У ніч на 17 квітня Бразилія завмерла. Сотні тисяч людей на вулицях затамували подих, на багатьох красувалися жовто-зелені майки збірної країни з футболу, у руках національні прапори та вувузели. Мільйони прилипли до екранів телевізорів у вітальнях, барах і ресторанах по всій країні. Втім, у цей момент у Бразилії творилася не спортивна, а політична історія. О 23:07 усе скінчилося. Бруну Арожу, федеральний депутат зі штату Пернамбуку від правоцентристської опозиційної Партії бразильської соціальної демократії (ПБСД), опустив 342-й бюлетень у 513-місній нижній палаті Конгресу за те, щоб ініціювати в Сенаті імпічмент президента Ділми Руссефф. Цей голос забезпечив необхідний кворум у дві третини. Противники Руссефф у нижній палаті на радощах почали співати. Під стінами Конгресу й у десятках міст загули клаксони автомобілів.
На момент закінчення голосування 367 депутатів висловили недовіру урядові, 137 підтримали його, ще 7 утрималися, а 2 не було в залі. У десятисекундних промовах під час бурхливого шестигодинного голосування за списком депутати, які виступили за імпічмент, нещадно критикували провальну економічну політику та корупцію в уряді президентської Робітничої партії (РП).
Сьогодні Бразилія переживає найбільшу рецесію від 1930-х років, а РП і її союзники, як виявилося, вплутані у величезний корупційний скандал навколо державної нафтової компанії Petrobras. Багато депутатів із трибуни заявляли, що голосують від імені своїх родин, виборчих округів або Бога. Інші посилалися на інтереси, для захисту яких їх обрано. Мало хто згадував конкретне звинувачення, висунуте проти Руссефф: маніпуляції державними рахунками, щоб приховати великий бюджетний дефіцит.
Читайте також: Бразилія запланувала взяти кредит у понад $12 млрд для спасіння економіки
Наступного ранку Бразилія прокинулася з уже іншим політичним ландшафтом. Руссефф, найімовірніше, світить безславний шлях Фернанду Колора — першого всенародно обраного президента після 20-річної військової диктатури, яка закінчилася в середині 1980-х. У 1992-му, через неповних три роки на посаді президента, проти нього було розпочато процедуру імпічменту через корупцію.
Відставка Руссефф означатиме кінець ери РП, яка почалася 13 років тому за її попередника та наставника Луїса Інасіу Лули да Сілви. Це буде переворот у браильській політиці, що поглибить непевність, навіть якщо країна намагатиметься зупинити економічну кризу. Сьогодні чи не найнебезпечніший момент для ще не цілком сформованої демократії з моменту відходу генералів від влади в 1985-му.
Сама Руссефф і її партія назвали рішення нижньої палати державним переворотом, подібним до перевороту 1964-го, але в цьому випадку роль генералів відіграли упереджені ЗМІ, «вибіркова» судова система й нечесні депутати. Проти 40 конгресменів із тих, які не підтримали уряд, раніше вже висувалися офіційні звинувачення в різних злочинах; ще 15 перебувають під слідством у межах операції «Автомийка» — так називають розслідування корупції за участю Petrobras. Руссефф порівняла нинішню ситуацію з переслідуваннями, яких зазнала від диктатури за свої ліві погляди, і поклялася продовжити боротьбу.
Але в неї мало шансів схилити на свій бік Сенат, який уже почав формувати комісію для розгляду пропозиції про імпічмент від нижньої палати. Хоча його склад дещо вигідніший для неї, ніж нижня палата: в останній більші й багатші штати півдня та південного сходу, де Руссефф і її партію дуже не люблять, представлені половиною місць, а в Сенаті — тільки чвертю. Але для того, щоб він прийняв подання про імпічмент до розгляду, достатньо простої більшості голосів. За даними газети Estado de São Paulo, яка стежить за настроями виборців, 46 сенаторів із 81 хочуть відставки (проти — 20).
