Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

Чи виживуть діти антивакцинаторів?

Фото автора
Чому помиляються батьки, які відмовляються щеплювати дітей

Через відмову від вакцинації в Європі вже кілька років триває спалах кору, і найбільше від неї постраждала Україна. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) проводить спецоперації з імунізації дітей у найбільш проблемних регіонах. Крім того, МОЗ разом із Міносвіти нагадало, що за законом нещепленим дітям заборонено відвідувати заклади освіти, аби не становити загрози для інших. Це обурило деяких батьків, вони почали вимагати допустити їхніх дітей у школи та садочки. Зокрема, 22 серпня біля Офісу президента відбувся мітинг батьків-антивакцинаторів, які наполягали, що їхніх дітей дискримінують. Учасники акції організовано надрукували плакати і найняли автобус. Більшість прибула з Одеси, проте на мітингу були присутні таблички з назвами інших міст.

 

Тиждень поцікавився в декого з них, чому саме вони мітингують. Як спікери, що виступали з мікрофоном, так і пересічні учасники акції володіють поверхневими знаннями про вакцинацію, вірять у конспірологію та міфи, не підтверджені фактами й науковими даними.

 

«Ми зібралися, щоб була можливість у наших дітей ходити в дитячий садок і школу без щеплень. Тому що щеплення – не панацея від хвороби, воно тільки послаблює (імунітет – Ред.). Якщо дитина захворіла дитячою хворобою, то вона мине в слабкій формі. Мені 48 років і я ніколи не хворіла на дитячі хвороби, мій син 24 років теж не хворів, жодного щеплення не робили», – ділиться Світлана з Одеси.

 

 

Вона вважає, що закон дозволяє їй відмовитися від щеплення і взяти відповідальність за власних дітей на себе.

 

«Я не хочу ослабити імунітет дитини щепленням, він і так послаблений нашою екологією. Деякі щеплення неякісні, це вже зрозуміло і відомо, і по телевізору показували. Були смертельні випадки кілька років тому. Скільки є калік. Раніше в Совєтському Союзі їм давали безплатні путівки в санаторії. У мене багато знайомих, які лишилися каліками після щеплень, і це факт. Тому кілька років тому нам дозволили відмовлятися від щеплень. Я не пам’ятаю номеру закону, бо я не юрист, я звичайна мама. Запам’ятовувати закон я не повинна, але я знаю, що він є. Я писала заяву в школу, що беру відповідальність на себе», – каже учасниця акції.

 

Читайте також: Die Welt: Чому антивакцинатори стали такими могутніми?

 

Крім того, до батьків приєднався священник Віктор із Чернігівщини. Він теж вважає, що дітям не потрібна вакцинація.

 

«Коли прививають собак, я все розумію, але це ж люди, як їх прививати, якщо вони хворіють після цього. У моєму селі дитинка померла прямо. У той день моїй дитині теж давали прививку. Прийшла врачка, я помолився, і в неї в руках ця ампула розірвалася. Вона сказала, що запише, ніби зробила прививку, бо більше ампул не було. Бог все знає, небесна адміністрація теж прівєтствує всіх людей, які сюди прийшли. Ми надіємось, що адміністрація президента України теж зрозуміє, що люди прийшли не просто так, а з болью в серці», – говорить Віктор (стилістика збережена – Ред.).

 

Діалог із іншими двома учасницями, які відмовилися назватися, передаємо без змін.

 

Учасниця 1: Ми за вільний вибір. Ми прийшли сюди, щоб наших дітей допускали до шкіл, садочків.

 

Учасниця 2: Щоб не робилась дискримінація, щоб не говорили, що ми можемо заразити інших. Тому що ми здорові, наші діти здорові.

 

Тиждень: А якщо вони захворіють?

 

 

У2: Якщо вони захворіють, вони будуть лікуватися. Не факт, що вони можуть вмерти.

 

У1: Хворіють всі, і щеплені, і нещеплені. Але в кожного з нас є вибір. Вони так і називаються – профілактичні щеплення. Вони робляться з ціллю профілактики. У нас у кожного є вибір: робити або не робити.

