Ви ж бачили такі фільми, правда? Є непопулярна дівчина, її цькують у школі, вона не належить до жодної тусівки й має двійко-трійко таких самих непопулярних друзів. Подекуди вона відмінниця з мрією про Єль, подекуди в неї проблеми з навчанням, інколи для драматизму в сюжет додають найпривабливішого хлопця школи, в якого вона закохана і який зустрічається з найкрасивішою дівчиною (зазвичай образ такої дівчини не викликає жодних реакцій, окрім мізогінії). І от настає переломний момент: далека родичка, випадкові перехожі чи закоханий у головну героїню хлопець допомагають їй зібрати «набір принцеси», ефектно з’явитися на коні-лімузині-теслі на випускному, завоювати цим образом усезагальну прихильність — і на ранок прокинутися новою, популярною, впевненою в собі та успішною людиною. Трохи більше ніж рік тому ми мали велику надію, що пандемія закінчиться якомога швидше, і ми повернемося до звичного життя. У книжковій галузі спочатку намагалися підрахувати, наскільки збільшиться рівень читання через те, що люди залишаться вдома, а потім рахували, наскільки він зменшився. Видавці спочатку рахували збитки від закриття книгарень, а потім — через скасування основних книжкових ярмарків країни. Стали майже неможливими презентаційні тури, що впливали на популяризацію новинок, а засилля онлайн-читань від початку карантину залишило в збережених стільки імен, що зараз читання мають шанси відбуватися лише вживу (якщо це не суперновинка).
Читайте також: Сік і яблука
Ми навчилися грати за правилами онлайну. Майже всі основні світові книжкові ярмарки та фестивалі розробили онлайн-платформи і відбуваються онлайн (багато хто скаже «добре, що хоч якось», а дехто й потішиться доступності пропозицій), інтернет-книгарні остаточно вирвалися в лідери продажів, і навіть культові книгарні оголошували фандрейзингові кампанії, щоб мати можливість працювати далі. По всьому світу всі подумки готуються до завершення локдауну. Ми уявляємо, що зробимо найперше: як дякуватимемо авторам та колегам, що запропонуємо клієнтам. Проте розум підказує, що ми опиняємося в дедалі більшій непевності, і доволі важко уявити, що буде з ринком, коли це все закінчиться. Ця мить здається нам тривожною й манливою, як ранок після випускного, коли все стане по-іншому.
Зараз я чудово розумію, що одна ефектна поява підлітки на випускному не те що не змінить ставлення до неї однокласників, а й може спричинити нову хвилю гейту. І одна вечірня сукня, туфлі, макіяж, що не протримається навіть до ранку, не зможуть змінити твоє життя. Але спробувати передбачити ризики варто, тому — ось мій гайд із образу посткарантинної культури.
Макіяж та зачіска. Для менеджерів культури найбільшими друзями були й будуть локації та рентали обладнання. І це ті люди, які, на відміну від культурних інституцій, не могли податися на гранти інституційної підтримки від Українського культурного фонду. Саме по них пандемія за відсутності концертів та подій вдарила з найбільшою силою. В результаті після завершення пандемії компанії, з якими ми працювали досі, можуть перестати існувати, а ті, що залишаться, потребуватимуть підтримки більше, ніж ми з вами.
Туфлі. Я не візьмуся прогнозувати, що станеться з іноземною мобільністю. Спокуса хоча б частково залишити присутність іноземних учасників чи учасниць в онлайн-форматі досить велика. Але відкиньмо це яблуко до кращих часів — і уявімо, що ми знову зможемо мандрувати з тією самою потужністю (і паспортом вакцинації) на іноземні заходи та запрошувати в Україну найкращі розуми наших із вами поколінь. Попри скарги на довгі перельоти та незручні готелі, нам дуже бракує міжнародної мобільності, бо це не лише мандрівки, а й можливість бачити нові форми та відкривати знання. Це пошук форматів і змістів.
Читайте також: Культурні столиці
Сукня. Я дуже сподіваюся, що після завершення карантину наші гості хоча б частково до нас повернуться. Це дуже страшно визнавати, але ми півтора року майже не мали контактів з відвідувачами фізичних заходів. Ми не могли спостерігати за тим, що їм цікаво сьогодні, як змінилися їхні звички в проведенні дозвілля та які фінансові можливості. В мріях ми уявляємо посткарантинний карнавал, що триватиме днями і ночами, але в реальності ми перестали розуміти, ким будуть ті люди, які вийдуть на вулиці. А ще треба пам’ятати, що в нас усіх тепер є онлайн-аудиторії, і намагаючись наново вивчити відвідувачів офлайнових подій, варто не втрачати й тих, хто в онлайні.
Аксесуари. Впродовж карантину відбувалися зміни в інституціях культури, які творять політики. І на жаль, зі скасуванням карантину тут точно нічого не повернеться до докарантинного стану. Але з нами залишиться вміння швидко солідаризуватися і підтримувати одне одного. Під час карантину ми змогли напрацювати нові вміння, розпочати партнерства, ба навіть переглянути кілька відео з менеджменту. Це як бабусині перли. Їх після випускного, як правило, не викидають.
І от ми стоїмо ошатно вбрані на вході в зал, де, можливо, зміниться наше життя. Головне — не плекати марних надій і пам’ятати, що це все-таки вечірка (або церемонія ініціації — як назвете). Можна добряче повеселитися й натанцюватися, і не ставши королевою, але й не втратити рештки надії в момент, коли стихне музика і вимкнуть світло.