Новообраний президент Володимир Зеленський уже має одну характерну рису. У публічних виступах він часто висловлюється про себе в першій особі множини. «Ми будемо діяти в «нормандському форматі» або «ми дуже хочемо скоротити Адміністрацію президента». Це слова, які пролунали ввечері після другого туру виборів. Звісно, таку манеру можна списати на данину риториці. Зеленський дає зрозуміти, що опирається на потужну команду. Водночас на запитання журналістів про перші призначення він досі зберігає мовчання і постійно переносить терміни. Спочатку кандидатів на посади обіцяли назвати до другого туру. Тепер Зеленський пропонує велику прес-конференцію, де «відповість на все». Однак дату її проведення знову не називає. Навколо нього багато людей, їхні відповідальність і статус часто незрозумілі, і загадкове «ми» набуває мало не містичного значення.
У далекому 2006-му Леонід Черновецький сенсаційно виграв вибори мера Києва. Замість обіцянок, які давали опоненти, він організував масову роздачу продуктових наборів. Черновецький не був винахідником «гречкосійства» на виборах, але ніхто раніше не робив цього в масштабах кількамільйонного міста. Його головування в Києві запам’яталося передусім двома мемами: «бабусі Черновецького» та «я і моя молода команда». Його епоха завершилася безславно. Черновецький самоусунувся з посади після здобуття влади регіоналами. Цьому передували роки зловживань із землевідведенням і землекористуванням, доти небачених у столиці.
Читайте також: Зеленський і Росія: пастки розставлені
Володимир Зеленський перевершив підзабутого очільника Києва. Він одразу вскочив на посаду президента. Проте вони точно мають дещо спільне. Зеленський, як і Черновецький, переміг завдяки втомі від старих облич і розумній, нестандартній передвиборчій кампанії. Якщо відповідальність за перемогу Черновецького покладали на пенсіонерів, то в перемозі Зеленського опоненти звинувачують молодь. Очевидно, що в обох випадках це неповною мірою відповідає дійсності. Друге, що об’єднує двох політиків з минулого та сучасності, — це заяви про команду. «Ми будемо призначати нових людей», — наголосив переможець виборів увечері 21 квітня. Йому слід уважно вивчити досвід молодої команди Черновецького, щоб «нові люди Зеленського» також не стали мемом.
Разом із тим нічого поганого в словах майбутнього президента немає. Суспільство справді очікує зміни облич у політиці. Проблема в критеріях, якими керуватимуться при виборі претендентів на місця у владі. З реакцій штабу кандидата на численні запитання журналістів можна зробити два висновки. По-перше, Зеленський керуватиметься репутацією можливих призначенців. Інакше кажучи, виконавці волі президента не повинні знижувати його особистий рейтинг своїми вчинками з минулого. По-друге, в Україні є тільки один шлях до виконання першого пункту: майбутні призначенці точно ніколи не обіймали державних посад категорії «А».
Саме тому не слід очікувати швидкого повернення до влади осіб з оточення Віктора Януковича, хоча цим уже встигли залякати чимало виборців. Під час президентської кампанії деякі з таких персонажів висловлювали особливу підтримку Зеленському. Найбільше зусиль доклали екс-міністр юстиції Олена Лукаш і колишній заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов. Однак їхнє повернення до влади складно пояснити навіть із погляду практичної доцільності. Ресурси ставлеників Януковича доволі обмежені порівняно з репутаційними втратами від присутності таких осіб у команді Зеленського. Окрім того, свідченням неможливості відкритого союзу стала швидка реакція Зе-штабу на поздоровлення Віктора Януковича. Там заявили, що не потребують підтримки представників еліти часів президента-втікача, а також натякнули, що інспірована вона опонентами.
Так само малоймовірними є відкриті союзи з діючими політиками. Принаймні до моменту проведення парламентських виборів. Зеленському конче необхідно зберегти імідж антисистемного політика. Будь-який союз одразу зменшить його шанси на отримання якомога більшої парламентської фракції. Особливо у світлі того, що до осені на полі «антисистемних» може суттєво посилитися конкуренція. Проте Зеленському доведеться комунікувати з Верховною Радою та урядом, щоб проводити необхідні для себе рішення. Взагалі без рішень до осені точно не протягнеш. У цьому й полягають головні ризики. Не так для Зеленського, як для країни.
Річ у тім, що ми цілком можемо отримати фасадну й тіньову команди президента. До першої увійдуть радники та призначенці на ключові посади за квотою Зеленського: голови МЗС, Міноборони та АП. До другої — ті, хто не матиме посад, але відповідатиме за кулуарні домовленості. Це легко зводиться до простої формули: головне не посада, а вплив. Що особливо актуально в українських умовах, де слабкість інституцій компенсується силою усних домовленостей. Цим часто користувався ще чинний глава держави Петро Порошенко, який, попри обмеженість повноважень президента за Конституцією, завдяки особистим зв’язкам впливав майже на всі процеси. Зеленський не має ані впливу, ані потрібних зв’язків. Тому може прийняти рішення спертися на когось досвідченішого.
