Лідери так званих ДНР і ЛНР ніколи не вирізнялися відкритістю й прозорістю. З 2014 року на підконтрольній їм території не прийнято щось пояснювати населенню й тим більше зважати на громадську думку. У разі якихось перестановок чи нововведень народ у «республіках» просто ставлять перед фактом. І люди, які давно вже звиклися з власним безправ’ям, смиренно погоджуються з будь-яким рішенням бойовиків. У разі незгоди альтернативи лише дві: або виїхати з ОРДіЛО, або потрапити «на підвал» та отримати ярлик «пособника фашистів».
Однак останні перестановки у верхах «ДНР» виявилися гротескними навіть на тлі всього того, що зазвичай відбувається на непідконтрольній території. Уже майже два тижні взагалі незрозуміло, хто очолює «уряд ДНР». Олександр Ананченко, який донедавна вважався «головою уряду республіки», раптово зник без будь-яких пояснень. Приблизно так само, як несподівано зникали з радянської преси будь-які згадки про відомих більшовиків у середині 1930-х, коли їх визнавали, точніше призначали, «ворогами народу».
Читайте також: Маркери неінтеграції
«Прем’єр-міністр ДНР» ніколи не був публічною фігурою. Складно навіть знайти його фотографії в мережі. Про діяльність Ананченка можна було дізнатися хіба що із сухих офіційних повідомлень пропагандистських ресурсів «ЛДНР». Найчастіше вони кількома словами повідомляли про чергове засідання, нараду чи круглий стіл за участю «прем’єра». Однак із лютого 2020-го прізвище Ананченка зникло навіть із цих зведень. Знову ж таки без будь-яких пояснень «виконувачем обов’язків голови уряду ДНР» в офіційних повідомленнях тепер називають росіянина Владіміра Пашкова.
Що сталося з Ананченком? Куди він зник? Чому його замінили? Відповідей на ці запитання немає. Понад те, незрозуміло, пішов Ананченко з кінцями чи тимчасово, адже ні підтвердження, ні спростування інформації про зміну «голови уряду» бойовики «ДНР» не опублікували навіть після того, як про заміну Ананченка на Пашкова написали усі ЗМІ. Новину про призначення громадянина Росії «прем’єром ДНР» прокоментував, зокрема, і прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков, але й після цього терористи не оприлюднили жодних коментарів.
«Росія абсолютно не причетна до конфлікту. Це ж не делегування офіційної особи. У цьому випадку може йтися тільки про дії фізичної особи як просто громадянина РФ. Жодних суперечностей тут немає», — заявив Пєсков, відповідаючи на запитання журналістів про те, як призначення російського чиновника «прем’єр-міністром» у не підконтрольному українській владі Донецьку корелює із заявами Москви про непричетність Росії до подій на Донбасі.
Пояснити мовчання бойовиків нічим, окрім як презирством до мешканців Донбасу. Після того як про заміну Ананченка на Пашкова написали у всіх медіа, ігнорувати цей факт уже не мало сенсу. Та представники «народної республіки», напевно, вважали, що щось пояснювати «холопам» нижче їхньої гідності.
Читайте також: Донбас уже не моноліт
Сам Владімір Пашков у «ДНР» людина не нова. Ще у квітні 2019 року указом Дениса Пушиліна його було призначено заступником «голови уряду ДНР». Перед цим він також працював в ОРДіЛО керівником підконтрольної Сергієві Курченку компанії «Внешторгсервис», яка сьогодні контролює захоплені українські підприємства в ОРДіЛО. Таким чином, новий «голова уряду республіки» є людиною Курченка, що свідчить про цілковитий контроль економіки «ДНР» українським олігархом-утікачем.
Ще цікавіше, що Пашков не тільки є громадянином Російської Федерації, а й донедавна був високопоставленим російським чиновником. Він уродженець Братська Іркутської області РФ. У цьому регіоні він усе життя жив і будував кар’єру. У середині 2000-х устиг попрацювати віце-мером Братська, пізніше був призначений заступником губернатора області. На цій посаді Пашков пробув до 2014-го. Таким чином, новий «прем’єр ДНР» — виходець із російської влади, він точно опинився на Донбасі не випадково.
Крім того, у 2017 році СБУ опублікувала інформацію про те, що через благодійний фонд Пашкова Росія фінансувала «ЛДНР». «Для приховування російського фінансування псевдореспубліки та уникнення додаткових економічних санкцій до РФ одним із механізмів наповнення бюджету терористів обрано кишеньковий благодійний Фонд підтримки міжнародних гуманітарних проектів (президент — громадянин Росії Владімір Пашков). Засновником Фонду, зареєстрованого наприкінці 2015 року, є московський Міжнародний розрахунковий банк. Працівники СБУ встановили, що Фонд через російську некомерційну організацію «Центр міжнародних розрахунків» спрямовує кошти безпосередньо до так званого Державного банку ЛНР. «Фінансисти» терористів покривають із цих надходжень від’ємне сальдо бюджету. Зокрема, «народна міліція ЛНР» отримала понад 820 мільйонів рублів, «МГБ ЛНР» — майже 100 мільйонів рублів», — ішлося в повідомленні прес-центру СБУ.
Читайте також: Поліфонія Донбасу
Поява Пашкова на посаді «голови уряду ДНР» вкотре спростувала твердження Москви про «громадянську війну», яка нібито точиться на Донбасі. Втім, у ці казки сьогодні й так уже мало хто вірить. Громадяни РФ не вперше опиняються на чолі «республік». Як відомо, саме росіяни Ґіркін і Бородай створювали з нуля «ДНР» у 2014-му. Однак обидва вони не були чиновниками високого рангу, що полегшувало Кремлю завдання з дистанціювання від подій на Сході України. А ось Пашков — яскравий представник російської вертикалі влади. І його поява на чолі «уряду ДНР» у 2020 році може свідчити про чергову зміну кремлівського курсу щодо ОРДіЛО.
Заміна Ананченка на Пашкова сталася майже відразу після гучної новини про відставку Владіслава Суркова. Сам Сурков своє звільнення пояснив зміною політики РФ на українському напрямі. Після цієї заяви стало зрозуміло: слідом за Сурковим, напевно, змушені будуть піти і його кадри. Отже, цілком можливо, що зміна «голови уряду ДНР» стала наслідком відставки багаторічного куратора «ЛДНР».
Відкрите призначення громадянина РФ «прем’єр-міністром» в ОРДіЛО є несподіваним кроком, адже до цього довгі роки Кремль дотримувався протилежного курсу, який полягав у тому, щоб заміняти росіян місцевими кадрами й створювати ілюзію внутрішнього «громадянського конфлікту». Повернення російських громадян на керівні посади в ОРДіЛО може бути наслідком сильного кадрового голоду (нормальних управлінців із місцевих просто немає) або означати остаточну відмову Кремля від марних спроб «реінтегрувати» цю територію в Україну.
Не виключено, у Москві переконалися в тому, що Володимир Зеленський не поспішає надавати особливий статус «ЛДНР» на умовах Росії, і вирішили реалізувати на Донбасі придністровський сценарій. Тобто будувати в ОРДіЛО чергову невизнану й цілком залежну від РФ квазідержаву.