Участь переселенців з не підконтрольних Україні районів Донецької та Луганської областей у засіданнях Тристоронньої контактної групи викликало справжнє обурення в Росії та її сателітів. Коментарі з російської сторони звучали на будь-який смак — від стриманих, але загрозливих звинувачень у небажанні йти на компроміс до відвертих образ. Але вся ця істерика лише вкотре підтвердила правильність дій української сторони. Стало ясно, що потрапили в ціль.
Нервова реакція росіян цілком зрозуміла: саме переселенці — жителі Луганська та Донецька, які були змушені виїхати з рідних міст через переслідування, є свідками злочинів Росії та її маріонеток, а також живим доказом того, що не все населення Донбасу підтримує бойовиків «ЛДНР» і мріє відокремитися від України. Самим фактом свого існування автор цих рядків та інші українські представники окремих районів Луганська й Донецька руйнують вибудовану російською пропагандою картинку, яка зображує Донбас тотально проросійським регіоном, де все населення підтримує формування «ЛДНР».
Наприклад, голова російської делегації на переговорах про врегулювання конфлікту на Донбасі Боріс Ґризлов звинуватив Україну в тому, що вона фактично вийшла з мінських угод. «Київ відмовляється обговорювати політичні питання — відповідно до пунктів 11, 12 Комплексу заходів з виконання мінських угод — з Донецьком, Луганськом і збирається обговорювати їх з колишніми жителями Донбасу, які зараз проживають на території України», — заявив він. Водночас представник Росії так і не зміг аргументовано пояснити, чому одні донеччани кращі за інших і чому «колишні жителі Донбасу» стали колишніми. Своєю чергою, прес-секретар президента Росії Дмітрій Пєсков (тобто фактично сам Путін) також заявив, що виконання мінських угод на межі зриву. «Якщо говорити про мінський комплекс заходів, то ситуація потенційно дуже небезпечна», — сказав він.
Читайте також: Фактор переселенців
Але вказати конкретно, як саме й де Київ порушив мінські угоди, коли залучив до переговорів жителів Донецька й Луганська, ніхто з російських представників так і не зміг. Крім традиційних емоційних звинувачень з боку Росії, ніякої конкретики так і не прозвучало. Що вже казати про інших…
Лідер угруповання «ДНР» Денис Пушилін у своїй заяві перейшов на особисті образи і став обзивати представників окремих районів в українській делегації «зрадниками» та «негідниками».
Демонстративно лунають заяви, що це представники Донбасу — Казанський і Гармаш. «Більш анекдотичну ситуацію уявити собі складно. Це відверті негідники, зрадники, поширювачі пропаганди», — обурювався Пушилін. Насправді більш анекдотичну ситуацію уявити собі дуже легко. І вона полягає в тому, що представником Донбасу оголосив себе дрібний шахрай з Макіївки, який затягував довірливих донеччан у фінансову піраміду МММ, а себе гордо ставив на один рівень із Сєрґєєм Мавроді та відкрито називав шахраєм (збереглося й відповідне відео). Та якщо абстрагуватися від особистості Пушиліна, то не важко помітити розгубленість і злість представників російської окупаційної адміністрації, які не розуміють, що робити і як відповідати на нестандартний хід української сторони. Пожвавилися й представники колишньої Партії регіонів з оточення Януковича, які також, в унісон з росіянами та бойовиками, виступили проти присутності переселенців з Донбасу в Тристоронній контактній групі. Наприклад, з відповідною заявою виступив і екс-депутат VI скликання від Партії регіонів Валерій Бондик, якого нерідко згадують як учасника корупційних схем. Свій коментар він розмістив на кількох «зливних бачках», які спеціалізуються на публікації замовних матеріалів.
Читайте також: Окупанти погрожують війною
«Вони самостійно привласнили собі такий статус, а якщо говорити юридичною мовою, то це карна справа, зловживання правом — взяли і привласнили собі статус представників», — заявив соратник Януковича. І, як і годиться колишнім регіоналам, збрехав, оскільки переселенці були введені до складу української делегації рішенням МЗС, а не призначили туди самі себе, тож відповідно нічого собі не привласнювали. «І один, і другий, як казали в нас на Донбасі, собачої будки не збудували, немає ніякої біографії в людей, крім джинси», — злився регіонал Бондик.
Приблизно в тому ж ключі висловлювалися й інші представники колишньої Партії регіонів: Олена Бондаренко, Олена Лукаш, Андрій Портнов й подібні персонажі. Їхні претензії здебільшого стосувалися політичних поглядів автора цих рядків та інших переселенців з Донецька і Луганська, а саме нашої проукраїнської, патріотичної позиції. Хоч як дивно, в Україні переселенець з ОРДіЛО може стати об’єктом критики через те, що він… підтримує Україну. Звучить як божевілля, проте це сьогоднішня реальність нашої країни.
Читайте також: Проросійський трансформер
Інша претензія, яку висували українським представникам окремих районів Донбасу в Тристоронній контактній групі, — нелегітимність. Мовляв, не було ніякого суспільного відбору кандидатур. Але з огляду на ситуацію, що склалася, коли жодного прописаного в законі механізму відбору переселенців в українську делегацію не існує, зрозуміло, що такі претензії можна висунути будь-яким переселенцям, залученим до таких переговорів. І, звичайно, члени угруповань «ЛДНР», які сидять на російських багнетах і говорять від імені Донбасу, вже точно не мають на це права. Однак регіонали закликають вислухати тих людей і домовитися з ними.
Варто згадати й про представників патріотичного та націоналістичного табору, які сприйняли участь переселенців у переговорах щодо Донбасу як чергову зраду й побачили в цьому підігравання російській стороні. Окремо для них слід сказати, що формат переговорів від участі переселенців анітрохи не змінився, адже ніхто з нас не є офіційною особою і ми беремо участь у переговорах тільки як представники громадянського суспільства. Що ж стосується самого факту нашої участі, то російська сторона відреагувала на нього вже досить красномовно. І цю реакцію ніяк не можна назвати позитивною.
Загалом говорити про якийсь прорив у переговорах навряд чи можна: поки що ситуація в глухому куті через позицію російської сторони і її сателітів, що відмовляються обговорювати низку принципових питань, без яких виконання мінських угод неможливе. Наприклад, чітко визначити межі того, що слід, за законом, вважати окремими районами Донецької та Луганської областей. Як відомо, уже після підписання мінських угод бойовики за підтримки Росії захопили ще кілька міст і загалом 1700 квадратних кілометрів української території. Чіткі координати лінії розмежування визначено мінським меморандумом від 19 вересня 2014 року. І жодних інших документів, на які можна було б спертися під час визначення меж ОРДіЛО, не існує. Однак російська сторона відмовляється повертати захоплену територію. І без цього прогресу в переговорах не передбачається, адже неможливо виконати навіть головний, першочерговий пункт — розвести війська та припинити вогонь.