Читайте також: Скрутні часи та нові можливості
Окремі ознаки такої поведінки проявилися ще перед виборами. Зеленський уперто відкидав будь-які зв’язки з Ігорем Коломойським, окрім бізнесових. Однак у штабі кандидата не афішували присутності Андрія Богдана — юриста, який свого часу працював радником олігарха та колишнього голови Дніпропетровської ОДА. Богдан стверджує, що вони із Зеленським багаторічні друзі, а сам він просто радник із юридичних питань. Однак його часті появи на закритих зустрічах штабістів і постійний супровід Зеленського в ключові моменти кампанії свідчать про вагомішу роль. Журналісти підозрюють, що йдеться про комунікацію з Коломойським. Ще одна схожа історія з’явилася напередодні виборів. За даними видання «Лівий берег», народний депутат із групи «Відродження» Валерій Писаренко в колі колег оголосив себе майбутнім представником президента в парламенті. Офіційно ані штаб Зеленського, ані Писаренко таку інформацію не підтвердили, але й прямо не спростували. Останнього пов’язують зі згаданим вище Портновим (за часів Януковича його вважали куратором судової системи. — Ред.), і метою співпраці може бути створення умов для розпуску парламенту. Вже після виборів Писаренко ініціював питання про відставку спікера Андрія Парубія.
Питання юристів навколо Зеленського — окрема тема. Окрім уже згаданого Андрія Богдана чималий вплив має компанія Hillmont Partners. Вона офіційно делегувала до команди майбутнього президента щонайменше трьох осіб: Сергія Нижного (за словами голови Зе-штабу Івана Баканова, він брав участь у написанні програми), Вадима Галайчука (довірена особа в ЦВК) та Сергія Кальченка (експерт із виборчого законодавства та європейських стандартів у сфері прав людини в публічній команді Зеленського). У Hillmont Partners не роблять таємниці з того, що є юристами компанії «Квартал 95». Нічого поганого в цьому нібито немає. Зеленський оточує себе людьми, яким довіряє. Тим паче ці люди справді не помічені на зловживаннях державними коштами. Проблема в їхній непрогнозованій поведінці після виборів. Компанії на зразок Hillmont Partners тісно афілійовані з іншими бізнесами, тому мають спокусу просувати передусім інтереси клієнтів. Наприклад, третім партнером (разом із Нижним і Галайчуком) у компанії є Джеймс Харт. Серед клієнтів компанії вказана британська Farston Energy. Мер Дніпра Борис Філатов називав її як можливого підрядчика будівництва в місті сміттєпереробного заводу, хоча створена вона зовсім недавно. Головою українського ТОВ «Фарстон енерджи» став саме Джеймс Харт. Звісно, може йтися про юридичну стратегію захисту британських інвесторів. Харт причетний також до бізнесу двох інших громадян Великої Британії, а саме Ніла Сміта і Джонатана Вейла, які мають активи в горілчаному бізнесі. Ключовими є не ці зв’язки, а те, що юристи, орієнтовані на бізнес, завжди матимуть спокусу просувати інтереси своїх клієнтів завдяки доступу до президента. Що і є найслабшою ланкою юридичної броні Зеленського, якою він надійно обклався.
Читайте також: Зеленський і пустка
Фасадна команда майбутнього президента має привабливіший вигляд. Особи, які здобули репутацію антикорупціонерів, викладачі та експерти. Однак, найімовірніше, більшість із них або обіймуть посади позаштатних радників президента, або стануть хедлайнерами майбутнього списку «Слуги народу» на парламентських виборах. Там також потрібен фасад. Підтвердженням такої думки є позиція найвідомішого представника цієї групи Олександра Данилюка. ЗМІ активно називали його майбутнім міністром закордонних справ, але в день виборів Данилюк заперечив можливість свого призначення. Інший приклад — Михайло Федоров, оголошений експерт із питань діджиталізації. Цей напрям є одним із ключових з огляду на програму Зеленського. Весь образ політика побудували довкола тези про «країну в смартфоні». Однак сам Федоров не може чітко окреслити своє майбутнє в команді. «Як і казав Володимир, немає такого, що вже поділили, хто й де працюватиме. Тому мені складно про це говорити. Я знаю, що всіма силами допомагатиму реалізувати цифрову стратегію, яку ми розробили. Але чи займатимуся цим десь на держслужбі? Навряд чи, адже є мій бізнес… Ми відкриваємо соціальний ліфт, і треба думати, як це зробити так, щоб усе працювало. Я, швидше за все, якось консультуватиму і допомагатиму», — зазначив Федоров у день виборів 21 квітня.
Відкриття соціального ліфта, про який згадав Федоров, справді важливе досягнення Зеленського на посаді президента. З одним уточненням: потенційно важливе. Свого часу соціальний ліфт Черновецького виніс нагору людей, які надовго знищили довіру до самої ідеї зміни облич у владі. Тож Зеленському саме час налагоджувати механізм конкретними кроками й зваженими рішеннями. Якщо під час передвиборчої кампанії мовчання грало на його користь, то починаючи з 21 квітня все навпаки. Кожен новий день збільшує кількість чуток, відкладених проблем і, найімовірніше, взаємопоборювання серед партнерів. Володимирові Олександровичу слід думати швидше.