Ігор Луценко, «Батьківщина»:
Я не бачу перспективи, щоб потреба (у волонтерах. — Ред.) зникла, особливо в тих сферах, які відстежую. Зокрема, це забезпечення засобами безпілотної розвідки та медицина. На жаль, поки що тут у держави провал. З одного боку, ресурси вона має. І гроші, і саме обладнання. Однак вони не потрапляють туди, де виникає потреба. Така ситуація зараз, на жаль, стабільна, і перспективи для змін не бачу. З цього приводу я навіть із президентом зустрічався й усе йому розповідав.
Рефат Чубаров, БПП:
Роль волонтерів ще дуже довго буде надзвичайно важливою. Навіть у країнах, де державні органи працюють набагато чіткіше й практично все регулюють закони, волонтерські рухи мають велике значення. У нашій державі, де найближчим часом усталеність та дисциплінованість структур не передбачаються і політичне наповнення виконавчої влади поки що домінуватиме, волонтери не тільки виконуватимуть дуже важливі функції, а й певною мірою наглядатимуть та стимулюватимуть виконавчі структури. У контексті кримського питання існують напрями допомоги родинам і дітям політв’язнів, утримання адвокатів.
Читайте також: Волонтери вирахували військових РФ, які розгортали засоби ППО на Донбасі
На рівні держави ми не можемо вибудувати ефективну систему надання допомоги (у цих сферах. — Ред.). Коротше кажучи, необхідні цільові ресурси, щоб ми не кидали родини наших громадян, які захищають Україну, зберігають гідність і покарані окупаційною владою, а також для адвокатської допомоги тим, хто за ґратами. На цих напрямах волонтерський рух не замінить ніхто. Ми вже провели одну акцію, вона називається «Рука допомоги». Забезпечуємо дітей політв’язнів, а їх 66 осіб.
Олена Масоріна, «Народний фронт» (співзасновниця проекту «Волонтерська сотня «Україна — Світ»):
Потреба у волонтерах є й буде завжди в будь-якій державі. Коли я активніше займалася волонтерством, українська армія потребувала елементарних речей: їжі, води, форми, берців. Якщо говорити про сьогодні, то армії досі не вистачає, скажімо, тепловізорів, тепловізійних прицілів. Однак це речі, які дають змогу вести бойові дії на іншому, якісному рівні. Тоді ж бракувало найнеобхіднішого. Сьогодні ми можемо констатувати народження та забезпеченість української армії, але волонтерство проявляється й в іншому: дитина, яка передає військовому малюнок, зустрічі у військовому шпиталі, просто спілкування з бійцями. Це в контексті АТО. Якщо ж вести мову про інші напрями волонтерства, то є потреба в донорстві крові, якої катастрофічно бракує, зокрема й в Охматдиті. Приміром, нещодавно я була в Потіївському дитбудинку на Житомирщині — там діти з обмеженими можливостями. Вони завжди потребують уваги та спілкування. Ця потреба буде завжди, і велика чеснота українського народу — неабиякий підйом солідарності та волонтерська допомога.
Оксана Корчинська, Радикальна партія Ляшка:
Потреба у волонтерах не зникне ніколи, оскільки в найрозвиненіших країнах світу є волонтерство. Інша річ, що не можна перекладати на волонтерів функції держави. У 2014 році було логічно пояснити, чому волонтери замінили державу й виявилися найпродуктивнішими захисниками її інтересів. Тоді справді бракувало грошей, а військо було розвалене. У 2016-му це вже блюзнірство щодо довіри людей. Зараз бюджети збільшено в кілька разів, але нам не вдається елементарні речі поставити системно. Я не змирюся з тим, що за два роки військових не забезпечено медично-санітарним транспортом. А те, що навіть збираються закупити, — це не апробована в зоні АТО техніка.
Є приклади з усього світу, як діяти під час війни, як поводить себе, скажімо, Ізраїль. Подібна біда сталася не тільки в нашій країні. У багатьох країнах конфлікти починалися неочікувано, однак трансформація відбувалася дуже швидко. Держава брала на себе відповідальність. У 2017 році ми повинні з волонтерами та громадськими активістами довести державі, що вона мусить працювати та виконувати свої функції. Держава та чиновники мають робити так, щоб зміни відбулися системно та скрізь. Те, що за два роки ситуацію не змінено, — ганьба владі.
Юрій Дерев’янко, позафракційний:
Я вважаю, що волонтери — це люди, які витягнули на своїх плечах нашу армію та були поруч, коли вона перебувала в найкритичнішому стані. Держава сьогодні виділяє понад 100 млрд грн на оборону та правоохоронні органи. Тому я вважаю, що волонтерська робота має бути переорієнтована більше на контроль за використанням тих коштів. Хто-хто, а волонтери могли б бути дуже хорошим наглядовим органом не лише за цінами, а й за якістю. Чи отримують наші хлопці на місцях ті всі речі, які закуповують? До мене, як до мажоритарного депутата, є величезна кількість звернень не гроші дати, а купити реальні речі, берці наприклад.
Я їм кажу: ми виділяємо шалені кошти, щоб вас забезпечити, а вони відповідають, що до них нічого не доходить. Не розумію, як таке може бути, що ми говоримо про взуття, про якісь наплічники й наколінники і це до них не доходить. Тому одна з головних волонтерських функцій, яка мала б бути зараз, — жорсткий контроль за витратою грошей, а далі й за тим, щоб матеріальні цінності доходили безпосередньо до людей, які воюють. Велика кількість волонтерів втягнулася в роботу. І не можна казати про те, щоб вони відмовлялися від неї. Війна триває, і є речі, які потребують сторонньої підтримки та залучення.
Читайте також: Волонтери створили ефектне відео до Дня Збройних сил України
Окрім того, що це безпосередня користь для нашої армії, то ще й велика соціальна функція — прищепити людям як в Україні, так і тим, хто проживає за кордоном, розуміння, що такі проблеми є. Бо волонтери витрачають кошти, доносять інформацію про те, що є проблеми, що слід гуртуватися, що треба намагатися допомогти чим можемо.