 

Т: Що таке профілактика у вашому розумінні?

 

У1: …

 

Т: Напевно, вона для того, щоб не захворіти? Чи як ви розумієте це слово?

 

У1: Ви знаєте, мало хто знає насамперед склад вакцин.

 

Т: На них же написано.

 

У2: Подождіть, во-пєрвих, на них не все написано, во-вторих, могут бить осложнєнія.

 

У1: Там, наприклад, написано, що в состав входять тіомерсал – це ртуть. Входять абортивні клітини. Ви знаєте про це?

 

Т: Звідки у вас така інформація?

 

 

У1: В гуглі можна задати состав вакцини «Пріорікс», зайдіть і почитайте. На деяких сайтах пишуть, але на деяких трошки умовчують.

 

У2: Вакцины содержат такие компоненты, которые ядовиты для человеческого организма. Консерванты, чтобы вакцины не портились. Потому что вакцину должны перевезти, ее должны хранить. Но для организма человека это большой яд.

 

Т: Але ж консерванти є в продуктах, які ми їмо.

 

У2: Так подумайте, стоит ли есть эти продукты.

 

У1: Вони йдуть через рот і піщєварітєльні органи. Но єслі вам сок помідорків вколоть сразу же в кровь, будет немножко не то. Организм человека создан так. То, что не надо, будет выводиться. А, допустим, ртуть, алюминий, накапливается.

 

У2: Есть защитные барьеры. Если какой-то яд попадает через рот, кожу, организм успевает защититься. Но если прямо в кровь…. Есть очень много информации, которую официальная медицина замалчивает, что эти все консерванты вызывают разные патологии, такие как аутизм, например.

 

Т: Але такий зв'язок був спростований, статтю про зв’язок вакцин і аутизму відкликали

 

У2: Очень много есть доказательств, что есть прямая связь. Это не афишируют, потому что невыгодно.

 

Майже кожне із цих тверджень хибне. Тому Тиждень відшукав спростування деяких міфів, які прозвучали на цьому мітингу.

 

 

Міф 1. «Щеплення – не панацея від хвороби, воно тільки послаблює імунітет. Якщо дитина захворіла дитячою хворобою, то вона мине в слабкій формі. Хворіють всі, і щеплені, і нещеплені».

 

Спростування. Імунна реакція організму на вакцину аналогічна реакції на інфекційну хворобу, саме так формується стійкість до інфекції. Проте вакцина, на відміну від хвороби, не викликає ускладнень. Вірус у вакцині – дуже ослаблений і не здатен перевантажити імунну систему, натомість інфекція навантажує імунітет у сотні разів сильніше. Як повідомляє МОЗ, навіть якщо одночасно ввести вакцини проти 10 інфекційних захворювань, задіється лише 0,1% імунної системи.

 

Легкість перебігу хвороб у дітей – популярний і небезпечний міф, оскільки, наприклад, поліомієліт може призвести до паралічу. За даними ВООЗ, один із 200 випадків інфікування завершується незворотнім паралічем, 5-10% таких людей помирають через паралізовані дихальні м’язи. Поліомієліт не лікується, єдиний захист від нього – вакцинація. Шість доз вакцини сформують пожиттєвий імунітет. У 1988 році почалася Глобальна ініціатива з ліквідації поліомієліту, відтоді кількість випадків зараження зменшилася на понад 99%, проте побороти вірус повністю досі не вдалося.

 

Актуальним для України є захист від кору. Це ще одна «дитяча» хвороба, яка, втім, однаково вражає і дорослих. Кір може призвести до енцефаліту, сліпоти і смерті. Ліків від нього не існує. Українці повинні вакцинуватися від кору в своїх сімейних лікарів, щеплення безоплатне як для дітей, так і для дорослих.

 

Гемофільна інфекція може призвести до когнітивних порушень, краснуха – до вроджених дефектів, гепатит B – до раку печінки.

