Уже 2 червня в Києві стартує 20-й міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA». Проєкт створили ще 2003 року, утім із сучасною назвою, конкурсами та форматом фестиваль відбувається з 2008-го. Сьогодні «Docudays UA» — це конкурсна й позаконкурсна програми, половину з яких складають українські стрічки, міжнародний і національний, повно- та короткометражний конкурси, численні публічні дискусії, індустрійна програма й багато інших важливих не лише для сфери документального кіно подій.
Артдиректор фестивалю Роман Бондарчук розповідає, що цьогоріч через російське повномасштабне вторгнення фестиваль проводять у нестандартний час, адже зазвичай «Docudays UA» відбувається навесні. Тема фестивалю — «Образ майбутнього». Сьогодні для українців основний образ — це перемога України у війні, покарання воєнних злочинців. А надалі — ще багато інших справ, які хочеться уявляти вже зараз: відбудова країни, репарації тощо, каже артдиректор. Навколо найближчих планів та прагнень у напрямі прав людини сконцентрована вся програма «Docudays UA».
Власний образ майбутнього
Візуальне втілення для фестивалю цього року зробили у вигляді чистого листка, який ніби запрошує до співавторства — малювати чи писати на ньому власний образ майбутнього. Разом із фестивальною дизайнеркою команда надихнулася вітриною одного київського принт-магазину, де як макет висіла футболка зі зразком, у якому форматі можна надрукувати на ній власний принт. 10х15, 20х30 — залежно від вашого уявлення, у такому вигляді її можна замовити. Це певним способом запрошувало до співавторства й мало вигляд водночас зображення та креслення.
«Ми вхопилися за цей образ і позначили на постері всі можливі формати цього варіативного образу майбутнього, який глядач сам зможе вибрати та уявити. Цікаво, що на вулицях міста вже почали взаємодіяти з нашим постером… Люди малюють: хтось — квіти, хтось — заклики знести довгобуд, який їх дратує. Хтось пише пропозиції роботи й навіть вклеює рекламу магів і чародіїв. Ми дуже натхненні тим, як це працює на вулицях міста», — розповідає Роман Бондарчук.
Організатори закликають охочих писати чи малювати на постерах усе, що спаде на думку, фотографувати їх і тегати в соцмережах «Docudays UA». Тим, чиї пропозиції будуть найкращими, даруватимуть квитки на сеанси в межах фестивалю.
Читайте також: До побачення, метелику: український фільм про травми війни і два світи
Також цьогоріч до ювілейного фестивалю команда розробила спеціальний шрифт, який так і називається — Docudays. Натхненням для нього слугували шрифти із часописів про кіно 20-х.
Фестивальне відео створив режисер анімаційного кіно Микита Лиськов та композитор Антон Байбаков. Відео — теж про чистий листок, наповнений різними асоціаціями. Вони також варіативні та залежать від досвіду глядача. Комусь це може здатися краєвидом із вікна поїзда, комусь нагадувати окопи, евакуацію чи навіть відпочинок на пляжі. Звуковий ряд, створений Байбаковим, додав відео сентиментальності та відчуття моменту, коли всі поїзди таки з’єднають Україну в кордонах 1991 року.
Програми «Docudays UA»
Програмна директорка «20 Docudays UA» Юлія Коваленко розповідає, що цьогорічна розмова про образи майбутнього буде досить складною: «З одного боку, всі ми мріємо та хочемо бачити наше майбутнє з перемогою. Утім, далі почнуться розмови про те, у якому суспільстві ми хочемо жити, яким буде наше майбутнє. Воно охоплює багато різних тем, які ми спробували зібрати в програмі якомога ширше».
Фільм, яким відкриється 20-й фестиваль, — «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко, яка мала прем’єру на цьогорічному Берлінале та вже встигла побувати на багатьох міжнародних фестивалях. За словами Юлії Коваленко, це кіно символічно вибрали відкриттям фестивалю, адже воно теж про резистентність і про те, як ми мріємо про майбутнє.
