Не далі ніж наприкінці січня Тиждень поцікавився у Королевської, котра щойно підписала «об’єднавчий маніфест» опозиційних сил: які кроки партнерів можуть змусити вас відмовитись від об’єднання? «Відмовитися від об’єднання – значить здати країну режиму. Я не можу уявити собі такі кроки», – сказала тоді Наталія Юріїївна.
Читайте: «Наталія Королевська: Конституційна більшість – це єдиний шлях побороти режим»
А вже 14 березня, в той же день, коли її виключили з фракції, пані Королевська зібрала екстрене засідання політради УСДП, де ухвалили рішення про вихід з Комітету опору диктатурі – організації, котра, попри всі суперечності в опозиційному таборі, є головним майданчиком спілкування борців з режимом Януковича.
Незабаром по опівдні про вихід із БЮТ оголосили депутати Євген Суслов та Олексій Логвиненко, обидва – члени УСДП. За словами Суслова, нинішнє керівництво БЮТ (читай – Олександр Турчинов) «неодноразово демонструвало зневагу до своїх депутатів». Як приклад, Суслов навів зняття з посади голови фракції Івана Кириленка. Депутат наголосив, що це нібито сталось «у розріз» із позицією ув’язненої лідерки БЮТ-«Батьківщини» Юлії Тимошенко.
При цьому Кириленка «пішли» ще 7 грудня. І Тимошенко, в одному з опублікованих у ЗМІ листів із неволі, формально підтримала цей крок.
Натомість досі залишається незрозумілим, чи схвалювала Тимошенко діяльність самої Королевської. В першу чергу, неочікуваний прихід тієї на посаду голови УСДП, що відбувся 23 грудня. Сама Королевська не раз заявляла пресі, що отримала на це «добро» від Олександра Турчинова, котрий комунікує з Тимошенко через народного депутата Сергія Власенка. Коли Турчинов заявив, що насправді ніхто з ним нічого не погоджував, Королевська «змінила свідчення»: в інтерв’ю Тижню (див. посилання вище) вона сказала, що тільки «поінформувала» його про своє рішення…
Не зайве нагадати, що упродовж років УСДП керував спочатку екс-голова Верховного суду Василь Онопенко (знятий з посади в жовтні 2011 року Вищою радою юстиції), а потім – його зять Євген Корнійчук. В грудні 2010 року Корнійчук був заарештований у справі про корупційні діяння на посаді першого заступника міністра юстиції в уряді Тимошенко. Але, на відміну від тих же Тимошенко чи Луценка, в лютому 2011 року Корнійчука випустили на підписку про невиїзд, а потім взагалі амністували (своє провини він при цьому не визнав).
Така м’якість влади у багатьох викликала підозру, що Онопенко та Корнійчук уклали з Банковою свого роду угоду: відмова від активної опозиційності в обмін на припинення кримінального переслідування. Відповідно, передача УСДП під контроль Королевської змусила підозрювати в лояльності до Банкової її саму.
За словами джерел, щонайменше з початку грудня Олександр Турчинов та Андрій Кожем'якін (котрий очолив фракцію після відставки Кириленка) шукали можливості позбутися Королевської, котра відверто грала в свою гру. 5 березня телеканал News One оприлюднив сюжет, у якому Королевську звинувачено в спробі розміщення замовних матеріалів. Ще раніше, в лютому, про факти розміщення «джинси» від депутатки заявила група парламентських кореспондентів різних телеканалів та видань. Тоді в кулуарах ходили чутки, що журналістів підштовхнули винести сміття з хати «емісари» Турчинова.
Водночас усі розуміли, що офіційне виключення Королевської означає відкриття чергового фронту піар-війни проти БЮТ. Тож привід для рішучого кроку знайшовся тільки тепер: у вівторок Королевська, разом із Євгеном Сусловим, не проголосувала за врахування Верховною Радою рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи щодо звільнення Тимошенко та інших «політв’язнів».
Привід, як і годиться, був тільки приводом. Адже також, як уже сказано вище, колишні соратники поставили Королевській у провину «джинсу» та «факти співпраці з адміністрацією президента». На їхню думку, ці «факти» полягають у тому, що влада не чинить жодних перешкод масованій рекламній кампанії Королевської (те, що ця кампанія рухається семимильними кроками, можуть підтвердити кияни та мешканці інших великих міст України, останнім часом буквально окупованих біг-бордами з обличчям Наталії Юріїївни).
Поза всяким сумнівом, виключення мультимільйонерки Королевської з фракції БЮТ означає перехід задавненої «холодної війни» у «гарячу» фазу. Це дедалі більше дезорієнтуватиме опозиційного виборця. Наталія Королевська вже розпочала боротьбу за звання «справжньої опозиціонерки», заявивши, що насправді готова була голосувати за рекомендації ПАРЄ, але в неї… викрали картку для голосування. (Євген Суслов, своєю чергою, заявив, що його картка не спрацювала з невідомих причин, і звернувся до апарату ВР із офіційним листом про те, що віддав свій голос «за»).
Фінансові можливості Королевської, в поєднанні з очевидним «режимом сприяння» з боку влади, гарантують їй і надалі якнайширшу присутність у медіа. Що, відповідно, тягне неприємні наслідки для БЮТ, котрий, замість «війни з режимом», тепер втягується у боротьбу з колишньою своєю активісткою. Важко утриматись від зауваження, що ця ситуація стала прямим наслідком вождистської практики Юлії Тимошенко, котра персонально сприяла політичному зростанню Королевської під час свого прем’єрства – хоча це викликало глухий опір багатьох «старих» партійців.
Інше питання, наскільки лідерка УСДП зможе порушити кадрову єдність і без того знекровленої відтоком «тушок» тимошенківської партії. Сьогодні там чимало невдоволених, але далеко не кожен готовий перейти з-під розкрученого політичного бренду під крило нехаризматичної Королевської, чия репутація, хай там як, добряче зіпсована останніми скандалами.
Очевидно, черговий момент істини настане після остаточного узгодження передвиборного списку БЮТ-«Батьківщини» та розподілу кандидатів на мажоритарні округи. Тоді ображені вибором Турчинова (а рішення, в кінцевому рахунку, прийматиме саме він), можуть піти слідом за депутатами Сусловим та Логвиненком – особливо якщо Наталія Юріївна запропонує широкий набір аргументів, від яких так важко відмовитись типовому українському політику.