«Ми не можемо ані підтвердити, ані заперечити вашу інформацію», – відповіли Тижню в прес-службі французької нафтової компанії Total. Так само не побажав спілкуватися з пресою Gaz de France. Іноземні колеги, до яких звернулася по допомогу, не дістали чіткої відповіді ані від Shell, ані від E.ON, ENEL, BP…
А запитання було таке: «Чи відповідає дійсності інформація, що ваше підприємство прямо або через наближені лобістські структури домагалося від Брюсселя вивести зі списку осіб, які підпадають під санкції Європейського Союзу, керівника Газпрому Алєксєя Міллєра? Бо в поданні він був, а у фінальному переліку відсутній…»
Кажуть, що мовчанка – знак згоди. У професійній журналістиці не завжди так. Тож залишмо на совісті великих енергетичних підприємств Старої Європи цю гру в піжмурки, в якій неспійманий сподівається, що він не злодій. Зрозуміло одне: чимало представників великого західного бізнесу хочуть працювати в РФ, воліють інвестувати в тамтешні проекти й засвоювати російські гроші. Заради високих заробітків вони готові забути про Україну, геополітику, почуття справедливості, моральні принципи та інші неекономічні речі.
Читайте також: Втримати рівновагу. Кредит МВФ: панацея від усіх бід чи черговий привід для занепокоєння?
Тут усе прогнозовано. Але цікаво, що поряд із бетонним прагматизмом великих грошей пробиває собі шлях інша тенденція. Мова про пошук спільного європейського енергетичного інтересу. Українська криза виступила своєрідним каталізатором процесу формування, нарешті, того умовного «енергетичного НАТО», до якого марно закликав іще за часів свого президентства Лех Валенса.
Звичайно ж, до побудови ефективної та самодостатньої системи європейської енергетичної взаємодопомоги ще як до Сонця пішки. Але перші скромні конкретні кроки робляться. Цими днями Європейська комісія виділила транш сумою €750 млн для фінансування проектів із розбудови спільних європейських інфраструктур у царині енергетики.
Про що йдеться? Як пояснили Тижню в Міністерстві економіки Франції, «українська криза переконала й останніх скептиків: час побудувати систему швидких сполучень, яка дасть змогу перекинути газ, скажімо, із Франції до балканських країн, які суттєво залежать від поставок Газпрому, або зі Швеції до Фінляндії, котра також сьогодні радикально залежна від російського газу».
Європейський комісар з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер навіть застосував словосполучення «газ як зброя», оцінюючи дії Росії щодо України. Правда ця лежала на поверхні довгі роки, але стала очевидною для високого брюссельського чиновництва лише тепер. «Ви не уявляєте, який гармидер здійнявся, коли виважений, обережний Еттінґер заговорив про зброю, – розповів Тижню адміністратор, що працює в офісі Єврокомісії в Брюсселі. – Росіяни закидали офіс комісара обуреними листами, взяли в облогу дзвінками на всіх рівнях… Це означає: Еттінґер несподівано для себе влучив у ціль».
Читайте також: Другий фронт. Як позбавити Путіна нафтодоларів
Щоправда, кілька днів потому європейський чиновник пом’якшив дискурс. Почав пояснювати, що про «зброю» сказав «образно». Що польський проект побудови Європейського енергетичного союзу, який сам-таки й похвалив кілька днів тому, насправді «потребує великої експертної проробки». Але слово не горобець. Єврокомісара почули, і ланцюгова реакція спрацювала. 750 млн уже розподіляються на побудову інфраструктур, переважно в газовій сфері, які практично зменшать поле економічного диктату Газпрому.
Варшава, незважаючи на зміну настроїв Еттінґера стосовно Європейського енергетичного союзу, оцінює початок розбудови реверсної системи на континенті як власну маленьку перемогу. Західна преса широко цитує прем’єра Польщі Дональда Туска, який не втрачає надії переконати ЄС провести колективні переговори за участю Газпрому й домагатися єдиної ціни на газ для всіх країн-членів. Навіть якщо сьогодні Брюссель демонструє ввічливу стриманість.
За інформацією Тижня, польська дипломатія в Брюсселі активно просуває формулу, що дала б змогу, наскільки це можливо, долучити до системи спільної енергетичної європейської безпеки й Київ. «Раніше аргумент України виникав тільки в контексті газогонів, які проходять її територією, – розповів дипломат із європейського департаменту МЗС Франції. – Як вважали, цю проблему в разі чого згодом можна буде вирішити географічним способом: побудувавши той-таки «Північний потік», згодом «Південний…» або «Набукко»… Нині ж загальне європейське бачення суттєво змінилося. Росію стали сприймати не лише як економічну можливість, а і як політичну, мілітарну небезпеку. Звідси й рішення про €750 млн. Заплановані до обговорення інші засоби унезалежнення від Росії: диверсифікація енергетичних джерел, розвиток альтернативної енергетики…»
Читайте також: Реанімація тяжкохворого. Українська економіка проходить дно циклу
Перший транш Єврокомісії, якщо його буде ефективно освоєно, дасть ЄС змогу збільшити зимові резерви газу від нинішніх 30 днів до 50–60. Потенційно Україна в межах партнерства з ЄС могла б також долучитися до реверсних схем, які допомогли б у випадку чергових непорозумінь із Росією не залишитися зовсім без газу. Перспективи мають прояснитися під час зустрічі лідерів країн ЄС у червні.