Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що без звільнення Тимошенко підписання Угоди з Україною доведеться відкласти до наступного року. «Це можливо», – наголосив він, посилаючись на Молдову та Грузію, які у Вільнюсі готуються парафувати, а наступного року підписати аналогічні документи. Отже, ЄС шукає асиметричну відповідь на спроби Януковича зіграти на геополітичному протистоянні Брюсселя та Москви й уникнути виконання раніше взятих зобов’язань.
Перед цим, як писав Тиждень (див. № 43/2013), Янукович фактично вийшов із попередніх домовленостей з місією Кокса – Квасневського та замість нібито «погодженого» рішення про звільнення Тимошенко, нехай і шляхом часткового помилування, воліє обмежитися її вивезенням на лікування на правах ув’язненої і з подальшим відбуттям покарання після (у разі?) повернення до України. Понад те, вирішення питання навіть у такому форматі було фактично відтерміноване після зриву засідання парламенту 24 жовтня через скандальні поправки до Податкового кодексу, які були сприйняті як загроза для участі у виборах уже наступного за рейтингом опозиційного кандидата у президенти після Тимошенко – Віталія Кличка. Вочевидь, влада пішла на це, сподіваючись на певні домовленості з Путіним у Мінську, а потім у Сочі.
Читайте також: Звільнення Тимошенко відкладається. До президентських виборів?
Наразі представники влади публічно і в унісон заперечують можливість помилування Юлії Володимирівни через «відсутність підстав». Тож фактично є два ймовірних сценарії розвитку подій: або, лишаючись засудженою, вона виїде за кордон на лікування, або і далі буде в Україні. Понад те, повторне голосування за законопроект про лікування за кордоном засуджених прогнозують не раніше ніж 5 листопада, тобто менш ніж за два тижні до засідання Ради ЄС (18 листопада). За інформацією джерел Тижня, процедура ухвалення закону і його підписання Януковичем може завершитися взагалі напередодні або й після саміту. Не виключено, що в такий спосіб президент розраховує підстрахуватися – ухвалений парламентом документ отримає його підпис лише після того, як європейці поставлять автограф під Угодою про асоціацію. В іншому випадку Юлія Володимирівна не покине територію України.
Водночас розвиток подій на російському напрямку свідчить про те, що наразі Янукович не зміг дістати від Путіна бажану пропозицію кредитно-цінових бонусів без зобов’язання вступу до Митного союзу, а тільки в обмін на відмову від Асоціації з ЄС. Ані в Мінську, ані в Сочі, де вони провели кількагодинну зустріч тет-а-тет 27 жовтня, схоже, жодних домовленостей досягнуто так і не було. А подальші дії Росії, як-от зупинення імпорту українських вагонів та обмеження імпорту м’ясної продукції, виставлення простроченого рахунку за імпортований у серпні газ напередодні ще соліднішого платежу вже за придбаний у жовтні, погроза перевести Україну на авансові платежі за паливо, активізація інформаційної війни тощо, засвідчили, що Кремль орієнтується лише на посилення тиску.
Імовірно, офіційна Москва впевнена: Угоду про асоціацію в листопаді підписано не буде, а ситуація в Україні стане такою критичною, що Київ буде змушений капітулювати. Фінансові проблеми в Україні справді наростають, причому йдеться про їх накопичення в дуже стислому часовому проміжку. Так, протягом 30 жовтня – 15 листопада уряд та НБУ мають виплатити $1,6 млрд зовнішніх боргів, РФ уже порушила питання про погашення боргу за газ, імпортований у серпні, на суму майже $0,9 млрд. Це не скасовує потреби профінансувати до початку грудня імпорт газу за жовтень – листопад. У зв’язку з початком опалювального сезону виплати становитимуть понад $1 млрд щомісяця.
Таким чином, за якихось шість тижнів, до грудня, тобто відразу після Вільнюського саміту, українській владі доведеться знайти для зовнішніх платежів щонайменше $4,5–5 млрд. Це за умови, що Газпром таки не висуне вимоги про авансові платежі за паливо. Тоді сума відповідних платежів зросла б ще на більш ніж $1 млрд. Чи буде знайдено можливості компенсації тих витрат за наявності проблем із доступом до міжнародних ринків кредитування? Питання риторичне. А проплата відповідної суми із золотовалютних резервів НБУ означатиме зменшення до позначки нижче ніж $16–17 млрд (на кінець вересня вони складали $21,6 млрд) навіть без значних інтервенцій на міжбанківському ринку, які, до речі, лише у вересні становили понад $0,5 млрд. При цьому не варто забувати, що рівень ліквідності резервів НБУ лишається невідомим. Левова частка його активів перебуває в цінних паперах, які ще потрібно реалізувати.
Зрозуміло, що в такій ситуації відновлення фінансування з боку МВФ та міжнародних інституцій буде єдиною можливістю уникнути капітуляції перед Москвою. Певно, тому навіть Микола Азаров, який тривалий час заявляв, що «ми проживемо і без кредитів МВФ», наразі каже про готовність до «розумного компромісу» з цією організацією. Показово, що його заява пролунала після того, як український прем’єр пояснив затримку із соціальними виплатами з бюджету «необхідністю платити по зовнішніх боргах». Утім, у самому Міжнародному валютному фонді оптимізму поки не демонструють. А без підписання Угоди про асоціацію відновлення кредитування, вочевидь, годі очікувати.
В означених умовах погроза не відмовитися, а лише відкласти на три-чотири місяці підписання Угоди про асоціацію (а отже, і розблокування співпраці з МВФ), напевно, є спробою знайти асиметричний інструмент тиску на Януковича у відповідь на його потуги грати на геополітичних амбіціях Брюсселя та Москви. Тоді Вікторові Федоровичу треба буде придумати, як протриматися до весни. Але Євросоюз також ризикує: Кремль може скористатися згаданим часовим лагом, щоб, посиливши тиск, таки змусити Януковича до вірменського сценарію уже взимку. Ні Україна, ні ЄС від цього не виграють.