"У деяких наших середовищах можна почути дорікання про те, що в Україні забагато вишів і що маємо девальвацію такої освіти, адже щороку аж майже 75% випускників шкіл поступають до цих закладів. Однак треба розуміти, що насправді вони лише називаються закладами вищої освіти. Проте їх можна поділити щонайменше на дві категорії. Загалом можна говорити, що в Україна розвивається система вищої освіти за французькою моделлю", – зазначив Михайло Винницький.
Так, у Франції існують масові заклади освіти, названі університетами, академіями, інститутами, проте фактично вони готують молодь до ринку праці. Їх випускники стають інженерами, айтішниками, медиками, правниками, тобто здобувають певний фах, навички й здатність працювати в економіці. Поряд із цим у Франції є інша система ЗВО, які називаються "Великі школи" ("Grandes écoles"). Британським відповідником їх є "Оксбридж", а американським – університети Ліги плюща. Це університети, які спрямовані не так на підготовку до якоїсь конкретної професії, як на світоглядний розвиток молоді.
Соціолог зауважив, що від фахівців, які закінчили заклади першої категорії, нерідко можна почути критику других, нерозуміння. Мовляв, випускники цих престижних вишів не вміють робити нічого практичного: стати за виробничий верстат, написати комп’ютерну програму, збудувати міст чи літак. Однак еліта мислить, робить висновки щодо життєвих рішень на підставі ширших ідей – це те, чого не можна навчити, готуючи до конкретної професії, на яку є попит на ринку праці.
Читайте також: Михайло Винницький: "Українська еліта уже не постколоніальна, однак, мабуть, ще не повністю національна"
На думку Михайла Винницького, такі навички напрацьовуються, коли людина займається непрактичними речами. Наприклад, літературознавством, філософією, теоретичними математикою, фізикою й астрономією. Саме ці спеціальності надають можливість набути глибшого світогляду. Світові дослідження показують, що саме такі люди згодом стають політичною, бізнесовою, інтелектуальною елітою нації.
"Отже, якщо ми віримо в те, що нам в Україні потрібна національна еліта, хоч як дивно, проте маємо робити в освіті менший наголос на підготовку до ринку праці, а більший – на так звані непрактичні знання. Звичайно, це не та освіта, яка дасть швидкий економічний ефект, проте такий підхід – це саме те, що буде поштовхом для утворення еліти. Людина, яка мислить термінами "великого" (читай – "непрактичного"), не намагатиметься "наздоганяти" якусь метрополію. Вона усвідомлюватиме, що Україна вже має що запропонувати світові, що в нас уже є багато цінного тут і зараз та що ми не потребуємо схвалення чи визнання зовні. В економічній діяльності цей підхід виявляється в усвідомленні, що "не штука – виробити, штука — продати", тобто упакувати інновацію в продукт, у рішення. У політичній та інтелектуальній сферах це виявляється в розумінні сенсів, інституцій, зокрема власних, унікальних. На превеликий жаль, саме такі здібності наші виші наразі виховують погано. Тому я стверджую, що в Україні дуже мало університетів, які можна було б назвати кузнями еліт", – розповів керівник НАЗЯВО.