Голосування в Сенаті відбудеться, імовірно, до середини травня. Якщо результати будуть такими, як очікується, Руссефф доведеться відійти від справ, а її місце на 180 днів посяде віце-президент Мішел Темер. Якщо після цього дві третини сенаторів проголосують за відставку Руссефф, він виконуватиме обов’язки президента до закінчення її терміну в грудні 2018-го.
На цій посаді Темеру доведеться звершити кілька подвигів Геракла. Бразильська економіка обвалюється переважно через неефективну політику втручання під час першого президентства Руссефф у 2011–2014 роках. У 2015-му обсяг виробництва Бразилії впав на 3,8%. За оцінками МВФ, динаміка може повторитися й у 2016-му. Виробництво на особу зменшилося, напевне, на одну п’яту порівняно з піком 2010-го. Від початку другого президентського терміну Руссефф утрачено 1,8 млн робочих місць. Без роботи сидить близько 10 млн бразильців, або кожен десятий, і, очевидно, цей показник зростатиме й далі, адже бізнес знемагатиме під тягарем боргів, набраних у роки економічного буму. Інфляція дещо сповільнилася, але залишається на рівні близько 10%, через що доходи далі знецінюються.
Авгієві стайні
Щоб відновити довіру до уряду, Темеру доведеться терміново зменшувати дефіцит бюджету. За час президентства Руссефф він роздувся з 2,4% до загрозливих 10,8%. Для встановлення балансу державних фінансів доведеться урізати видатки та підвищувати податки (ні те, ні те не є популярним кроком). Для деяких заходів знадобляться конституційні зміни. У листопаді Темер окреслив реформи, спрямовані на поліпшення бізнесового середовища, які можуть ознаменувати відхід від лівої програми РП.
Але здійснити їх Темеру буде важко. Руссефф кілька разів пробувала зробити такі кроки, хоча й менш масштабні, а коли була переобрана на другий термін, призначила міністром фінансів Жоакіма Леві, який обстоює принципи ринкової економіки. Реал дорожчав після його призначення щоразу, коли з’являлася надія протягти реформи через Конгрес (див. «Вибоїстий спуск»), але знову обвалювався, коли політичні чвари заганяли їх у глухий кут. Торік Леві пішов у відставку, хоч і не зміг зробити стільки, скільки сподівався. Коли ж зросла ймовірність імпічменту Руссефф, настрої на ринках поліпшилися.
Читайте також: The Economist: На Бразилію очікує найтриваліший за 80 років період економічного спаду
Той факт, що 72% депутатів нижньої палати підтримали імпічмент, зовсім не означає, що Темер матиме просту більшість в обох палатах для ухвалення законів, що й казати про три п’ятих у кожній палаті для змін Конституції. Він не може навіть покластися на власну Партію бразильського демократичного руху (ПБДР): семеро конгресменів від неї, зокрема лідер фракції в нижній палаті, підтримали Руссефф під час голосування про імпічмент.
Ще більше непокоїть те, що чимало лідерів ПБДР мають бізнесові інтереси. Вони підтримують реформи в принципі, але не завжди на практиці. Парламентарії навряд чи віддадуть без бою податкові пільги, а розніжений виробничий сектор триматиметься за субсидії та торговельні бар’єри, які захищають його від конкуренції з-за кордону. Режим суворої економії відверне електорат на місцевих виборах у жовтні, а вони особливо важливі для ПБДР, яка є радше коаліцією регіональних можновладців, аніж групою політиків із подібними уявленнями про те, як керувати країною.
Партія віце-президента не тільки роздроблена, а й заплямована підозрами в корупції. Вона була головним союзником РП до виходу з урядової коаліції в березні, а кількох її конгресменів звинувачують у причетності до афери з Petrobras. 18 квітня колишній керівник компанії заявив, що спікер Сенату, член ПБДР Ренан Калейрус отримав $6 млн хабарів від постачальника нафтових вишок. А раніше Верховний суд звинуватив його колегу з нижньої палати Едуардо Кунья в корупції та відмиванні грошей. Ще четверо високопоставлених конгресменів із ПБДР перебувають під слідством (усі вони заперечують причетність до протизаконних дій). Тим часом виборча комісія розслідує питання про те, чи брали Руссефф і Темер гроші з афери Petrobras на свої виборчі кампанії. Якщо підозра підтвердиться, комісія може оголосити дострокові вибори президента та віце-президента. З такими знеславленими друзями та спонсорами Темеру буде важко залучити талановитих управлінців до свого уряду. А ще треба якось балансувати між нагальною потребою в компетентних кадрах і компромісами, необхідними для утворення коаліції в Конгресі, у якому представлені 27 партій.
