На Сільвіо Берлусконі чекає новий момент істини. Верховний касаційний суд Італії вирішив пришвидшити розгляд справи про фінансові махінації його медійної імперії Mediaset: засідання, котре мало бути восени, перенесли на 30 липня. Такий поспіх неофіційно пояснюють тим, що в злочинів, у яких звинувачують екс-прем’єра, закінчується термін давності. Незвична для Італії оперативність роботи суддів обурила однопартійців політика, котрі на день заблокували роботу парламенту. Винесене судом рішення буде остаточним: він або підтвердить, або скасує вирок двох попередніх інстанцій – чотири роки ув’язнення та п’ять років заборони обіймати державні посади. Хай там як, а «небо в клітинку» Берлусконі навряд чи загрожує: за італійським законом, злочинцям старшого віку замінюють ув’язнення на хатній арешт. Що турбує дона Сільвіо більше – це заборона обіймати державні посади. Адже це означатиме «геть із політики».
Лише три тижні тому Берлусконі було засуджено в іншій справі. 24 червня троє жінок-суддів трибуналу Мілана після шести годин наради винесли екс-прем’єрові вирок у так званому процесі Рубі. Рішення було навіть суворішим, ніж вимагали прокурори: сім років позбавлення волі й довічна заборона обіймати державні посади. Сільвіо визнали винним у зловживанні службовим становищем та використанні послуг неповнолітньої повії (проституція в Італії легальна, однак є злочином, коли до неї причетні ті, кому менше ніж 18 років).
Секс-скандал, який став приводом для процесу, розгорівся ще у 2010-му: все почалося зі дзвінка Берлусконі до поліцейського відділку в Мілані з вимогою відпустити затриману за крадіжку 17-річну дівчину, котру прем’єр назвав «племінницею Мубарака», тодішнього президента Єгипту. Згодом з’ясувалося, що Рубі (справжнє ім’я – Каріма ель-Маруґ) є марокканкою, не має жодних зв’язків із Мубараком, а натомість була частою гостею приватних вечірок на віллі Берлусконі, за участь у яких отримувала кругленькі суми. Слідство установило, що існувала налагоджена система постачання дівчат для розваг Берлусконі. З ними екс-прем’єр щедро розраховувався – винаймав апартаменти у фешенебельному районі Мілана, віддавав зарплати в конверті й сприяв у кар’єрному просуванні: стоматолог Берлусконі й учасниця «бунга-бунга-вечірок» Ніколь Мінетті здобула посаду в обласній раді регіону Ломбардія, а Рубі дон Сільвіо дав гроші на відкриття салону краси. Скандал, який розгортався на тлі поглиблення економічної кризи в Італії, коштував Берлусконі крісла очільника уряду наприкінці 2011 року. А після судового рішення заговорили, що, коли не його свободі, то принаймні політичній кар’єрі вже точно настав кінець.
Суди «Берлускапоне»
Утім, вирок винесла лише перша інстанція. Італійська судова система дає право на оскарження його ще у двох, тож процеси тягнуться роками, а тим часом звинувачений залишається на волі. Багатий досвід знайомства Берлусконі з італійськими судами поки що був доволі позитивним – жодна з порушених проти нього двох десятків справ за шахрайство, підкуп, ухиляння від сплати податків не закінчилася ув’язненням. Навіть у випадках, коли екс-прем’єра визнавали винним, йому вдавалось уникнути покарання завдяки закінченню терміну давності, парламентській недоторканності чи амністії.
Читайте також: Кінець БУРЛЕСКоні: що після Сільвіо
Зараз проти Берлусконі триває шість судових процесів, однак саме «справа Рубі» найболючіше вдарила по іміджу Берлусконі. Після секс-скандалу Італією прокотилися небачені доти демонстрації проти екс-прем’єра. Італійці були готові пробачити йому ухиляння від сплати податків, але не зустрічі з неповнолітньою повією, які він намагався приховати, використовуючи своє становище при владі. Співвітчизникам, котрі раніше тільки посміювалися з Берлусконі, набридло асоціюватися в уявленні світу з його нетактовними витівками. На парламентських виборах цього року його правоцентристська партія втратила понад 8 млн голосів, здобувши 29%, порівняно із 46% у 2008-му. Хоча їй таки вдалося увійти до нового уряду завдяки широкій коаліції з лівоцентристами.
