Автор відзначає, що процес асиміляції народів підсилювався масштабним переміщенням населення з одних кінців імперії до інших, з традиційно національно самобутньої сільської місцевості до великих міст, спосіб життя в яких уніфікувався в процесі реалізації комуністичних економічних експериментів.
Уже в 1958–1959 роках в українських великих містах рідною мовою навчалася абсолютна меншість дітей: Івано-Франківськ – 39,4%, Київ – 26,8%, Дніпропетровськ – 17,4%, Одеса – 8,1%, Луганськ – 6,5%, Харків – 4,1%, Донецьк – 1,2%.
Як стверджує автор, в результаті, якщо російською в містах УРСР 1970 року не володіли лише 7,4% жителів, то українською – 30,6%. Частка людей, що вважали рідною російську (45,1%), у містах перевищувала в півтора рази частку росіян (30,2%).
Більше від України русифікація торкнулася лише Білорусі, де, ймовірно, було пройдено критичну точку неповернення, коли в 1995 році 83,3% білорусів на референдумі проголосували за російську як державну. В результаті фактично відбулося зросійщення найближчої до Москви неросійської країни.
Детальніше читайте у статті «Спроби переробити сусідів» у №23 Тижня.
Як відомо, з приходом до влади Віктора Януковича активізувалася русифікація у різних областях. Зокрема, в Одесі школам надали статусу двомовних, а на Луганщині дозволили в усі органи влади звертатися російською мовою.