Натомість на ранкові офіційні заходи я з принципових міркувань не пішла, вдень, видершись на високий паркан, знімала сутичку опозиціонерів із «Беркутом», а пізно ввечері, якраз під сполохи салюту, їхала до націоналіста на псевдо Сполох, довідавшись, що у нього вдома триває обшук.
Блокування колони опозиціонерів на Володимирській і розправа над організацією «Патріот України», вони ж «васильківські терористи» – ось два символи і підсумки 20-річчя нашої Незалежності.
Як влучно відмітила одна моя знайома, раніше вуличні сутички можливі були на 14 жовтня, на 7 листопада, на 9 травня – у дні, скажімо так, конфлікту ідеологій. Продовжуючи думку – треба бути справді хамовладою, щоб примудритися спровокувати сутички у День Незалежності.
Мирна колона демонстрантів (нацдемів, а не, скажімо, ультраправих чи агресивних фанатів) хотіла пройти ходою центром міста – там, де не було і не передбачалося жодних політичних опонентів, з якими можна побитися. Не пустили. Перекрили Володимирську «космонавтами» і автозаками, а оскільки демонстрація була нацдемівська, то після початку перших сутичок організатори закликали людей зробити крок назад.
Це вперше, мабуть, на моїй пам’яті, коли кудись не пропускають такий величезний натовп. Як правило, коли людей збирається дуже багато, міліція може їх зупинити, але після не дуже тривалих перемовин організаторів з їхнім керівництвом пропускає. Але цього разу хамовлада вирішила продемонструвати силу. Показати опозиції, «хто в домі хазяїн». Не пустили – і все. «Нє положоно». Як за соціалізму.
Частина людей з прапорами і транспарантами згодом просочилися на Майдан, стали перед сценою і почали скандувати «Зека – геть!». «Беркут» узяв їх у кільце і витіснив з Майдану, а в цей самий час зі святкової сцени ведучий життєрадісним голосом вигукував: "Сьогодні ми всі разом! Спільно! Творимо історію! Хочемо святкувати! Ми всі разом! Всі єдині! Ми любимо цю країну!". Такий собі привіт з минулого, коли радісним тоном брешуть в очі. А вночі озброєні автоматники у масках 5 годин не пускали дружину «патріотівця» Сергія Бевза (Сполоха) погодувати грудне немовля…
Чому вони так роблять, цілком зрозуміло.
По-перше, передбачаючи вже восени різке падіння економіки, викликані ним масові виступи і власне хитке становище, намагаються знищити молодіжні рухи, здатні на активний спротив. Почали з «Тризубу», тепер узялися за «Патріот України». І, на жаль, можна сказати, що частково досягли своєї мети. Хоча хлопців з «Тризубу» майже вдалося врятувати (вони звільнені на поруки, і є надія, тьху-тьху, на максимально м’який вирок) – нищити, приміром, пам’ятники радянським катам вони вже не можуть. «Патріотівці» теж валили ці пам’ятники на повну – і теж тепер, вочевидь, не будуть. Буде тихо і спокійно, як на цвинтарі.
По-друге, репресіями над «Патріотом» Янукович відволікає Захід від репресій над своїми політичними опонентами. Західним демократіям ніби посилають сигнал: «Ми такі ж, як ви, ми теж боремося з фашизмом і тероризмом! Ми з вами по один бік барикад, тому не дорікайте нам, що у нас немає свободи слова, що у нас за гратами відомі політики, не кажучи вже про громадських активістів». А кращих кандидатів на роль «фашистів і терористів», ніж ці хлопці з «Патріоту», не знайти. Вони самі зробили собі мілітарний, гранично небезпечний імідж. Підкинути таким гранату – і всі повірять, що вона їхня… І багато хто й не замислиться, що після подій із «Тризубом», а тим більше, після того, як у хлопців обшукали офіс, потім затримали їх самих, але через ніч відпустили – після цього, маючи до нового затримання не менше 12 годин – якби у них і було щось незаконне, вони б його миттєво позбулися.
До речі, чому СБУшники спочатку відпустили їх, не висунувши звинувачень, але дуже швидко затримали знову? Не інакше, знову натиснули з Москви.
Заодно цією удаваною «боротьбою із тероризмом» влада відволікає народ від нагальних соціальних та економічних проблем. Зрозуміло ж, що в економічній кризі винен Сполох, і ніхто інший…
З початком розправи над «ПУ» вже вкотре спостерігаю негативні і небезпечні тенденції: «не треба їх захищати, вони не справжні націоналісти», «за діло закриті» тощо. Перед цим не треба було захищати Юлю, бо вона «шахрайка», «етнічна неукраїнка» – список можна продовжити. Так нас усіх і передушать по одному.
До «Патріоту України» – як до їхньої ідеології, так і до практики дій – у багатьох моїх знайомих, та й у мене теж, є серйозні запитання. Але оскільки зараз хлопців переслідує режим, я й не подумаю ці запитання озвучувати. Хто сварить між собою тих, хто проти цієї влади – за гроші чи просто з дурості, – той працює проти України.
Взагалі, поки у нас не буде нормальної влади і нормальної держави – я за саморегуляцію суспільства. Ворогуєш з кимось – набий йому пику, але спершу витягни з міліції. За часів Ющенка мало не в кожного третього, хто не вважав себе частинкою «біомаси», справді було вдома усе те, що зараз підкидають «патріотівцям». Розумні позбулися його зі зміною влади, дурніші – після початку перших репресій. Але перед тим все було на місці, але ніде нічого не вибухало, а стріляло лише по мішенях у лісі. Прийшов Янукович – і почалися підриви пам’ятників і дзвінки про замінування будинків. Перефразовуючи відомий анекдот, яка влада – такі й теракти.
P.S. Коли я вже дописувала статтю, прислали символічне фото із підписом: «Ось так зустрів 20-річчя Незалежності Т.Г.Шевченко». Реконструкцію велетенського пам’ятника на Монастирському острові у Дніпропетровську не встигли скінчити, і Тарас Григорович, причеплений до підйомного крану, стоїть із зашморгом на шиї.