Тепер, якщо вірити «республіканській» пропаганді, активізувався «внутрішній ворог». Почалося все 22‑го числа, коли Захарченко вкотре заявив про замах, який на нього було готовано і якому героїчно запобігли (хоч, як завжди, і не викривши організаторів та виконавців) працівники «МГБ». За словами «глави», неподалік його житла було закладено заряд із додатковими елементами ураження, чому справді можна вірити з огляду на вчинений напередодні в обласній травматології атентат проти Мотороли. Ось тільки питання з українськими диверсантами в «республіці» заяложене до таких дірок, що чергове кивання в їхній бік викликає вже тільки посмішки. До речі, буквально днів за два після невдалого замаху в Донецьку й Макіївці «ліг» зв’язок МТС. І що б ви думали? Певна річ, кабель пошкодила «ворожа українська ДРГ».
Через дві доби, у День Незалежності України, донеччани прокинулися, здивовані, від гучного українського гімну, який, за словами свідків, лунав у двох районах міста: на набережній і на перехресті вулиці Артема й Таманського проспекту. Цікаво, що, вийшовши на набережну в пошуках джерела сигналу, містяни виявили ще один сюрприз: напис на всю вулицю «Донецьк. Україна. 24.08.16». На Артема звучання гімну було зафіксовано на камеру, де видно, як дехто з донеччан (жінки пенсійного віку) тут-таки починають кудись телефонувати, ймовірно, викликають «поліцію». Вона справді прибула, і з’ясувалося, що хтось, винайнявши кілька квартир у місті, залишив там колонки, поставив запис із гімном на шосту ранку 24-го й благополучно пішов іще
напередодні.
Читайте також: «Обдурили!»
Але в «чекістів» тими днями робота лишень починалася. Не встиг відзвучати український гімн 24-го, як 25-го в Донецьку прогримів потужний вибух. Та ще й в «урядовому кварталі», як називають самі містяни ті території: у районі вулиць 50-річчя СРСР і 25 років РККА. У цих будинках, як сказав сам Захарченко, коментуючи «теракт», живуть усім відомий Моторола та «віце-прем’єр ДНР». Правду кажучи, тут мешкає ще багато цікавих людей, що віджали квартири в одному з елітних районів Донецька й заповнили автостоянки машинами з російськими номерами. Але цього разу постраждав цивільний. Утім, сказати, хто саме це був, важко, бо ж людину просто розшматувало, а частина, що лишилася від тіла, буквально прилипла до асфальту. Первісну версію вибудовували на тому, що вибуховий пристрій залишили в сміттєвому баку, однак цього не підтвердили місцеві мешканці, які нібито бачили чоловіка з дивним предметом у руці. Та не встигли оговтатися від цього вибуху, як у ніч на 27-ме пролунав іще один: біля «республіканського» військкомату, неподалік однієї з військових баз. Знову було повідомлено про пристрій із годинниковим механізмом. Хай там як, а версією щодо української ДРГ у «республіці» затикають усі дірки.
До речі, про них, про дірки… Чергова «диверсія», яку так і назвали сепаратистські ЗМІ. В одному із супермаркетів «Обжора» раптом запрацювала гривнева каса. Бачилося те справді дивним, я і сам свідок: гривні в Донецьку бережуть як зіницю ока, обмінюючи тільки в крайньому разі й намагаючись сторгуватися за найвигіднішим курсом. Ніхто розрахунків в українській валюті тут уже давно не веде. Цьому передувало розпорядження Захарченка про здійснення їх у «ДНР» тільки в рублях.
Звідси і яскравий заголовок наступного дня: «Гривнева диверсія в Донецьку». Зовсім уже обложили диверсанти. Цікаво, що я жодних зауважень від покупців не почув, поки стояв у черзі, а сама «валютна» каса порожніла.
Читайте також: Квиток в один кінець
Треба сказати, рівень доносів і страху в Донецьку дійшов до того, що ще за часів активної роботи таких кас люди просто боялися купувати на них продукти. Це вважалося своєрідною розпискою в поглядах: по-перше, звідки в тебе гривні (якщо отримуєш у них зарплату, отже, шпигун або «прихований укроп»)? По-друге, курс на таких касах завжди був менш вигідним, ніж в обмінниках. Голодним донеччанам не додавало оптимізму те, що хтось хизується перед ними українською валютою. Дуже показовим у цьому сенсі став і ще один коментар в «Обжоре», який виклали ті ж таки сепаратистські ЗМІ. «Та отож, стій і лови за хвіст щеневмерликів», — констатувала одна жінка-покупець. Наступного дня каса передбачувано закрилася.
Але розпискою в поглядах у «ДНР» є не тільки гривня. Пройдіться будь-яким з окупованих міст — і буквально на кожній крамничці чи кіоску ви помітите великий «республіканський» триколор. І це не від великої любові до «республіки»: зрештою, господарі тих точок насамперед бізнесмени, і витрачати зайві три сотні рублів на ганчірку ніхто не поспішає. Але, за словами декого з них, якщо прапор не вивішувати, виставляють 6 тис. руб. штрафу щомісяця. Отож або плати 300 й вішай, або щоразу по 6 тис. та ще й пильний погляд «МГБ» на предмет особливого «цінування республіки». Та й тут диверсанти не змусили себе чекати: в одному з районів Макіївки в ніч на 27-ме хтось уже втретє зірвав «республіканські» прапори з будівлі школи й дитсадків. Дрібничка, але приємно.