країні. Однак, цей погляд ігнорує несподівані поступки, які ЄС вже зробив по відношенню до численних порушень базових демократичних принципів Януковичем».
Остання причина пов’язана із прогресивністю самої угод: «Ще один суперечливий аргумент нещодавно озвучував Ґюнтер Фергойґен – колишній єврокомісар з Німеччини. Фергойґен зазначив, що не членство на кону стоїть не членство, а лише асоціація з ЄС, і Брюссель не повинен використовувати подвійні стандарти стосовно України. Тим не менше, цей аргумент не лише випускає з уваги численні поправки, зроблені для Януковиича, але й ігнорує новацій ну природу угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Цей пакт має спільну назву із попередніми угодами, укладеними між ЄС та третіми країнами, але українська угода просувається набагато далі, глибоко інтегруючи українські економіку та політику з європейськими».
«ЄС вже зрадило собі, затвердивши найбільшу у своїй історії угоду із державою, настільки підозрілою, як сучасна Україна. Єдиний для Києва спосіб забезпечити підписання угоди – звільнення Тимошенко», – наголошує Умланд.