 

Ймовірність захворіти навіть після щеплення існує. Наприклад, повідомляє МОЗ, у 3-5% щеплених від кору імунітет не сформується. Проте навіть якщо щеплена людина захворіє, хвороба мине без серйозних ускладнень і ризику для життя. Люди, організм яких не має антитіл, мають бути захищені колективним імунітетом, якого досягають при 95-відсотковому охопленні щепленнями.

 

Єдиний провакцинаторський плакат на мітингу. Зник через кілька хвилин

 

Міф 2. «Деякі вакцини неякісні, це вже зрозуміло і відомо, і по телевізору показували. Були смертельні випадки кілька років тому».

 

Спростування. «Показали по телевізору» – сумнівний аргумент. Окремі працівники медіа в погоні за сенсацією здатні видавати бажане за дійсне, не шукаючи підтверджень своїм тезам. Смерть після вакцини не означає смерть внаслідок неї. У 2017 році в Україні дітям зробили понад 1,3 млн щеплень. 18 дитячих смертей збіглися в часі з вакцинацією. Причини смертей встановлені офіційно: це вроджені вади розвитку, пневмонія, синдром раптової смерті, удушення тощо, і жодної причини, пов’язаної зі щепленням. Власне, за даними МОЗ, за весь час незалежності в Україні не зафіксовано жодного випадку смерті від вакцин.

 

Є великі масиви даних, які доводять, що вакцини безпечні. Історія знає дуже рідкісні випадки, коли було встановлено причинно-наслідковий зв’язок між вакцинацією і смертю або правдоподібний теоретичний ризик. Наприклад, анафілактичний шок трапляється один чи два рази на 1 млн вакцинацій дорослих і дітей, але якщо вчасно ввести, наприклад, адреналін, то людина виживе. Про ці та інші ризики МОЗ детально інформує на своєму сайті. Втім, ризик померти від ускладнень кору чи правця в разі відмови від вакцинації – у мільйони разів більший.

 

 

Міф 3. «Мало хто знає склад вакцин. У них входить тіомерсал та абортивні клітини людей. Вакцини містять отруйні для людини консерванти».

 

Спростування. Склад вакцин – загальнодоступна інформація. Наприклад, його можна прочитати на сайті «Ліки Контроль», який публікує державні дані про зареєстровані в Україні лікарські засоби з повними інструкціями.

 

Тіомерсал – органічний консервант, який містить ртуть. Його додають до вакцин для стерильності. Але його кількість настільки незначна, що на здоров’я ніяк не впливає. Набагато більше ртуті у звичайній морській рибі. У вакцини проти дифтерії і правця додають солі алюмінію. Це практикують десятки років, аби забезпечити кращу імунну відповідь. Проте набагато більше солей алюмінію людина отримує з їжею та водою. Те саме стосується формальдегіду: його мізерна кількість у вакцинах робить їх безпечними, у грушах його більше в декілька разів.

 

У вакцинах немає абортивних клітин людей, хоч публікації про це можна знайти на російських патріотичних навколоправославних сайтах. Вочевидь, міф виріс із факту, що у виготовленні деяких вакцин застосовують КУРЯЧІ ембріони. Наприклад, у культурі клітин курячих ембріонів вирощують віруси кору і паротиту для вакцини «Пріорикс». Також в ембріонах курей культивують вірус грипу для вакцини «Ваксігрип».

 

 

Міф 4. «Вакцини викликають аутизм, але це не афішують, бо не вигідно».

Спростування. Зв’язок між щепленнями й аутизмом був неодноразово спростований. Історія почалася в 1998 році, коли британський гастроентеролог Ендрю Вейкфілд опублікував у журналі The Lancet дослідження про те, що трикомпонентна вакцина проти кору, паротиту і краснухи MMR може спричиняти аутизм. Згодом з’ясувалося, що дослідження було сфальсифіковане, в ньому взяло участь лише 12 дітей, а сам Вейкфілд мав фінансовий інтерес. Публікацію відкликали, її автора позбавили ліцензії, проте міф уже було не спинити. Якщо Вейкфілд говорив лише про конкретну вакцину MMR (яка була й лишається безпечною), то антивакцинатори приписували зв’язок із аутизмом усім вакцинам підряд.