«Ми всі повії»
Говорити про завершення епохи Берлусконі в Італії зарано, вважає політолог з Університету Флоренції Алессандро К’ярамонте. На його думку, екс-прем’єр не залишить політичної арени без бою. Він і далі має підтримку значної частини населення і судові рішення аж ніяк не впливають на ставлення цих людей до політика. «Громадська думка щодо Берлусконі кардинально поділена, – пояснює К’ярамонте. – Його прибічники впевнені, що вирок у «справі Рубі» політично вмотивований і винесений упередженими суддями, котрі хочуть його здихатися. Берлусконі завдяки своїм медіа пропагує таку інтерпретацію подій».
Контроль над ЗМІ, особливо телебаченням, – одна з причин того, чому Сільвіо Берлусконі так довго вдається залишатися в сідлі й переконувати італійців за нього голосувати. Політик володіє трьома популярними телеканалами та кількома газетами. Незалежний журналіст Джузеппе Пасторе наводить приклад медійних маніпуляцій: редактор однієї з газет Берлусконі після рішення у «справі Рубі» влаштував мітинг на його захист під назвою «Ми всі повії». «Там він заявив: Берлусконі засудили за те, що він ходив до проституток, за те, що йому подобається розважатись і насолоджуватися життям, – каже Пасторе. – Але це неправда, його судили, бо він, бувши прем’єром, користався службовим становищем, тиснув на поліцейських. У тому, що він щось там уночі робив, його ніхто не звинувачував, однак людей переконують, що це так». Журналіст упевнений: якщо в Берлусконі відібрати медіа-імперію, це зруйнує його як політика.
Попри скандали, чимало італійців захоплюються екс-прем’єром, адже він чудово розуміє їхні настрої та потреби. «Берлусконі впродовж двох десятиліть тримав вухо на животі італійців, – сипле метафорами у своїй книжці про феномен дона Сільвіо письменник-сатирик Беппе Северніні. – Він уміє вловлювати найменші звуки, які видає цей живіт, і відповідно реагувати». На думку літератора, в кожному італійцеві є щось від Берлусконі: у національному менталітеті закладена певна зневага до суворих правил і моралізаторства, яку політик утілює і пробачає своїм співвітчизникам. Гасло Берлусконі: «Я схожий на італійців, а вони хочуть бути такими, як я».
Італія розділена надвоє, і ставлення до екс-прем’єра якнайкраще це підтверджує, підсумовує Пасторе: «Є люди, для яких важливий добрий смак, дотримання правил, які просять чек за кожну каву, випиту біля стійки в барі. А є ті, котрі не переймаються, котрі кажуть: «Зрештою, Берлусконі нікому не зробив нічого поганого, ну, кілька разів сходив до повій, кому яке діло». Це два різні світи, два різні погляди на реальність».
Чи є життя після Берлусконі?
«Попри судові процеси й скандали, Берлусконі піде з політики лише тоді, коли сам захоче», – переконаний політолог К’ярамонте. І не раніше, ніж обере собі наступника. За чутками, новим лідером правоцентристів може стати його донька, Маріна. Проте епоха «берлусконізму» в Італії не закінчиться навіть із відходом того, хто дав їй ім’я, вважає експерт.
29-річна італійка Селена Мелі згодна з тим, що «невмирущий політик» змінив країну, її цінності й ставлення до жінок. На її думку, «справа Рубі» – свідчення цього. «Мене вразила відповідь однієї матері під час з’їзду партії Берлусконі на запитання, чи вона відправила б свою доньку до нього на віллу: «Можливо». Такі речі мають змусити нас замислитися, наскільки «феномен Берлусконі» вплинув на наше суспільство, у якому молоді дівчата мріють танцювати напівоголеними на ТБ, брати участь у реаліті-шоу чи бути запрошеними на вечірки багатих політиків», – каже вона.
Хоч би коли і як пішов колишній очільник кабінету, є ті, кому його бракуватиме. «Десятки італійських гумористів ледве зводили кінці з кінцями, доки не з’явився Берлусконі, адже він просто невичерпне джерело для глузувань. Не так просто брати на кпини інших політиків, до прикладу, Монті – він сірий і нудний. Сільвіо став просто «золотою жилою» для багатьох в Італії. І коли він піде, їм доведеться шукати новий об’єкт для жартів», – з типово італійською легкістю переходить від серйозних роздумів до гумору журналіст Пасторе.