"Маємо розуміти, що українська (посадова) еліта 1990–2000 років однозначно була постколоніальною. Нині вона інша — уже не постколоніальна, однак, мабуть, ще не повністю національна. Важливим, переломним моментом була поява 2014 року гасла "Візьми і зроби!" Не варто його асоціювати з якоюсь політичною партією чи університетом, хоча вперше з'явився цей клич на банері — на стіні Українського католицького університету, а згодом його перебрала партія "Самопоміч". Річ не в цьому. Важливо, як на мене, що це гасло дуже вдало відображало той заклик до дії, який присутній в еліті нового покоління", – розповів Михайло Винницький.
Соціолог підкреслив, що постколоніальна еліта – це та, яка завжди орієнтується на якісь зовнішні "маяки". Ці маяки можуть бути в Москві, Парижі, Лондоні, Вашингтоні чи Пекіні – не має значення. Для постколоніальної еліти орієнтири й ключові фактори, які впливають на життя нашої країни, перебувають "там", а не "тут". На думку соціолога, такий світогляд обмежується орієнтацією на колишню чи уявну метрополію. Це також віра у випадковість чи інші зовнішні сили.
Читайте також: Тарас Кремінь: "Боротьба за українську книжку — це також боротьба за українську мову, Конституцію й державу"
"Водночас гасло "Візьми і зроби!" означає, що від нас самих залежить, що і як буде з суспільством, країною чи нами самими. Я виростав в організації "Пласт" у діаспорі, і там ми мали схоже гасло: "На тобі, друже, мільйонів стан стоїть". Тобто усвідомлюй, що від тебе чимало залежить, і навіть більше: що ти несеш відповідальність не лише за себе, а й за своє оточення, свою спільноту, контекст, суспільство. Усвідомлення цього потребує зміни парадигми: спочатку від залежності до незалежності, а потім – до взаємозалежності. Розуміння того, що від кожного з нас залежить значно більше, ніж від зовнішнього впливу, є необхідною передумовою становлення національних еліт", – зазначив Винницький.
Також керівник НАЗЯВО зауважив, що деколонізація еліти – це процес, коли еліта певної країни повертає собі агентність.
"Як соціолог, я не став би в цьому контексті використовувати слово "суб'єктність", бо воно завжди лишається пасивним. Ти можеш бути суб'єктом, однак перебувати поза діяльністю. Агент – це та людина, яка усвідомлює свою суб'єктність, але крім того, ще й діє", – додав Михайло Винницький.