 

Читайте також: Як відучити українців від Google-терапії

 

Свіже дослідження в Данії, наразі наймасштабніше, в якому взяло участь понад 650 тис. дітей, довело, що немає зв’язку між аутизмом і вакциною від кору, паротиту й краснухи. Зв’язок цієї хвороби з іншими вакцинами також не встановлений.

 

 

Міф 5. «За законом я маю право відмовитися від щеплення і брати відповідальність за своїх дітей на себе. Рішення Верховного суду стосується лише конкретної дитини».

 

Спростування. В Україні діє закон «Про захист населення від інфекційних хвороб». У ст. 12 цього закону сказано, що в разі відмови особи чи її представників від щеплення лікар має право взяти у них письмове підтвердження чи засвідчити це актом у присутності свідків. Вочевидь, саме до цієї норми апелюють батьки, які кажуть про власну відповідальність за нещеплених дітей.

 

Утім, за ст. 15 цього ж закону, невакцинованим дітям, якщо в них немає протипоказань, не можна відвідувати дитсадки та школи.

 

Такого ж висновку дійшов Верховний суд, розглядаючи справу матері, чию невакциновану дитину не прийняли до садочка. У своєму рішенні суд зазначає, що держава має дотримуватися балансу між реалізацією права на освіту та інтересами інших дітей. Цитуючи Європейський суд з прав людини, Верховний суд зазначив, що порушення фізичної недоторканності (обов’язкове щеплення) окремої особи можна вважати виправданим для цілей охорони здоров’я населення. Також суд встановив, що позивачка ніяк не обґрунтувала свою недовіру до вакцини. Верховний суд – найвищий судовий орган в Україні, тому інші суди повинні враховувати його рішення у своїй практиці.

 

В Україні немає відповідальності за відмову від щеплення. Наприклад, в Італії безвідповідальних батьків можуть оштрафувати на 500 євро.

 

 

Міф 6. «Сьогодні фантом колективного імунітету позиціонується як те єдине, що здатне захистити незахищений прошарок населення, який не може отримати щеплень через медичні протипоказання».

 

Спростування. Колективний імунітет – справді єдиний захист для суспільства. Щоб кожна з інфекцій не поширювалася, 95% населення має отримати щеплення проти неї. Як тільки охоплення падає, зростає ризик поширення хвороб.  За даними ВООЗ і ЮНІСЕФ, 2016-го Україна була на третьому місці у світі серед країн із найнижчими показниками охоплення щепленням від кору. Це призвело до спалаху, який забрав життя 39 людей за останні кілька років. МОЗ проводить спецоперації з імунізації від кору в найбільш проблемних областях, проте загальний рівень охоплення щепленнями, в тому числі й від інших хвороб, досі недостатній.

 

Міф 7. «Вакцинація призводить до деменції».

 

Спростування. Джерелом цього міфу може бути вислів американського лікаря Г’ю Фуденберґа, в якого забрали ліцензію 1995 року. Ймовірно, в 1997-му на громадській конференції з вакцинації він заявив, що щеплення від грипу збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Невідомо, на що опирався Фуденберґ, оскільки не існує жодного рецензованого дослідження, яке б встановило такий зв’язок. Громадська організація Alzheimer’s Association спростовує цей міф на своєму сайті, додаючи, що вакцини проти грипу та інших хвороб навпаки знижують ризик Альцгеймера.

 

Міф 8. «Вакцини агресивні до дитячого організму. МОЗ змушує лікарів щеплювати дітей у будь-якому стані, з гострими, хронічними хворобами».

 

Спростування. У вакцин є побічні реакції, як і в будь-яких ліків. Вони однаково виявляються у дітей та дорослих. Це припухлість, почервоніння та больові відчуття в місці уколу, незначне підвищення температури. Ці реакції не є небезпечними та швидко проходять. Страх перед «побічкою» – необґрунтований, коли є ризик зараження інфекціями з тяжкими ускладненнями. За даними МОЗ, ризик серйозних  алергічних реакцій на вакцину – 1 до 1 млн.

