Незважаючи на шалену спеку, у вівторок близько 17-ї години під входом до PinchukArtCentre вишикувалася незвична черга: спокійні, усміхнені жінки й чоловіки з візочками, у яких сиділи не менш спокійні діти, чемно віталися, знайомилися між собою та давали коментарі нечисленним журналістам. Так почався флешмоб на підтримку доступності публічних закладів для батьків із візочками.
Передісторія флешмобу тиждень тому облетіла ЗМІ: 20 липня Олександра Водницька, мати 1,3-річної дівчинки Альбіни, яка ще не ходить самостійно, не змогла потрапити на територію PinchukArtCentre, бо була з візочком. Діалог Олександра вела виключно з охоронцем, адміністрація спочатку на дзвінки не відповідала, а тоді пообіцяла зателефонувати пізніше, проте не зробила цього. Після години очікування мати з дитиною поїхала додому. Далі були ображений допис Олександри у Facebook й активне обговорення ситуації учасниками спільноти «Київ дружній до батьків і малюків». Майже одразу виникла ідея влаштувати флешмоб, спрямований проти дискримінації за сімейним станом.
Перші учасниці флешмобу фотографуються перед будівлею арт-центру
На етапі планування своїх подальших дій Олександра написала до музею чемного листа з проханням пояснити причини відмови у відвідуванні експозиції. Відповідь надійшла швидко й була не менш чемною. Прес-служба PinchukArtCentre делікатно, як і годиться прес-службі, окреслила свою позицію: візочок – це «громіздка річ», яка може випадково пошкодити інсталяції та експозиції; маленьких відвідувачів та їхніх батьків у музеї люблять і шанують, тому для малюків від чотирьох років передбачена спеціальна освітня програма. У вас дитина віком до чотирьох років? Її завжди можна взяти на руки або за руку й таким чином потрапити до музею.
Читайте також: Знову митці проти Дани Шуц
Пропозиція провести для Олександри та її доньки індивідуальну екскурсію жінку не влаштувала (нагадаємо, PinchukArtCentre з 17 червня проводить резонансну виставку «Крихкий стан»/«Fragile State», підготовлену за участю чотирьох кураторів. Ідеться про роботи 10 провідних художників світу, зокрема Деміена Герста та Марини Абрамович). Ключова теза, яку потім рефреном повторюватиме більшість учасниць флешмобу: батьки не хочуть нікуди телефонувати заздалегідь, не хочуть приходити на індивідуальні екскурсії, вони бажають мати вільний доступ до публічного простору нарівні з іншими в будь-який зручний для себе час.
Підготовку першосерпневого флешмобу доволі довго не афішували: учасниці спільноти усвідомлювали, що PinchukArtCentre має масштабніші ресурси, та й сваритися ніхто не хотів. Але врешті напередодні акції організатори створили публічну подію в соцмережі й закликали учасниць спільноти запрошувати своїх знайомих.
Ольга Мирцало (у центрі) та Олександра Водницька (праворуч) зі своїми дітьми в черзі до музею
Незважаючи на те що акція зібрала не так уже й багато учасників (близько 20 батьків, більшість із них мами,хоча були також татусі та бабусі), вона одразу привернула до себе увагу перехожих, насамперед завдяки черзі з дитячих візочків. Біля учасників зупинялися люди, найчастіше іноземці, цікавилися, що саме відбувається, уважно слухали, бажали успіху та з повагою фотографували людей, які привезли своїх дітей на акцію в 33-градусну спеку. Дехто аплодував. Усі усміхалися.
Швидко стало зрозуміло, що візочки до музею пускають: втомлений, але підкреслено ввічливий охоронець пропонував батькам свою допомогу на сходах, після чого ті, дещо здивовані, але щасливі, зникали за дверима ліфта. До музею не пропустили оператора одного з телеканалів (єдиного присутнього на акції). В учасників також відібрали професійну фототехніку, але знімати на смартфони не забороняли.
Читайте також: Селфі в Лос-Анджелесі, расизм в Амстердамі. Дві історії про мистецтво та сучасність
Трохи згодом від батьків стало чути: так, візочки пропускають, але всередині музею є обмеження на пересування. Учасникам акції запропонували відвідати 6-й та 4-й поверхи. Чи є потреба казати, що «Крихкий стан» експонується й на інших поверхах (2-му, 3-му та 5-му)?
