Валері Депля відробила в прес-службі Міністерства здоров’я понад десять років. «Усі три міністри, з якими випало пропрацювати, обіцяли зменшити фінансування фармацевтичних лабораторій та скоротити дефіцит системи соціального захисту за рахунок профілактики захворювань, однак жоден із них так і не спромігся втілити замислене, — розповіла вона Тижню. — І справа зовсім не в політичній волі, вона була. Проблема — із суспільними настроями. Французи надто люблять скаржитися та не хочуть поступатися здобутими привілеями. Здоровий спосіб життя? Він ніби й набуває популярності, але повільніше, ніж зростають витрати на відшкодування лікарських послуг».
Французька соціальна система є досить щедрим механізмом, який відшкодовує витрати на ліки та медичні консультації не лише громадянам країни, а й усім, хто законно чи не зовсім опинився у Франції. «Повне відшкодовування бідним верствам населення та, зокрема, іноземцям без документів установили відразу після війни через значну кількість переміщених осіб, — пояснила Валері. — Боялися епідемій туберкульозу, кору, інших тяжких заразних захворювань. Нині маємо аналогічні проблеми з трудовими мігрантами, які регулярно прибувають з бідних країн світу. Відтак соціальна безпека коштує щороку понад чверть валового національного продукту».
Читайте також: Чи виживуть діти антивакцинаторів?
Хоч як дорого обходиться французам їхня «соціальна безпека» (саме таку назву має система медичних відшкодувань), усі спроби скоротити перелік медичних послуг, які вона покриває, систематично наражається на активні протести. Найвидовищнішими були масові страйки 1995 року на скасування «плану Жюппе», коли тодішній прем’єр-міністр спробував був урівноважити прибутки з видатками. Паризьке метро стояло місяць. Страйкувало чимало підприємств, шкіл, транспортних підприємств… Від своєї реформи Ален Жюппе тоді відмовився, але це не означає, що наступні прем’єри не шукали, як підступитися до проблеми диспропорції витрат на медицину. Спроби менше витрачати не вдалися. Збирати більше податків — так само проблематично, що наочно довели «жовті жилети». Залишається третій варіант — недешевий, проте перспективний: інвестувати в здоровий спосіб життя, у спорт для себе, культуру здорового харчування.
Цей варіант і взяла в пріоритети, принаймні на рівні дискурсу, нинішній міністр охорони здоров’я Аньєс Бюзен. Відразу після призначення вона проголосила сім напрямів профілактики хвороб: здорове харчування; запобігання інфекційним захворюванням; боротьба із залежностями; зміцнення психічного здоров’я нації; захист довкілля та приємної атмосфери на роботі; покращення виявлення небезпечних хвороб на ранніх стадіях; якнайтриваліше збереження фізичної автономії. Водночас мерії вкладають кошти в будівництво спортивних майданчиків, облаштування велосипедних доріжок, фінансування спортивних секцій для вразливих верств населення.
«Концепт народного здоров’я сформований рівно сто років тому, — пояснив Тижню паризький терапевт Лоран Фінель. — Його винахідник, американський бактеріолог Шарль Едвард Вінслоу, визначив підхід як мистецтво запобігати хворобам, підвищувати тривалість життя та фізичну ефективність у масштабах суспільства. Французи тепер живуть довго: чоловіки в середньому до 79, жінки — до 85 років. Це один із найвищих показників у Європі. Це й додатковий виклик для суспільства, яке мусить регулярно збільшувати пенсійний фонд. За рахунок чого? Або ж нових податків, або ж ефективнішого перерозподілу коштів. Саме тому уряд заповзявся фінансувати майже безплатні спортивні секції для підлітків та категорії осіб 50+. Тінейджерам треба навчитися витривалості й не хворіти, а категорії після 50 — не розучитися».
