Минулого тижня відбулися дві події, збіг у часі яких яскраво продемонстрував цинізм нинішньої влади: 30 серпня Харківська облрада ухвалила рішення про забезпечення виконання на території регіону закону про регіональну російську мову і, водночас, Володимир Закурений, в.о. голови облради і керівник виборчого штабу ПР в Закарпатській області, заявив, що аналогічного рішення щодо угорської ухвалити не можна, оскільки для цього відсутні повноваження.Після голосування Харківської облради за «язык», її голова Сергій Чернов відзначив, що додаткових фінансових витрат нововведення не потребує, адже діловодство офіційних органів в регіоні велося російською й раніше.
Це підтвердило актуальність проблеми, про яку уже писав Тиждень: українська так і не стала повноцінною державною на території країни і після усунення від влади нинішнього режиму, державна політика має полягати у виправленні означеної антиконституційної ситуації в усіх без винятку регіонах України.
За нинішньої влади це неможливо,попри всі ілюзії, які у частини громадян мали викликати широко розрекламовані напрацювання створеної Януковичем робочої групи щодо вдосконалення мовного законодавства під керівництвом Богатирьової, поділеної на підгрупи під керівництвом екс-президента Леоніда Кравчука та ректора Київського національного університету імені Шевченка Леоніда Губерського. В решті, вона мала зовсім інше завдання — «зняття напруженості в суспільстві».
Читайте також: Операція «Ы»: як влада протиснула мовний закон
29 серпняБогатирьова і Ко завершили розробку змін до мовного закону Ка-Ка (які являють собою фактично нову редакцію закону) і запропонувала йому навіть нову, менш претензійну, назву «Про порядок застосування мов в Україні». Використання української в ньому зафіксоване як обов’язкове у судо- та справочинстві, діяльності органів державної влади, Збройних сил, сфері науки і освіти, рекламі.
Більше того, пропонується обов'язкове тестування держслужбовців на знання державної мови, запровадження обов’язкового кваліфікаційного екзамену з української мови для чиновників усіх рівнів. Пропонується 75% квота мовлення українською від загального добового ефіру, а трансляція програм і фільмів іншими мовами повинна супроводжуватися обов'язковим українським дублюванням або субтитруванням.
Для мов національних меншин у документі не передбачається отримання регіонального статусу. Натомість члени громади, де поширена та чи інша мова меншин, отримують право ініціювати «заходи, спрямовані на її захист», за умови, якщо в її межах проживає не менше 30% носіїв цієї мови. Але для цього вони мають пройти досить складну процедуру: звернутися з пропозицією в місцеві органи влади, ті у свою чергу — в обласні і вже останні у Верховну Раду, яка має приймати відповідне рішення на рівні закону. Але й тоді використання місцевої мови буде допускатися лише поряд із державною.
Втім, усі пропозиції, які нібито мають гарантувати високий статус української мови, вочевидь, реалізовані не будуть. Член робочої групи, директор Інституту української мови НАН України Павло Грищенко заявив, що «27 вереснявсе це (зміни до мовного закону – Ред.) буде проголосовано в парламенті. Так публічно було сказано президентом».
Проте Янукович, схоже. і не збирався виконувати даної обіцянки. Влада спробує створити уявлення ніби причини «технічні». Ківалов ще 31 серпня заявив, що «подібні пропозиції не мають шансів на ухвалення Верховною Радою», а нещодавно і Богатирьова дала «задній хід», визнавши, що напрацьований «продукт… ми направимо в Національну академію наук… в Кабінет міністрів і президенту, де також над цим змінами до закону працюватимуть».
Лідер фракції ПР в парламенті Сергій Єфремов попередив, що розгляду змін до мовного законопроекту до виборів не буде, а комуністи заявили, що не голосувати за них, оскільки… мовне питання розколює суспільство. Проте рішення у владному конгломераті приймаються у кінцевому підсумку саме Януковичем: якщо воно було по нинішній редакції закону, то він був проголосований включно й тими представниками партії влади, які його не підтримували.
Тому, якщо у вересні зміни не будуть внесені, то лише тому, що відповідне рішення Януковича насправді відсутнє.Його й не могло бути, принаймні до виборів, оскільки це нівелювало б ефект від «дотискання» попереднього законопроекту.
Мотивом проголосувати за зміни для регіоналів могла бути хіба демонстрація безпорадності опозиції та здатності Януковича бути милостивим до українців, якщо вони покірно визнають його владу. Наприклад, на це публічно натякала Ганна Герман, коли заявила, що президент підписав закон, бо російськомовні підтримують гаранта більше, аніж україномовні. Тож останні, мовляв самі винні, не на тих орієнтуються.
У будь-якому випадку перегляд закону після виборів буде більш зручним. Інше питання в чому саме можуть полягати зміни після усіх доопрацювань.
Адже зовнішній вплив на гуманітарну політику нинішньої влади залишається значним, що підтверджує перебування на посаді міністра освіти Дмитра Табачника, який останнім часом і не приховує своєї ролі агенту впливу сусідньої держави.
Тим часом Росія продовжує демонструвати зацікавленість і очікування щодо подальшого підвищення статусу російської мови аж до того, який у неї був у радянський час.
Що й логічно в контексті загальної реставраційної політики на пострадянському просторі. Днями прем’єр Дмітрій Мєдвєдєв знову закликав активізувати зусилля з просування інтересів і впливу Росії у світі з використанням російської мови та людей, які користуються нею в побуті.
Мовляв «не достатньо забезпечувати пропозиції, потрібно сприяти збільшенню попиту і займати більш наступальну позицію». Посол РФ в Україні Михайло Зурабов уже заявив, що Росія готова тісно працювати із міністерством Табачника і надати допомогу українським освітнім установам для максимального використання потенціалу прийнятого мовного закону, мовляв «це не буде пасивна позиція, це буде найактивніша зацікавлена позиція».
Тим часом Книжкова палата України імені Івана Федорова повідомила, що експансія російського продукту в Україні й так йде швидкими темпами, зокрема тиражі книг і брошур російською з початку 2012 року зросли на 75,8%, українською мовою — лише на 28,6%. У результаті україномовні видання уже становлять лише 45,9% загального обсягу тиражу, тоді як російськомовні — 48,3%.
Керівник представництва Росспівробітництва в Україні Костянтин Воробйов уже окреслив поле для діяльності на найближчий час, відзначивши, що в Україні прийнято більше 80 документів, які підривають позиції російської мови. Тому, за його словами, Росія має істотно збільшити підтримку російської мови в Україні, де «70% населення у побуті використовують російську».
Наведення відірваних від реальності оцінок чисельності російськомовних не випадковість, адже ці цифри мають виправдати претензії на політичнедомінування в Україні, яких у Росспівробітництві не приховують: «Тут існує основа для застосування тієї «м'якої сили»… організації російських співвітчизників», для цього, мовляв, Всеукраїнська координаційна рада російських співвітчизників, «яка успішно відстоює свої права на російську мову», має піти далі і стати впливовою політичною силою в масштабах усієї країни.
Нинішній український режим неодноразово демонстрував, що в обмін на вирішення фінансово-економічних питань готовий йти на широкі поступки у гуманітарних питаннях, навіть авансом.
Тож не можна виключати, що за подальшого погіршення фінансово-економічної ситуації після виборів мовне законодавство може бути переглянуте у бік ще більшого розширення прав російської мови. При цьому регіонали і сам Янукович розведуть руками, вказавши, що намір ввести другу державну — це їх передвиборне зобов'язання, просто раніше у них для цього не було можливостей.