Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія регулярно погрожує застосуванням ядерної зброї. Втім, на думку експерта Інституту Гувера (Вашингтон) Якуба Григеля, ці заяви насправді адресовані не Києву, а західним партнерам України.
«Тактична ціль – Україна та її сили, але стратегічна аудиторія – Захід. Росія може використати тактичну ядерну зброю, щоб заблокувати український наступ, знищити місто чи навіть просто просигналізувати про готовність до подальшої ескалації, вдаривши по незаселеній території далеко від лінії фронту. Незалежно від безпосередньої мети, основний результат мав би полягати в тому, щоб продемонструвати західному альянсу, що Росія готова використати “абсолютну зброю”, порушуючи гадане міжнародне табу, і… погрожуючи поширенням нищівної пожежі на весь континет, якщо не більше», – міркує Григель.
В російському уявленні, на думку Григеля, застосування ядерної зброї може налякати Захід і змусити його припинити військову підтримку Києва. Експерт вважає, що в даному випадку Росія може частково мати рацію. Адже, ймовірно, після цього поверхова єдність Заходу стосовно України негайно розпадеться. У деяких європейських столицях – як-от Берлін, Париж, Рим – критикуватимуть Путіна через застосування ядерної зброї, але чинитимуть величезний тиск на Україну, щоб вона припинила свої військові операції і погодилась на дипломатичну угоду, вигідну для Москви. А відповідальність за ескалацію, відповідно, покладатимуть на держави, що займали рішучу проукраїнську позицію – на Польщу і США.
Читайте також: «Москва ніколи не відмовиться від своїх імперських планів щодо Східної Європи» – науковець Інституту Хадсона
Втім, Якуб Григель припускає різні варіанти розвитку подій: «Можливо, реакція Західної Європи буде іншою, якщо росіяни застосують ядерну зброю над українським містом, спричинивши тисячі або десятки тисяч жертв серед цивільного населення… У такому випадку може виникнути популярна моральна критика, підживлена десятиліттями антиядерних рухів. Результатом, однак, може стати не зміцнення антиросійської позиції, а більш загальний заклик до певної версії “ядерного обнулення”, націлений рівною мірою на Росію та США».
За будь-якого розвитку подій, на думку експерта, застосування Росією ядерної зброї політично ускладнить подальшу ядерну присутність США у Європі.
Натомість у Центральній Європі відповідь на використання ядерної зброї може бути дуже різною – як через відчутну близькість небезпеки, так і через західноєвропейський опір ядерній зброї. Наприклад, активна Польща може відновити свої запити на участь у розподілі ядерної зброї та зберіганні на своїй території тактичних ядерних боєголовок. Також Григель прогнозує, що центральноєвропейські столиці посилюватимуть свої вимоги до Німеччини, спрямовані на виділення коштів для допомоги Україні, зокрема для підтримки потужнішої хвилі українських біженців. Це може загострити й так напружені стосунки всередині ЄС та, зрештою, призвести до вигідних для агресора наслідків.
«Замість того, щоб стати каталізатором консолідованої європейської відповіді, застосування Росією ядерної зброї призведе до поглиблення розбіжностей у стратегічних позиціях у Європі — загалом, помірно позитивний результат для Москви, особливо якщо антиядерні та пацифістські фракції переможуть у суперечці у західноєвропейських столицях», – пише Якуб Григель.
Читайте також: Ідея, що Росію можна децентралізувати, утопічна. Тому що вона не враховує майбутнього Москви
Що ж до решти світу, Григель прогнозує, що після застосування ядерної зброї Росією, її підтримка з боку Китаю та Ірану зменшиться. Це стосуватиметься й інших держав, котрі наразі залишаються осторонь:
«Ці дві держави (Китай та Іран – Ред.) на практиці підтримували Росію, зокрема, постачаючи їй зброю (наприклад, іранські безпілотники; північнокорейські артилерійські снаряди – ймовірно, з мовчазного схвалення Китаю), розраховуючи, що перемога Росії в Україні продовжить перевертати чинний міжнародний порядок (і навпаки – що поразка Росії посилить Захід і дозволить Сполученим Штатам зосередитися виключно на Азії). Проте використання Росією ядерної зброї підвищить ризик втягнення Пекіна і Тегерана в ширшу, потенційно навіть ядерну війну, яка може безпосередньо вплинути на їхні інтереси та території».
Григель вважає, що мотивація Путіна піти на такий крок може бути різною. Для диктатора, ймовірно, більш цінним здобутком буде розділений ядерним питанням Захід, заради чого можна буде пожертвувати підтримкою Китаю чи Ірану. Також Путіним може рухати ідейне переконання, що «нижча, можливо, вигадана, і, безумовно, повна фашистів» нація українців має бути обов’язково покарана. Не виключеним також є наказ про ядерний удар через паніку та відчай – щоб запобігти втратам російської армії у війні.
Та все ж, на думку, Якуба Григеля, «наслідки, швидше за все, будуть згубними для Росії — як з точки зору її вузької мети домінування над Україною, так і з точки зору ширшої мети — відновлення російської світової величі».