Читайте також: Як відучити українців від Google-терапії
Згідно зі статистикою, за кількістю тих, хто ходить до спортивних секцій по здоров’я, а не по рекорди, Франція — один з аутсайдерів Європейського Союзу. Понад 50% громадян займаються фізичною працею або вправами тільки раз на тиждень. Попри це, за спостереженнями Лорана Фінеля, відсоток тих, хто усвідомив важливість профілактики та активного способу життя, стабільно зростає. «Можу констатувати по своїх пацієнтах, які звертаються по медичну довідку, щоб записатися до того чи іншого спортивного клубу, — розповів лікар із 30-річним стажем. — Усе більше записуються на прийом не так по ліки, як по консультацію: чи варто ходити регулярно до тієї чи іншої секції, чи підходить саме цей вид спорту до нинішнього стану здоров’я… Це порівняно нова тенденція, якщо казати про 20-літній проміжок часу. Кожному поколінню властиві свої пріоритети. Молодь до тридцяти обирає переважно басейни. Трохи старші масово пересідають з автомобіля на велосипед. Не так, щоби щодня, але хоча б час від часу».
Попри те, що французи в середньому не настільки активно рухаються, як того вимагають стандарти здорового способу життя, ожиріння для них не є такою поширеною проблемою, як, скажімо, у Сполучених Штатах. Що тому є причиною — вроджене естетичне чуття, мистецтво жити, яким небезпідставно пишаються французи, генетика чи особливості національної кухні — однозначно не відповіси. Та факт є факт: на вулицях міст та містечок значно менше людей із зайвою вагою, ніж, приміром, у сусідній Німеччині. У Франції більше популярна йога зі своєю важливою філософською складовою, ніж класичний спортзал для схуднення та накачування м’язів. «Йога — це також ефективна профілактика стресів, — наголошує Ніна, студентка Сорбонни. — Два роки візитів до психоаналітика так і не допомогли мені позбутися синдрому підвищеної тривожності, від якого потерпала ще з дитинства. А ось йога навчила спокою, впевненості, іншого сприйняття себе та світу».
Мішель Карті, сорокалітній викладач коледжу, із когорти тих, хто пересів із автівки на велосипед. «Хоча б раз на тиждень дістаюся на роботу на двоколісному, — розповідає чоловік Тижню. — Якось натрапив на резюме данського наукового дослідження, у якому був такий висновок: велосипедисти знижують ризик серцевих захворювань на 38%. Мій тато помер від інфаркту в 50 років, мама страждає від ішемічної хвороби, тож спадковість у мене не найкраща. Ось і вирішив спробувати не просто довше прожити, а прожити якісно, з насолодою, не дослухаючись, де щемить, а де ниє. Спочатку важкувато було, а нині — за розвагу».
Читайте також: Медицина в реанімації
Міністерство охорони здоров’я Франції не шкодує коштів на рекламні постери, які можна побачити в багатьох лікарнях та залах очікувань приватних медиків, а також інформацію з них регулярно чути по радіо. «Не забувайте з’їдати п’ять фруктів та овочів на день!» — сумлінно нагадує соціальна реклама з приймачів та телеекранів. «15% випадків раку легенів та 22% всіх серцевих захворювань пов’язані з недостатньою увагою до спорту», — попереджає плакат на дверях кабінету Лорана Фінеля. «Спорт зменшує небезпеку захворіти на рак хребта на 50% та на рак грудей — на 30%» — читаємо при вході до районного державного медичного центру містечка Сент-Уен. Наскільки точною є статистика, без фахової експертизи не визначиш, однак наглядна агітація принаймні привертає увагу та змушує замислитися: чи не час змінити звички та переглянути пріоритети?
Поряд із «офіціозом» — кілька оголошень, написаних від руки чи роздрукованих на принтері. Запрошення на курси танго, йоги, на лікувальну гімнастику, баскетбол, теніс… На столику з журналами — буклети від магазинів, які продають екологічно чисті продукти. Культура харчування теж зазнає у Франції відчутних змін. Тут не стільки популярні дієти, скільки харчі без хімікатів та пестицидів. Овочеві крамниці, ресторани, пекарні з позначкою «bio» користуються неабиякою популярністю. «Здорова їжа та якісна питна вода — це також запобіжник від багатьох хвороб, — нагадує Лоран Фінель. — Довго жити — це трохи стати марафонцем, вибудувати правильну пропорцію між навантаженнями й відпочинком. Бути старим, безпомічним, самотнім у свої останні роки — перспектива невесела. Мусимо навчитися жити, максимально зберігаючи якість цього життя, яку досягли в зрілі роки».
Ідея про те, що інвестувати у власне здоров’я, — мудра справа, поступово набуває популярності у Франції. Ціна здоров’я містить цілий комплекс позицій, серед яких профілактика є очевидним пріоритетом.