Читайте також: Українські фільми «20 днів у Маріуполі» і «Памфір» — серед переможців 47-го Міжнародного кінофестивалю у Клівленді
Серед розмов про побудову наративів та образи майбутнього також утілять тему доступності. Майже всі фільми програми мають адаптивні субтитри. Також десять фільмів будуть доступні на платформі DocuSpace зі звукописом.
Традиційно фестиваль має конкурсні та позаконкурсні програми. Головна позаконкурсна програма однойменна з назвою фестивалю — «Образи майбутнього». Вона складається з п’яти фільмів: і фестивальних хітів, і новинок. Традиційно відбудеться національний конкурс українських фільмів, який складається з п’яти стрічок. Також відбудеться міжнародний повнометражний конкурс із десяти фільмів. Крім цього, відбудеться короткометражний конкурс українських фільмів.
Цьогоріч рівно половина фільмів у програмі, і повні, і короткі метри, — українські, зазначає Юлія Коваленко. Зокрема, у національному конкурсі є стрічки, які мали прем’єри та покази на екранах у Берліні, на «Sundance», а впродовж «Docudays UA» тепер матимуть українську прем’єру.
Програма «DOCU/ПРО»
У межах фестивалю відбудеться програма з майстер-класів для продюсерів, режисерів монтажу, для тих, хто цікавиться маркетингом і піаром, для режисерів. Серед вартих уваги директорка програми Дар’я Бассель згадує розмову членкині журі міжнародного конкурсу «DOCU/WORLD» польсько-німецької режисерки Ельвіри Нєвєри та української режисерки Катерини Горностай. Нєвєра, зокрема, розповідатиме про свій творчий метод у монтажі.
Ще одна зірка документального монтажу, чиї роботи номінували на «Оскар» та «Золотий глобус», Нільс Паг Андерсен, спілкуватиметься з режисеркою монтажу та звукорежисеркою Даною Бунеску, яка працювала над багатьма фільмами румунської «Нової хвилі», про те, як створювати документальне кіно. Серед подій для продюсерів Бассель виокремлює розмову з Монікою Геллстром. «Сьогодні це, на мій погляд, одна з найкрутіших продюсерок. Вона продюсувала такі хіти, як “Будинок зі скалок”, який цьогоріч був номінований на “Оскар”», — додає директорка «DOCU/ПРО».
Читайте також: Оскар–2023: все завжди несподівано, але водночас без змін
Крім цього, у межах програми «DOCU/ПРО» відбудеться кілька публічних розмов — відкритих дискусій у вільному форматі. Перша подія відбудеться 3 червня разом із Гільдією неігрового кіно, де документалісти спілкуватимуться про те, як змінилась індустрія з початку повномасштабного вторгнення, як залучаються кошти та яке їхнє бачення майбутнього України.
Закриє індустрійну програму публічних розмов про досвід проєкту «Civil Pitch» — розмова з режисерами фільмів двох випусків «Civil Pitch» про те, чи дійсно документальне кіно є інструментом змін, який наближає перемогу. У межах однойменної позаконкурсної програми «Civil Pitch 2.0» можна буде переглянути фільми — переможців проєкту.
Програма «RIGHTS NOW!»
Директорка правозахисного департаменту Docudays UA Ксенія Шиманська анонсувала теми програми «RIGHTS NOW!». Серед цікавих дискусій: як іграшкова собачка хібукі допомагає дітям переживати війну в терапії, як не подвоювати природну катастрофу, про відновлення та розвиток мережі українських кіноклубів, про статеве виховання тощо.
Вхід на всі події секції вільний, а відбуватимуться вони в доступному для маломобільних груп приміщенні на першому поверсі кінотеатру «Жовтень» та перекладатимуться жестовою мовою. Ті, хто не зможе відвідувати події в столиці, матимуть змогу подивитися записи в онлайн-кінотеатрі DocuSpace, а також на YouTube-каналі Docudays UA IHRDFF.
«Щороку “Docudays UA” — це дзеркало суспільства, і щороку ми згадуємо те, що турбувало нас, те, що найгостріше підіймається чи табуюється, тому наші теми крокують разом із суспільством, — зазначає Ксенія Шиманська. — Нам важливо бути частиною змін у суспільстві, зокрема з питання ратифікації Стамбульської конвенції, закону про воєнних злочинців тощо. Ми вважаємо і своєю заслугою те, що суспільство більше дізнається про важливі процеси та долучається до них».
