В усіх країнах світу з розвиненою кіноіндустрією, існує ключова подія кінобізнесу. В США – це «Шоувест», в Європі – «СінемаЕкспо», в Росії – «КіноЕкспо», в Україні – «Кінофорум». Сьогодні він відіграє роль головного майданчика для презентацій фірмами-учасницями своїх інновацій. Тому ми сконцентровані на тому, щоб створити платформу для розвитку кіно як галузі економіки.
«Кінофорум» наполегливо намагається довести, що кіно – це не тільки вид мистецтва. Цього року ми найбільшого значення надали саме виробничим питанням: новій техніці, технологіям монтажу, нюансам страхування кіновиробництва, презентації нових стрічок до запуску їх на широкий екран. За 5 років у нашому заході взяли участь понад 400 компаній з 20 країн світу. За моїми даними, завдяки «Кінофоруму» створено
близько 60 спільних підприємств або відкрито представництва певних кіноструктур в Україні.
Ми не претендуємо на масовість нашого дійства, оскільки фахівців у цій галузі не так і багато. Та саме ця невелика група людей і визначає розвиток вітчизняного кінобізнесу. Загалом сьогодні в країні нараховується близько 200 компаній, котрі тією чи іншою мірою причетні до кіноіндустрії.
Хоч «Кінофорум» і не займаєвеличезних площ, 2008 року було зареєстровано 120 компаній з восьми країн світу. Всі подають заявки на комерційній основі, виняток ми робимо лише для українських структур: з багатьох навіть грошей не беремо, оскільки зацікавлені в просуванні вітчизняного кіно. Це наша соціальна позиція. Також ми проводимо церемонію нагородження «Національною премією кінобізнесу України». Цьогоріч ми вперше провели експеримент, додавши кілька спеціалізованих номінацій реклами, і допустили до конкурсу телефільми. Щодо останнього, мені особисто цей досвід не сподобався. Думаю, відтепер потрібно чітко триматися лінії кіно та не розфокусовувати увагу.
Ми постійно шукаємо нові формати й шляхи розвитку. До того ж нам хотілося показати не лише чотири повнометражні трейлери, зняті 2007-го, а якось наситити програму. Проблема в тому, що чесний вибір існує тоді, коли є з чого вибирати. А нам доводиться задовольнятися наявною кількістю та якістю українського кінопродукту.
Я не оцінюю художню складову стрічок. Для мене важливі інші критерії. Перший – це ініціативність людей, які намагаються щось зробити. Нехай це буде і не шедевр. Другий стосується виключно бізнесу: створене має давати прибуток. Оскільки до самоокупності українських фільмів дорога довга, ми просто прагнемо максимально стимулювати цей процес. Подальшу долю тих допрем’єрних показів, які в нас відбуваються, вирішують продюсери цих картин і дистриб’ютори.
Розвиток вітчизняного кінобізнесу я оцінюю дуже суб’єктивно. Але точно знаю: якщо наполегливо працювати, все буде гаразд. Уже сьогодні відчутні деякі позитивні зміни. Зокрема, з кожним роком ми все ближче до європейської моделі кіно. Нам не підходять російська або американська моделі. Наш варіант – це інтелектуальні рентабельні фільми, а не тільки блокбастери з великими касовими зборами.