Якщо вірити статистиці, партія ПіС («Право і справедливість»), що урядує вже чотири роки, йде до чергової перемоги. За тиждень до виборів ПіС мала понад 42% підтримки, натомість головна опозиційна сила — «Громадянська коаліція» — 25%, об’єднана лівиця — 13%, а Польська народна партія (PSL), що часто відіграє вирішальну роль, — майже 6%. І це все. Якщо така ситуація збережеться до дня голосування 13 жовтня, ПіС матиме змогу створити уряд самостійно без потреби формувати коаліцію. За перебігом публічних дискусій я, як і більшість громадян, стежу на екрані телевізора. Телевізійні канали, які евфемічно називають «публічним телебаченням», насправді річ очевидна, не публічні — це звичайнісіньке державне телебачення, бо після зміни політичної системи в Польщі кожна влада контролює залежне від неї ТБ, а опозиція нарікає на його підпорядкованість уряду.
Читайте також: Визначення
Однак, здобувши владу, повторює ту саму модель, заявляючи, що це голос публічного телебачення. А отже, як можна здогадатися, державне телебачення підтримує уряд і критикує опозицію. Як людина, що живе за кордоном і не стежить щодня за польськими ЗМІ, мушу зізнатися, що не маю терпіння дивитися державне телебачення, надто його інформаційний блок, а воно ж становить головне джерело інформації для більшості громадян країни. Річ очевидна, Польща й сьогодні є демократичною країною з розмаїтими медіа, тож тут є ще й приватні телеканали зі своїми преференціями. Скажімо, інформаційний канал TVN24, що крім декларування своєї незалежності, поза сумнівом, симпатизує опозиції, здебільшого «Громадянській коаліції». Отож саме ця «Громадянська коаліція», розуміючи, що має невеликі шанси на перемогу, бореться за зменшення переваги ПіС. Економічна ситуація в країні стабільна, уряд реалізує стратегію, що складається із суспільно популярних програм, а отже, його підтримка зростає. Опозиція, на жаль, не знайшла переконливої альтернативи урядуванню ПіС, що означає одне: чотири змарновані роки з перспективою наступних чотирьох в опозиції й надією, що зрештою ПіС вичерпає свою привабливість для широкого електорату. Але мені спадає на думку ось що: якщо хочеш виграти, маєш бути просто кращим, а в політиці переконливішим, а не розраховувати на те, що противник зашпортається.
Але якщо повернутися до стратегії «Громадянської коаліції», то вже кілька днів, тільки-но ввімкнувши телевізор і канал TVN, я мало не щоразу бачу політиків та експертів, які дискутують про ситуацію в системі охорони здоров’я. Ситуація не найкраща, кожен це розуміє, бо кожен має якогось родича або знайомого, що зіткнувся із суспільною системою охорони здоров’я, а вона, що тут довго гадати, просто незадовільна. У дискусії на цю тему (хоч як потрібну) опозиція знайшла спосіб ударити по ПіС і дорікнути їй за всю справжню й вигадану недбалість. Мені самому цікаво, чи матиме результат така стратегія, хоча кожній мислячій людині вона, хоч як парадоксально, видається лише принагідним засобом, яким вирішили скористатися напередодні виборів. Проблеми, з якими бореться польська система охорони здоров’я, мають довге коріння й сягають початку трансформації суспільного устрою. І кожна з політичних течій доклала свої цеглинки до побудови цієї незадовільної системи.
В останні роки з’явилися величезні проблеми з лікарями та медсестрами, бо той, хто знав мови, був молодим і динамічним, виїхав із країни до заможніших країн Європейського Союзу (виїхало більше 20 тис. медиків), а на їхнє місце не знайшлося потрібної кількості працівників з-поза меж ЄС, бо відшукати їх непросто. Підготовка лікаря — це шість років вивчення медицини і ще стільки само здобуття спеціалізації, тому навіть за найсприятливіших умов і з великими фінансовими вкладеннями доведеться чекати щонайменше 12 років, перш ніж почнеться відбудова незбалансованої системи. Тим часом доведеться закривати лікарні, обмежувати доступ до необхідних медичних послуг, що призведе до дальшої ланцюгової реакції.
|
Читайте також: Пенсіонером бути!
|
Швидкого виходу із цієї ситуації не видно. Безперечно, існує цілком успішна система приватних клінік та лікарень, тільки є одна заковика: більша частина суспільства не може дозволити собі таку форму охорони здоров’я. А якщо повернутися до виборчих перегонів, то, як бачимо, хорошою є будь-яка спроба змусити противника зашпортатися. Надія, що ПіС послизнеться на болісно відчутній кризі охорони здоров’я, видається не тільки марною, а й не дуже конструктивною.
Але, як трапляється в політиці, потопельник хапається й за бритву, а принагідно зчиняє багато галасу. Шкода лише, що за хвилину після виборів усе повернеться до усталеного порядку й знову доведеться чекати чергових виборів із надією, що станеться диво й раптом з’являться великі фінансові засоби, а з ними й досконалі нові лікарі, медсестри й усе необхідне для належного функціонування системи охорони здоров’я. Саме цього я бажаю і собі, і своїм співгромадянам з глибини поки що здорового серця.