Архів війни
Під час 20-го фестивалю «Docudays UA» для відвідувачів також відкриється проєкт «Архів війни». У залі «Сеанс» працюватиме кімната, обладнана комп’ютерами, із доступом до архіву об’єднаної бази відео- та аудіоматеріалів про війну в Україні.
Також у межах програми триватимуть панельні дискусії про голос України у світі за участі журналістки Наталі Гуменюк, режисера Тома Дженніґса, фотокореспондента Мстислава Чернова та режисера фільму «Залізні метелики» Романа Любого.
Читайте також: Українські мультсеріали. Тернистий шлях до творчої незалежності
Крім того, 8 червня відбудеться прем’єра фільму «Свідки», змонтованого командою «Архіву війни». Інтерв’ю про п’ять історій жителів Київщини записували впродовж року: хтось із них під час окупації гасив пожежі, хтось — рятував з оточення українських бійців і переправляв їх на інший бік річки, хтось — рятував бездомних котів тощо.
Команда фестивалю також запрошує на інсталяції в межах програми «DOCU/СИНТЕЗ» із кросдисциплінарних показів. Одна з інсталяцій теж зроблена на основі матеріалів «Архіву війни». Побачити її можна навіть між сеансами в холі кінотеатру «Жовтень». Про умови отримання та пільги на абонемент на всі покази «Docudays UA» читайте на сторінці фестивалю.
Пам’яті Віктора Ониська
Одна з позаконкурсних програм фестивалю буде присвячена пам’яті режисера монтажу Віктора Ониська, який загинув у бою під Соледаром під час повномасштабного російського вторгнення. Онисько довгий час створював для «Docudays UA» відео програм, а його дружина та в минулому кураторка проєктів фестивалю Ольга Бірзул буде кураторкою цьогорічної секції під назвою «Монтажний перехід».
За словами команди «Docudays UA», Ольга Бірзул запропонувала зробити цю спеціальну програму водночас кінорозмовою про роль монтажу в документальному кіно. Програма складається з чотирьох фільмів. Один із них — новий фільм відомого режисера Марка Казінса, присвячений появі та розвитку фашизму в Італії. Інший оповідає про життя та творчість художниці, про які режисер монтажу зміг розлого розповісти в дуже обмеженому часі. Також буде майже детективна стрічка про викриття минулого апартеїду за архівними, на перший погляд, невинними кадрами. Докладний список фільмів у програмі можна знайти за покликанням.
Корективи кризи
Цьогорічний фестиваль загартував команду в сенсі міцності та винахідливості, розповідає Роман Бондарчук. Торік команді довелося замовляти генератор, обладнувати бомбосховища, встановлювати Starlink, розробляти систему гнучкого графіка, щоб сеанс можна було продовжити, якщо його перерве повітряна тривога, і організовувати багато інших речей, про які в попередні роки навіть не задумалися б.
«Найголовніше, що фестиваль відбувається, що ми не змінюємо своїх потреб пізнавати цей світ, дивитися нові фільми. Це для нас теж частина спротиву. Ми маємо не лише сидіти по підвалах, а й розвиватися та вдосконалюватися», — додає Бондарчук.
Читайте також: Тиждень швейцарського кіно відбудеться в червні
Директорка індустрійної платформи «DOCU/ПРО» Дар’я Бассель згадує перші спроби фестивалю створити простір якісного документального кіно: «Коли ми тільки почали національний конкурс, це були лише короткометражні фільми. Повнометражних тоді просто не було в достатній кількості, щоб робити з них конкурс… З часом короткі метри виросли у великі стрічки. Я сподіваюся, що ми трошки доклали до цього зусиль нашою індустрійною програмою, яка проводиться вже четвертий рік».
Програмна директорка фестивалю Юлія Коваленко згадує, що минулі роки теж приносили свої виклики: «Я пам’ятаю, як із пандемією 2020 року буквально за один місяць нам вдалося перейти в онлайн-формат, і те, що здавалося неможливим, ми подолали буквально за місяць. Звісно, усе тримається на людях, які роблять цей фестиваль».