«Може бути гаряче», – стверджують фахівці по боротьбі з тероризмом.
«Буде гаряче», – передрікають окремі політики, незаангажовані аналітики та просто панікери.
Після чого і потенційні терористи, і бійці з їхньою діяльністю причаїлись і готуються, вочевидь, кожен до «свого шоу». Хто кого вирахує першим і першим вдарить – маємо шанс дізнатись. Лишень шкода, що не знаємо «моменту істини», адже тероризм примудряється доволі часто пошити у дурні професійних, добре підготовлених, чудово озброєних технологіями та зброєю професіоналів у спецслужбах. Оскільки самі терористи також добре підготовлені, озброєні і, подібно до своїх візаві, непогано знаються на методах протидії тероризмові. До того ж, як каже мій знайомий хакер (себто, електронний терорист за певного розкладу), «перед інтернетом усі рівні… У глобальній павутині можна знайти детальні інструкції з виготовлення зброї масового знищення або звичайного «коктейлю Молотова»; можна відстежити як електронну кореспонденцію між терористичними групами, а можна і зламати коди до секретних антитерористичних розробок…». Отже, хто встигне першим?…
Україна однозначно не встигне. Оскільки українська держава усе більше відстає від провідних в інноваційному та комунікативному сенсі держав. Україна розвивається як держава, котра активно використовує сучасні електронні технології – але користувачів інетом не так багато, як у сусідній Польщі чи далекій Америці (США). «Влада закликає інвесторів приходити в Україну із інноваціями та інвестиціями – але при цьому корупція на державному рівні закриває для них вхід на ринок. Суспільство воліє розв’язувати існуючі проблеми, спілкуючись по скапу або влаштувавшись на кухні – але при цьому спілкування між громадою і владою фактично відсутнє. Як відсутнє фінансування технічного переозброєння та модернізації армії, сил МВС та СБУ – а отже, за наявності статусу позаблокової держави, перед внутрішніми і зовнішніми ризиками Україна залишається наодинці». «Тихенько сама з собою», так би мовити…
До того ж, нинішня влада розпочала «оптимізацію державних коштів», яка призводить до закриття закладів освіти та культури, до мізерної оплати праці освітян, лікарів, науковців. Унаслідок цього, уже за кілька років країна відчує брак освічених, кваліфікованих кадрів, впаде рівень професійної та загальноосвітньої підготовки українців. Корупція в освітній і медичній сферах навряд чи буде подолана, бо ж хтось куплятиме атестат про середню освіту або диплом, а комусь доведеться платити за нормальне лікування. Цікаво, яким чином українські олігархи збираються підвищувати рівень виробництва на своїх підприємствах (галузях економіки), якщо за кілька років їхні робітники не зможуть працювати на сучасних станках або ж користуватись новими знаряддями праці? Не менш цікаво дізнатись, як спецслужби та армія захищатимуть Україну від того ж тероризму, якщо агенти та солдати не матимуть практичних навичок з використання сучасних озброєнь – таких як «розумний шолом», наприклад? «В Росії, Україні та Білорусі досі воює солдат, а у НАТО – сучасні технології, якими він користується», – пояснює експерт з питань безпеки Сергій Згурець.
Закриття ж лікарень та амбулаторій у невеликих населених пунктів, паралельно з всюдисущою рекламою тютюну та алкоголю, нічних розваг та небезпечних ігор не призведе до покращення здоров’я українців. Тож за кілька років силовим структурам доведеться шукати цілком (у цілому) здорових фізично та психічно осіб, які зможуть працювати у таких специфічних галузях, як боротьба з тероризмом.
Книговидавці попереджають: в Україні молодші покоління стали менше читати! Політики та чиновники на це відповідають: панове, але ж подібне відбувається і на благословенному Заході! При цьому умовчуючи, що Західні дітлахи читають електронні книжки, яких в Україні обмаль. При цьому більшості українських дітлахів – точніше, їхнім батькам – не по кишені електронні книги. А щодо читання, то насправді маленькі українці читають охоче, просто книговидавців поволі витісняють з ринку іноземні (російські здебільшого) колеги, бо ж у Росії книговидання підтримує держава, а в Україні – усе з точністю до навпаки.
Взагалі, в Україні багато що відбувається, планується, здійснюється навпаки до здорового глузду, вимог часу, перспектив державного та суспільного розвитку. І мені все частіше видається, що тенденції до деградації, які спостерігаються в Україні, і є своєрідним внутрішнім тероризмом.