Практику заборони в’їзду як форму колективної відповідальності ЄС і США активно використовують проти урядовців держав, які практикують або толерують порушення прав людини.
ЄВРОПЕЙСЬКІ ІЗГОЇ
У лютому 2003 року Рада міністрів Європейського Союзу запровадила заборону на в’їзд до ЄС представників керівництва Придністровської Молдовської Республіки. Щороку дію цієї санкції періодично продовжували, нині вона діє до 1 жовтня 2012 року (остання пролонгація відбулась у вересні). Серед тих, кому не можна в’їжджати на територію ЄС, президент ПМР Ігор Смирнов, його сини Володимир та Олег, віце-президент Придністров’я Олександр Корольов, керівники органів державної влади. 2004 року ЄС заборонив в’їзд на територію країн Євросоюзу особам, звинуваченим у закритті шкіл із молдавською мовою викладання.
Ще одним європейським ізгоєм стала владна верхівка Білорусі. 2006 року близько 40 її високопосадовців, включно з президентом Лукашенкою, одержали заборону на в’їзд у зв’язку з масовими фальсифікаціями виборів глави держави 19 березня 2006-го. У 2008-му ці санкції були скасовані, з огляду на звільнення з тюрем РБ ряду опозиційних активістів. Два роки потому через масові порушення прав людини під час виборів у грудні 2010 року не лише Євросоюз, а й Сполучені Штати Америки ухвалили рішення про заборону в’їзду на територію країн ЄС та США президенту Лукашенці та 157 білоруським чиновникам. Крім того, окремим представникам режиму було заморожено активи у європейських банках.
Читайте також: Білорусь у вигнанні
СПРАВА МАҐНІТСКОГО
Зовсім недавно заборону на в’їзд як форму колективної відповідальності застосували Сполучені Штати Америки щодо декотрих російських чиновників. Нагадаємо, 2008 року Сєрґєй Маґнітскій, аудитор британської юридичної фірми Firestone Duncan, яка надавала послуги фонду Hermitage Capital Management у Росії, оприлюднив інформацію про участь представників правоохоронних органів Російської Федерації в рейдерських захопленнях низки підприємств та розкраданні 5,4 млрд руб. бюджетних коштів. Відомого юриста й бухгалтера Маґнітского чекала типова для таких викривачів у Росії доля: його самого звинуватили в ухилянні від оподаткування, посадили в СІЗО, де з допомогою ув’язнених створили нелюдські умови утримання. Понад те, в ізоляторі, не зважаючи на клопотання захисту, йому відмовили в наданні медичної допомоги. Як наслідок – у листопаді 2009-го 37-річний Маґнітскій помер у СІЗО «Матросская тишина».
Така дикість викликала масштабні протести представників міжнародних правозахисних організацій. Проте, в Росії як у Росії. Ніхто з фігурантів справи Маґнітского, які пресували аудитора й довели його до передчасної смерті, так і не був притягнутий до відповідальності, прокуратура не побачила в їхніх діях складу злочину.
Урядова Комісія США з безпеки і співробітництва в Європі відреагувала на справу Маґнітского оприлюдненням списку осіб, чиї дії на посадах в органах російської влади мають прямий чи опосередкований стосунок до його смерті. Керівник комісії, сенатор Бенджамін Кардін звернувся до державного секретаря Гілларі Клінтон із проханням запровадити для даних осіб та членів їхніх сімей заборону на в’їзд до США. Відповідний законопроект S.1039 («Закон про відповідальність за дотримання верховенства права») було внесено до Конгресу. У список Кардіна (його ще називають «списком Маґнітского») потрапили 60 посадових осіб (співробітники МВС, Генпрокуратури, ФСБ, податкової служби, органів виконання покарань, а також 11 суддів), причетних до смерті аудитора. Крім заборони на в’їзд, законопроект передбачає для фігурантів цього переліку замороження рахунків у банках Сполучених Штатів. Держдеп до прийняття закону запровадив заборону на в’їзд у країну для фігурантів «списку Кардіна».
Ініціатива США викликала відповідну реакцію і в Європі (на рівні як інститутів ЄС, так і національних держав). У Великій Британії, наприклад, санкції щодо осіб зі «списку Кардіна» реалізують негласно.
Виникнення такого списку стало приводом до правозахисних акцій у РФ. Зокрема, у ЗМІ було опубліковано лист російських правозахисників та представників інтелігенції до американських органів влади з проханням розширити перелік за рахунок переслідувачів Міхаіла Ходорковского.
Москва, утім, не залишилась у боргу. Щоправда, це той випадок, коли до трагедії вплітаються комічні елементи. У відповідь на дії американського Держдепу було створено… російський список посадовців США, яким також заборонили в’їзд до РФ.
Читайте також: Третій шлях до рабства
ДЛЯ ЧОГО НАМ АМЕРИКА, ДЛЯ ЧОГО НАМ ЄВРОПА?
На Заході чимало політиків вважають: гласне чи негласне закриття кордону треба застосовувати і для наших посадовців, пов’язаних із політичними репресіями та порушенням прав людини в Україні. Здавалося б, невелика біда для чиновника, якщо його не пустять до Європи чи США, йому і вдома добре. Однак на сьогодні вітчизняні «еліти» – на відміну від України як держави та більшості її громадян – давно й достатньо тісно інтегровані в євроатлантичний світ. Народні депутати, високопосадовці, судді й навіть чиновники середньої руки в країні активно використовують усі блага, породжені провідними державами світу (відкриття рахунків у банках Європи та в США; купівля тамтешньої нерухомості; лікування й відпочинок у європейських країнах; навчання дітей у авторитетних навчальних закладах Заходу тощо). У Сполучених Штатах українські політики, чиновники вирішують велику кількість питань бізнесового характеру. ЄС – це 27 розвинутих країн, які вже давно стали звичним для українського істеблішменту місцем зберігання коштів та активів, якісного відпочинку, лікування. Заборона на в’їзд у ЄС – це позбавлення права відвідання Лондона й Берліна, Монако й Парижа. Та найголовніше навіть не це. Йдеться про фактичну загрозу повної маргіналізації українського істеблішменту за прикладом придністровського чи білоруського, до чого він на сьогодні однозначно не готовий. Скажімо, чи перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв сприйме заборону в’їзду в Австрію, де, за даними журналістських розслідувань, у нього серйозний «сімейний» бізнес? Чи готовий член парламенту України і ключовий спонсор Партії регіонів Рінат Ахметов до вето на в’їзд у Велику Британію? Нещодавно з’явилась інформація про те, що його структура придбала найдорожчий пентхаус у Сполученому Королівстві за Ј135,4 млн (близько $220 млн); за повідомленням ЗМІ, в ці апартаменти підприємець планує вкласти ще $100 млн. Якщо буде запроваджено санкції, як потрапити в елітний об’єкт?
Ще більш євроінтегрованими є чада українських можновладців. Син Едуарда Прутніка, хрещеника Віктора Януковича, Кирило закінчив Британську міжнародну школу. Син Ріната Ахметова Дамір навчався у швейцарській школі Le Rosey, пізніше – в Лондонській школі економіки. Разом із ним здобував освіту син Андрія Клюєва. Дочка віце-прем’єра Сергія Тігіпка Анна закінчила Лондонський університет. І що, тепер випускники європейських вишів із числа українських мажорів одержать відмову в отриманні візи до місць, де минули прекрасні студентські роки? Адже персональні санкції стосуються не лише чиновників, а й членів їхніх сімей.
Читайте також: Не дати забетонувати: відхід від Європи зробить українців безправними