А тим часом бразильські аналітики прогнозують зменшення ВВП країни на 3–4% вже нинішнього року, і це з Темером на чолі держави. То було б краще, ніж 4–6% із Руссефф, але все ж украй погано. Інфляція може трохи сповільнитися, а валюта — дещо зміцніти. Але відновлення зростання до 2018-го передбачають одиниці, а якщо воно й буде, то дуже повільним. Безробіття до кінця року може сягнути 11% і залишитися на цьому рівні. Директор напряму країн Латинської Америки в консалтинговій компанії Eurasia Group Жоао Каштру Невеш говорить про безліч «незрозумілих невідомих» в економіці. РП уже обіцяє «тотальну» опозицію в Конгресі до уряду під керівництвом Темера. Союзники партії серед профспілок і громадських рухів можуть заблокувати дороги або почати загальні страйки, особливо якщо Темер вживатиме заходів для стабілізації економіки, які вони охрестили «неоліберальними».
На відміну від Колора, який не мав особливо помітної народної чи політичної підтримки, у Руссефф вона все ж таки ще є. А третина бразильців, які виступають проти імпічменту, взагалі вважають віце-президента узурпатором. Під час голосування в нижній палаті перед будівлею Конгресу зібралися 26 тис. прихильників Руссефф. Між ними і 53 тис. прибічників імпічменту поліція встановила сталевий паркан. Подібні картини (тільки без парканів) можна було побачити по всій Бразилії. Дехто побоюється, що вони свідчать про розділення країни й загрозу демократії. А в підсумку Темеру світить народне невдоволення, а Бразилії — ризик нових заворушень і подальший економічний спад.
Але є підстави вважати, що шкода від усіх згаданих вище факторів буде не такою вже й великою. Державні інститути Бразилії продемонстрували, що здатні витримувати подвійні удари на кшталт імпічменту вкупі з антикорупційною «Автомийкою».
Верховний суд, хоч і нафарширований призначенцями РП, навіть у гарячковій підготовці імпічменту визначив рекомендації, але не маніпулював законодавством лише тому, що справа стосується президента. Усі учасники процесу дотримували правил. Прихильники президента в нижній палаті обурювалися результатами голосування, однак ніхто не пропонував скасувати його силою. Саме голосування супроводжувалося бурхливими емоціями, виступи не завжди були стриманими, але депутати здебільшого не нехтували правилами парламентської пристойності.
Протестувальники на вулицях також поводилися чемно. Обійшлося без насильства та втручання поліції, не кажучи вже про військо. Натовпи розходилися мирно. Наступного ранку країна повернулася до звичного життя.
Бразильці не любителі революцій; у них ніколи не було кривавих переворотів. Їхній «коаліційний президенціалізм» виріс із системи, закріпленої в Конституції 1988 року: у ній сильна виконавча влада співіснує з багатопартійним законодавчим органом. Такий лад одночасно і відображає, і підкріплює властиве бразильській культурі прагнення до консенсусу. Партнер консалтингової агенції Prospectiva Саулу Порту зауважує, що партія нинішнього президента ніколи не мала більше ніж 20% місць у Конгресі від 1995 року. Тому керівникові держави доводиться умовляти й заманювати обіцянками широкий спектр союзників, аби забезпечити підтримку своїм рішенням.
Втім, утворення альянсів стримує радикальні поривання. У 1990-х Бразилія повільніше за деяких своїх сусідів (і то неохоче) погодилася на «Вашингтонський консенсус» ліберальних реформ, як зазначає Каштру Невеш з Eurasia. Але не купилася вона й на звабливі пісні крайньої лівої «боліварської революції», яку в наступному десятилітті проводив покійний Уґо Чавес.
