«Економіку легше відновити, ніж відновити те єдине ціле, що полягає в нашому спільному історико-культурному спадкові… Відновити моральні цінності, котрі ми, треба сказати, в гонитві за матеріальним благополуччям багато в чому втратили, прищепити ці моральні цінності нашій молоді – ось у цьому я бачу основне завдання інтелігенції». Такий філософський спіч під час VI Форуму інтелігенції держав-учасниць СНД в Києві видав не хтось зі знаних підписантів хвалебних листів Януковичу (знову ж таки, «від інтелігенції»), не велемудрий Табачник і навіть не сам гарант. Це був не хто інший, як прем’єр Микола Азаров. Той самий, котрий не раз заявляв, що всіляке там ідейне чи духовне життя – справа десята порівняно з хлібом насущним, чи бодай насущними капустою та картоплею.
Цікаво тільки, щó саме зібрався «відновлювати» й «прищеплювати» Микола Янович? Загальнолюдські цінності тому так і називаються, що не належать ексклюзивно СРСР чи «Русскому міру». Зрештою, Країна Рад, власне, тому й розвалилася, що їх лицемірна пропаганда входила на її теренах у кричущу суперечність із реаліями. Тож Азаров формулює трохи неправильно: не «цінності втрачені» з утратою спільних зв’язків, а ці зв’язки розірвалися, бо не були скріплені нормальними людськими цінностями.
Читайте також: Євроазійські риштування