 

 

Хронічні хвороби – не протипоказання до щеплення, а навпаки. У таких дітей більше шансів заразитися, отримати ускладнення, тому їх слід вакцинувати першочергово.

 

Протипоказаннями до щеплення є температура понад 38,5 градусів, серйозна алергічна реакція на компоненти вакцини. Лікар може відкласти щеплення максимум на два тижні Протипоказання на довший термін визначає імунологічна комісія. Також, як повідомляє МОЗ, імунітет може не сформуватися при хіміотерапії в онкологічних хворих, при вживанні великих доз стероїдних гормонів, при вживанні ліків, які пригнічують імунітет, при СНІДі. При вагітності не можна робити щеплення живими вакцинами.

 

Якщо лікар відмовляє пацієнта від вакцинації взагалі без об’єктивних причин, на нього слід поскаржитися на гарячу лінію Національної служби здоров’я України за номером 1677.

 

Міф 9. «На вакцинах немає термодатчика, тому ніхто не знає, в яких умовах їх зберігали».

 

Спростування. На упаковках із вакцинами повинні бути термоіндикатори – наліпки з термочутливим матеріалом. Перед щепленням можна попросити в медпрацівників показати цей індикатор, щоб пересвідчитися, що вакцину зберігали правильно.

 

Утім, якщо флакон перегріли, вакцина не перетворюється на отруту, лише втрачає дієвість – колоти її безпечно, але неефективно.

 

 

На більшості вакцин цей індикатор є, зокрема, на прекваліфікованих ВООЗ.

 

Міф 10. «Весь світ відмовився від індійських вакцин десятки років тому».

 

Спростування. Із 2015 року вакцини від 10 інфекційних хвороб за календарем щеплень для України закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Їх якість контролює ВООЗ або Управління продовольства і медикаментів (FDA) США. Ці вакцини закуповуються у шести країнах: США, Бельгії, Франції, Болгарії, Південній Кореї та Індії. Прекваліфікація ВООЗ гарантує, що кожна партія вакцин має високу якість.

 

Найбільший виробник вакцин розташований в Індії – це Serum Institute of India, чиї препарати купує понад 140 країн світу.

 

Міф 11. «Серед лікарів і вчених є різні погляди на вакцинацію. Є лікарі, які вважають, що вакцини небезпечні».

 

Спростування. Особиста думка окремих лікарів чи вчених не вважається авторитетною в доказовій медицині. Водночас існують дані ВООЗ, які свідчать, що вакцинація – один із найбільш економічно ефективних способів профілактики хвороб, зараз вона зберігає 2-3 млн життів щороку. За умови досягнення глобального охоплення щепленнями можна буде запобігти ще 1,5 млн смертей. Сьогодні недовіру до вакцин включили у список десяти найбільших загроз здоров’ю людства.

 

 

Міф 12. «Вся Західна Європа 20 років тому відмовилася від вакцинації від туберкульозу БЦЖ, бо було доведено, що ця вакцина неефективна і дуже небезпечна. У США цю вакцину не кололи ніколи. Ревакцинацію БЦЖ скасували: куди поділися докази ефективності?»

 

Спростування. Вакцина БЦЖ (бацила Кальметта-Герена) не є ефективною проти всіх форм туберкульозу, але вона запобігає важким формам дитячого. Рекомендований вік для щеплення – 3-5 день після народження. ВООЗ повідомляє, що вакцина БЦЖ має доведену захисну дію проти туберкульозного менінгіту та дисемінованого туберкульозу серед дітей. Вона існує понад 80 років та є найбільш поширеною серед усіх вакцин, адже охоплює понад 80% новонароджених у країнах, де входить у національну програму імунізації. ВООЗ вважає вакцину БЦЖ безпечною та рекомендує вводити її новонародженим якомога раніше в країнах із високою поширеністю туберкульозу.

 

У США не проводять масову вакцинацію БЦЖ, оскільки ризик епідемії туберкульозу там майже відсутній. Із тих самих причин її перестали робити у Великій Британії. Ймовірно, припинять робити і в Україні, коли ризик зараження стане мінімальним.