Коли доводиться вибирати між політичною зухвалістю і стабільністю, Бразилія зазвичай схиляється до останньої. Тому не дивно, що її найшанованіші повоєнні президенти, від Жуселіну Кубічека у 1950-х до самого Лули, були не візіонерами, а швидше «великими комбінаторами». Темер також почувається за політичними лаштунками як риба у воді. І попередникові Лули Фернанду Енріке Кардозу з ПБДР вистачило досвіду політичних ігор, аби не панікувати, коли РП нав’язала пункт про ініціацію імпічменту до порядку денного нижньої палати після його повторного обрання в 1999 році. Тоді пропозицію рішуче відкинули 342 голосами проти 100. Десятки інших спроб позбутися Кардозу та Лули не дійшли й до цього етапу.
Проблиск світанку
Імовірне падіння Ділми Руссефф — результат низки її особистих провалів: економічних помилок, толерування корупції та бездарної політики. Це не означає, що без неї бразильська політика запрацює як належить: через абсурдні виборчі правила, наприклад, майбутнім федеральним депутатам доводиться вести кампанію в усіх штатах. У найбільшому з них мешкає 44 млн осіб. Це готовий рецепт для корупції. А через відсутність мінімального порога для проходження до Конгресу партії надто роздроблені, мають слабке керівництво й залежні від політичних патронів. Це недоліки в конструкції демократії, але для самої демократії загрози вони не становлять.
Операція «Автомийка» також виявила усю серйозність бразильської ситуації, як і стійкість тамтешніх інституцій. Державні прокурори й судді ввійшли в смак гарантованої їм Конституцією незалежності й скористалися нею сповна. Вони ж таки отримали й нові інструменти. Руссефф домоглася ухвалення законів, які винагороджують визнання власної провини й передбачають жорстке покарання за корпоративну корупцію. Це було незамінним компонентом у розслідуваннях хабарництва у Petrobras; в обмін на пом’якшення кари співпрацювати зі слідством погодилися десятки підсудних. Як пожартував один консультант, нині фірми закривають відділи з хабарів і замість них відкривають управління з дотримання правил.
Називаючи слідчих у справі «Автомийки» організаторами перевороту, Руссефф усе-таки не намагалася їх зупинити, чим викликала помітне невдоволення багатьох своїх союзників. (Рідкісним ляпсусом стала одна спроба захистити Лулу від прокуратури в березні, невдовзі після затримання для допиту. Тоді його призначили шефом президентської адміністрації: ця посада давала недоторканність.) Хоча адміністрація під проводом ПБДР могла б спробувати заблокувати операцію «Автомийка». Але бразильцям украй набридла брудна політика. Колишній президент Кардозу мав рацію, коли сказав нещодавно, що вони повстали б.
Після десятиліть пасивного толерування бразильці наїлися хабарництва по саму зав’язку. Попри слабку економіку, корупція потіснила медицину й безпеку в рейтингу основних проблем. Коли операція «Автомийка» перейде від бізнесменів до політиків — а Верховний суд незабаром має висунути офіційні звинувачення конгресменам, що наділені імунітетом від переслідування в судах нижчого рівня, — політику можна буде очистити від найбрудніших корупціонерів. А до винесення вироку (на це, не виключено, підуть роки) виборці можуть покарати найгірших на виборах.
РП пробула при владі 13 років. За перше десятиліття її правління зростання добробуту й передова соціальна політика вивели мільйони бідняків у ранг споживачів. Тепер помилки Ділми Руссефф та моральне падіння її партії стимулюють перетворення бразильців на громадян. Швидким цей процес не буде. Керівник одного великого інвестиційного банку прирівнює операцію «Автомийка» до хіміотерапії: «Вона може ослабити Бразилію зараз, але в кінцевому підсумку допоможе їй вижити». Катастрофа президентства Руссефф стала для бразильців безцінним політичним уроком. З часом вона повинна зміцнити засади демократії в країні.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com