Провідником і спікером акції була Ольга Мирцало, спеціаліст зі зв’язків із громадськістю, відома як організаторка спільноти «Київ дружній до батьків і малюків», ініціаторка проектів «0+: кіно для батьків з малюками» та «Культурний декрет». Саме пані Ольга запропонувала учасникам флешмобу спершу спокійно оглянути експозицію 4-го поверху (на 6-му міститься кафе), а тоді вже піти на 2-й, де за можливості поговорити з представниками музейного менеджменту.
Така можливість була: комунікація відбулася в холі 2-го поверху й тривала близько 30 хвилин, хоча здавалося, що минула вона швидше, – власне, це був емоційний апогей акції. До батьків вийшла Ольга Шишова, менеджер освітніх програм арт-центру. «По-перше, є техніка безпеки, яка стосується вас і ваших дітей, – зазначила вона. – По-друге, є правила безпеки, які стосуються наших експонатів». Перша частина тези слухачів не влаштувала: той, хто має дитину, добре знає, що малюк у візочку перебуває в більшій безпеці, ніж дитина, яка вільно бігає залами. «Ми прийшли сюди не для того, щоб руйнувати ваші артефакти, – зауважила Ольга Мирцало. – Мами не слони! Ми прийшли з візочками, наявність яких передбачає певний простір між дитиною та об’єктом експозиції». Контраргументів щодо цього не було.
Учасниці флешмобу під час відвідин 4-го поверху PinchukArtCentre
«Що стосується експозиції Марини Абрамович, то ви не можете туди заходити з візочками через обмеження, встановлені самою художницею, – повідомила пані Шишова. – Відвідати її можуть лише люди віком від 12 років.
Далі знову прозвучали завчені аргументи: «Що стосується інших частин виставки, то обмеження встановлені з огляду на безпеку експонатів, а також вашу і ваших дітей». Розмова, вочевидь, рухалася по колу і вкотре повернулася до риторичного питання, чи справді хтось вважає дитину не у візочку менш небезпечною, ніж у ньому.
Ольга Мирцало раз по раз повторювала ключовий меседж акції: «Ми хочемо вільного пересування публічним простором згідно із законом про запобігання дискримінації. Люди, які конструювали ваші експозиції, також перебувають у межах законодавчого простору країни, а отже, мають його враховувати».
Читайте також: Лєночка за €500,000: продовження історії про «скандальну балерину»
Єдиним результатом протистояння можна вважати запевнення представниці музею, що бажання активістів було почуто: «Повірте, ми робимо все можливе. Ми змінюємося. Будуть інші виставки, будуть інші правила». Утім, практичним результатом можна вважати й резонанс у ЗМІ, який викликав допис Олександри Водницької, змусивши менеджмент PinchukArtCentre зібратися на спеціальну зустріч – це була реакція на розголос у соцмережах та медіа. Щоправда, навіть після обговорення ситуації керівництво не змінило своїх правил. На сьогодні єдиною формальною можливістю відвідати музей для людини в інвалідному візку або для мами/тата з дитиною у візочку є опція «напишіть листа заздалегідь – із вами домовляться про дату, зустрінуть і все покажуть».
Є підозра, що дозвіл на відвідини 4-го та 6-го поверхів дали суто «під флешмоб», аби батьки не здіймали галасу просто неба, і його буде скасовано. Вочевидь, це означає, що розуміння інклюзії в країні досі перебуває на рівні окремих екскурсій та бажання уникнути репутаційних ризиків.
Для довідки. Заради справедливості зазначимо, що не всі провідні музеї світу сьогодні забезпечують повністю вільний доступ для батьків із візочками (англомовне середовище послуговується терміном stroller-friendly policy, тобто політика закладу, дружня до візочків). Певні обмеження мають, наприклад, нью-йоркські Музей Метрополітен та Музей Вітні (перший – за типом візочків, другий – за типом виставок). Щоправда, це радше винятки. Так, батьки з візочками можуть вільно відвідати Єврейський музей у Берліні чи навіть приміщення Рейхстагу. Візочок ретельно оглянуть, а потім вас проведуть без черги через окремий вхід. Щоправда, відвідини Рейхстагу можливі лише після онлайн-запису, але це правило діє для всіх охочих, а не тільки для батьків.
Вільний доступ до, вочевидь, крихкої експозиції Музею мистецтв у Пуерто-Рико. Джерело фото – акаунт Олександри Водницької