 

Ревакцинацію БЦЖ справді скасували у 2018 році за рекомендацією ВООЗ.

 

Міф 13. «Епідемія поліомієліту в 2015 році була фейковою, діти були паралізовані вакциною».

 

Спростування. Спалах (не епідемію) поліомієліту у 2015 році підтвердили ВООЗ та Центр контролю та профілактики захворюваності США: вірус знайшли у двох дітей у Закарпатській області. Вони не мали щеплення та були паралізовані після зараження. МОЗ зазначає, що спалах стався через низький рівень імунізації: щеплення мали менше 50% дітей у 2014 році, у 2015-му були вакцинованими лише 14% дітей до року.

 

Тоді МОЗ на чолі з Олександром Квіташвілі отримав від ЮНІСЕФ вакцини і почав імунізацію. Навесні 2016-го моніторингова місія ВООЗ оголосила про припинення спалаху поліомієліту в Україні, проте застерегла, що через прогалини в імунізації є ризики нового спалаху.

 

Міф 14. «Кір почався, коли Супрун завезла вакцини від кору. На жовтень прогнозують епідемію кору, хоч ніякої епідемії немає, таким чином в аптеках зростають продажі».

 

Спростування. Спалах кору в Україні триває з 2017 року. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, за цей час, захворіло понад 115 тисяч людей, 39 із яких померло. Вірус дуже заразний, він може лишатися в повітрі ще дві години після того, як хвора людина вийшла з приміщення. ВООЗ зазначає, що причиною спалаху в Україні та Європі є просідання в охопленні щепленнями. За даними МОЗ, у 2009 році щонайменше 94% українських дітей до року мали планові щеплення, понад 95% шестирічних дітей отримали другу дозу, тому кору не було. У 2016 році лише 45% дітей до року були щеплені вчасно. Із початком спалаху МОЗ активізував заходи з імунізації, і в 2018 році 91% дітей до року отримали першу дозу вакцини і майже 90% шестирічних – другу дозу.

 

Поширеність хвороби може зрости у вересні, коли закінчаться канікули. Хоч невакцинованим дітям заборонено відвідувати школи та садочки, досі існує практика підробки довідок про щеплення. Щоб зупинити спалах, треба вакцинувати майже всіх дітей та дорослих, та це ніяк не пов’язано з прибутком аптек: вакцина безплатна, її можна отримати в сімейного лікаря.

 

Міф 15. «Чим більше вакцинованих, тим більше жінок не може завагітніти, нема кому служити в армії, бо населення слабке».

 

Спростування. Ймовірно, міф про зв’язок вакцинації та безпліддя зародився в російському інформаційному полі. Принаймні там можна знайти «викривальні» відеоролики одного російського «вченого» про вакцини «Гардасил» та «Церварикс» проти вірусу папіломи людини. «Вчений» переконує, що вони призводять до безпліддя у жінок, і водночас рекламує власні «оздоровчі» відеосеанси для підвищення імунітету. Посилань на наукові джерела таких тверджень знайти не вдалося. Водночас Національний інститут раку США рекомендує «Гардасил» та «Церварикс» для профілактики деяких штамів папіломавірусу, зараження якими може призвести до раку шийки матки.

 

За даними Міноборони, у Збройних силах України у 2019 році служить понад 250 тисяч осіб, ця кількість зросла майже вдвічі за останні п’ять років. Лише 8% із них – військові строкової служби, решта підписала контракт. Тому незрозуміло, яке підґрунтя мають заяви про те, що служити немає кому.

 

Нагадаємо, що в Україні достатньо вакцин для імунізації за Календарем щеплень. Це 10 хвороб: гепатит В, туберкульоз, кір, паротит, краснуха, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт та гемофільна інфекція. Вакцини купує для України ЮНІСЕФ, вони сертифіковані та безпечні. Щеплення можна зробити безплатно у сімейного лікаря. Майже всі вони стосуються дитячої імунізації, проте вакцину від кору можуть отримати й дорослі, також їм слід робити ревакцинацію від дифтерії та правця кожні 10 років.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.