Нічого особистого

Назва Закону «Про тимчасові слідчі комісії», який Рада ухвалила минулого тижня, звучить серйозно. Проте його справжній зміст ще загрозливіший, бо, з-поміж іншого, він детально прописує процедуру імпічменту президента. Най­імовірніше, документ буде ветований Віктором Ющенком і парламентарії легко подолають президентське вето (для цього треба 300 голосів, а під час голосування закон набрав 408 голосів – усіх депутатів, крім пропрезидентської частини фракції НУ-НС). Меч над головним кріслом держави підвішено.

 

 

У парламентському фольклорі закон про слідчі комісії був чи не найпопулярнішим сюжетом. Прописати механізм позбавлення президента посади намагалися парламентарії всіх скликань і з десяток років поспіль ­обговорювали деталі такого закону, зверталися до Конституційного Суду. Свого часу президент Леонід Кучма загальмував один такий закон, уже схвалений депутатами.

 

«Зараз склався вдалий кон’юнк­турний момент, тому закон підтримали такою кількістю голосів», – пояснює Тижню голова регламентного комітету ВР, регіонал Олександр Єфремов. Один бютівець розповів, чому фракція блоку голосувала «за»: мовляв, його просто необхідно було ­ухвалити до кінця каденції Ющен­­ка: «Розумієте, за президента Тимошенко ми закон про імпічмент ніколи б не прийняли».

 

Нашоукраїнці, які голосували за документ, кажуть, що головним мотивом була робота слідчих комісій загалом, а не окремої комісії щодо імпічменту президента. «От ми створили комісію з діяльності Нацбанку наприкінці минулого року, прийшли до Стельмаха, а він узагалі з нами не розмовляв. Тоді ми вирішили, що такий за­­кон треба негайно ухвалювати», – ­розповідає Тижню член фракції НУ-НС Руслан Князевич.

 

Депутати всіляко підкреслюють, що нічого особистого в законі про імпічмент немає – він не спрямований проти Ющенка. Більшість переконана, що запустити і довести до кінця механізм імпічменту стосовно чинного президента просто забракне часу, адже до виборів лишився рік.

 

 

Можливість достроково усунути президента від влади передбачена Конституцією, проте його процедура чітко не прописана. Згідно з Основ­ним законом, розпочинати процес можна лише тоді, коли президент вчинив державну зраду чи інший кримінальний злочин. Тепер для розслідування обставин можливого злочину парламентарії більшістю голосів мають створити спеціальну тимчасову слідчу комісію.

 

До складу комісії входять народні депутати, спеціальний прокурор і троє спеціальних слідчих. Цікаво, що ці «спеціальні люди» не обов’язково мають бути парламентаріями – їх можна залучити зі сторони. Тому до них висуваються досить суворі вимоги: володіння українською мовою, вища юридична освіта, щонайменше 10 років роботи на посаді прокурора чи слідчого, відсутність судимостей. Також люди, які керуватимуть процесом імпічменту президента, зо­бов’язані подати декларацію про доходи. А ось депутати, які входитимуть до цієї комісії, не мусять цього робити.

 

Напевне, для того, щоб закон влаштував більшість депутатів, багато формулювань є вельми неоднозначними. Наприклад, до прав слідчої комісії належить «заслухати президента та його представників», «витребувати необхідні документи», «запрошувати будь-кого, хто може володіти необхідною інформацією». Це лише права комісії. Що буде, коли, приміром, «будь-хто» не відреа­гує на запрошення, незрозуміло. Тобто без десятків позовів до Конституційного Суду знову не обійдеться.

 

Екс-генпрокурор, а нині депутат від ПР Святослав Піскун каже, що процедура справді складна, але втілити її в життя можливо. «Тут є реальний механізм збирання доказів. Я думаю, це може навіть виглядати об’єктивно», – розповідає Тижню пан Піскун. Хоча його колеги по партії вже заявили, що в разі набрання законом чинності ініціюватимуть імпічмент Ющенка, Піскун запевняє, що документ не замислювався як «опудало для Ющенка». Теж посилається на кон’юнктуру моменту.

 

 

Якщо змалювати схему впровадження імпічменту |див. ілюстрацію|, все виглядає досить просто й реалістично. Але майже на кожному кроці ­­­є ризик припинення процедури. Наприклад, уже після того як комісія завершить роботу, її діяльність мають перевірити Конституційний та Верховний Суди. Лише якщо вони скажуть, що комісія працювала чес­­но й прозоро, її звіт зможуть розглянути в парламенті. Президента буде звільнено, якщо за звіт комісії про­голосують понад 338 (або три чверті) парламентаріїв.

 

Конкретно комісій щодо імпічменту в нас іще не було (бо не було закону), проте загалом діяльність тимчасових слідчих комісій не дуже надихає. Їх створюють чи не щотижня і зазвичай використовують як банальні PR-майданчики. Згадаймо комісію щодо продажу зброї Україною під час російсько-грузинського конфлікту. Жодних результатів українське суспільство не побачило, проте її керівник регіонал Валерій Коновалюк став найулюбленішим коментатором російських ЗМІ.

 

Так, новий закон нібито робить діяльність таких комісій кориснішими. Принаймні відмова від надання їм інформації може тягти за собою кримінальну відповідальність. Водночас результати їхньої роботи слідство може долучати або не долучати до справи. Так само на найцікавішому місці може перерватися робота комісії з імпічменту, і нікому за це нічого не буде. Нічого особистого, лише певні інформаційні бонуси для певних персон.