Людське обличчя — дивовижний об’єкт. Неймовірне розмаїття рис допомагає людям упізнавати одне одного та відіграє ключову роль у формуванні складних суспільств. Так само неймовірна його здатність посилати емоційні сигнали: через мимовільний рум’янець чи натягнуту, нещиру посмішку. Люди більшу частину активного життя (на роботі, у залі суду, барі чи своїй спальні) читають обличчя, намагаючись виловити в них ознаки приваби, ворожості, довіри чи обману. А ще чимало часу витрачають на симуляцію емоцій.
Технології стрімко наздоганяють здатність людини читати обличчя. У США розпізнавання лиця використовується в церквах, щоб моніторити відвідуваність; у Британії — у магазинах роздрібної торгівлі, які в такий спосіб стежать за злодіями. Цього року уельська поліція скористалася технологіями розпізнавання обличчя, щоб заарештувати підозрюваного в скоєнні злочину на вході до футбольного стадіону. У Китаї за їх допомогою перевіряють особи водіїв, які підбирають пасажирів, дозволи для туристів на вхід до атракціонів, а ще, усміхнувшись, можна оплатити товар. Новий iPhone від Apple, певно, матиме технологію розпізнавання, яка розблоковуватиме телефон.
Значення цих технологій можна оцінювати в поетапному вимірі. Деякі проривні винаходи, як-от літаки чи інтернет, трансформували можливості людини дуже помітно. Технології розпізнавання обличчя, здається, просто кодифікують ці можливості. На перший погляд, вони не втручаються в приватну сферу життя, адже обличчя, хоч і є особистим кожної людини, також є публічним. І все-таки можливість записувати, зберігати й аналізувати зображення облич без значних фінансових вливань, швидко й у великих масштабах означає, що одного дня поняття приватності, справедливості та довіри зазнають фундаментальних змін.
Останній рубіж
Почнімо з приватності. Найбільша різниця між обличчям та іншими біометричними даними на кшталт відбитків пальців у тому, що в першому випадку розпізнавати можна з відстані. Будь-хто з телефоном може зробити фотографію і запустити її в програму з розпізнавання. Програма FindFace у Росії порівнює знімки незнайомців з фотографіями у «ВКонтакте» і може ідентифікувати людей із точністю до 70%. Доступу до банку зображень облич Facebook немає. Але велетень із Кремнієвої долини міг, наприклад, підтягувати фотографії відвідувачів автосалонів, а тоді, розпізнавши обличчя, розсилати їм рекламу машин. І навіть якщо приватні компанії не можуть простежити шлях від зображення до особи, то держава часто може. Китайський уряд веде реєстр облич громадян. Фотографії половини дорослого населення США зберігаються в базах даних, якими може користуватися ФБР. Правоохоронні органи мають тепер потужну зброю — здатність вистежувати злочинців. Але це може обернутися дуже дорогою ціною для приватності громадян.
Обличчя — це не просто бейдж з іменем. Воно показує багато іншої інформації, яку машини теж можуть зчитати. Знову-таки це обіцяє певні переваги. Деякі компанії аналізують обличчя, щоб значно раніше, ніж дають змогу інші методи, автоматично діагностувати рідкісні генетичні захворювання, як-от синдром Гайду — Чейні. Системи, які вимірюють емоції, можуть допомогти аутистам розуміти соціальні сигнали, яких ті не помічають.
Але технологія несе й загрози. Дослідники в Стенфордському університеті продемонстрували, що коли програмі показати фотографії одного гомосексуального чоловіка й одного гетеросексуального, то алгоритм може у 81% випадків правильно розшифрувати їхню орієнтацію. Людям без техніки це вдається в 61% випадків. У країнах, де гомосексуалізм — злочин, програма, яка обіцяє зчитати сексуальність з обличчя, є тривожною перспективою.
Ключі, гаманець, балаклава
Цілком імовірно, звичними стануть і менш жорстокі форми дискримінації. Роботодавці можуть, керуючись своїми упередженнями, відмовляти людям у роботі. Розпізнавання обличчя зробить упередження рутинними, адже даватиме змогу компаніям фільтрувати всі резюме за етнічною ознакою, розумовими здібностями чи орієнтацією. Нічні клуби та спортивні майданчики можуть зіткнутися з вимогами захищати своїх відвідувачів за допомогою сканування облич гостей, щоб виявити, чи не схильні вони до насильства. Хоча з огляду на природу машинного навчання усі системи розпізнавання обличчя завжди працюють за принципом ймовірності. Крім того, ці системи можуть бути упередженими щодо тих, хто не має білої шкіри, оскільки алгоритми, налаштовані на набори даних переважно білих облич, не працюють якісно з представниками різних етнічних груп. Такі упередження вже виникали під час процедур автоматичної оцінки, яка використовується для того, щоб інформувати про рішення судів щодо застав і вироків.
Читайте також: У Німеччині почали тестувати систему розпізнавання облич
І, врешті, постійна фіксація обличчя й гаджети, які накладають оброблену комп’ютером інформацію на реальний світ, можуть змінити текстуру соціальних відносин. Приховування якихось моментів іноді допомагає змащувати коліщатка щоденного життя. Якщо ж ваш партнер зможе помітити кожне притлумлене позіхання або начальник — кожну гримасу роздратування, то шлюби й професійні стосунки будуть більш правдивими, але менш гармонійними. Також може змінитися база соціальних відносин: із набору зобов’язань, що ґрунтуються на довірі, до прорахунку ризиків і нагороди на основі інформації, яку комп’ютер прописує на обличчі відповідної людини. Стосунки стануть більш раціональними й більш транзакційними.
Принаймні в демократичних країнах законодавство може сприяти зміні балансу позитивних і негативних наслідків. Європейські регулятори вписали набір принципів у положення щодо захисту даних, які незабаром мають набрати чинності. Вони постановили, що біометрична інформація, до якої входитимуть «відбитки обличчя», належить його власнику і що використання його потребує згоди. Таким чином у ЄС, на відміну від США, Facebook не міг би просто так продавати рекламу відвідувачам автосалонів. До роботодавця, який аналізує фотографії кандидатів через програми, може застосовуватися законодавство проти дискримінації. Від виробників комерційних систем розпізнавання обличчя можуть вимагати проходити аудити, аби показати, що їхні системи мимоволі не пропагують упередження. Для компаній, які використовують такі технології,
теж може бути передбачена відповідальність.
Читайте також: Smart світ
Утім, ці правила не здатні змінити загального вектора розвитку технологій. Що більше буде мобільних пристроїв, то більше буде камер. Спроби обдурити системи розпізнавання обличчя, наприклад темними окулярами або макіяжем, уже не працюють. Науковці з Кембриджського університету показують, що штучний інтелект може відтворити структуру обличчя людини, навіть якщо воно замасковане. Google відмовився від зіставлення облич та осіб, побоюючись, що цим механізмом можуть користуватися недемократичні режими. Інші технологічні компанії менш прискіпливі. Amazon і Microsoft використовують свої хмарні сервіси та пропонують послуги з розпізнавання обличчя. Такі самі плани має Facebook. Уряди не захочуть відмовлятися від переваг цих технологій. Тож зміни грядуть. Доведеться зіткнутися з ними обличчя в обличчя.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com