Ще в античні часи музика слугувала для відновлення душевної та духовної гармонії. Наприклад, Піфагор за допомогою пісень компенсував такі негативні емоції, як розчарування чи неконтрольований гнів. А Платон та Арістотель описували у своїх творах не лише цілющу силу музики, а й її навчальну ефективність як засобу виховання людей. В епоху Відродження вчені займалися питанням зв’язку музики та афектів людини, особливо меланхолії, як тоді називали депресивний розлад.
Моцарт та Гендель написали «Heilmusik» (дослівно з німецької — «цілюща музика») для людей, які страждали від хронічного головного болю. У сучасній психології є навіть наукова гіпотеза «ефект Моцарта», яка описує поліпшення когнітивної діяльності людини під впливом музики Моцарта або класичної музики загалом. Так само важко не згадати Баха та його знамениті «Варіації Ґольдберґа»; композитор їх написав спеціально для нічного музикування в спальні дипломата Германа Карла фон Кейзерлінґа, який страждав від безсоння. Сьогодні, до речі, ці варіації й досі активно використовують у музичній терапії.
У XIX столітті музика остаточно знайшла свою нову, психологічно орієнтовану спрямованість у лікуванні психічних захворювань. Але по-справжньому сильний підйом музикотерапія пережила після Другої світової війни. 1959 року в музичній академії Відня було створено спеціальність «Музична медицина», і терапевтичне використання музики нарешті набуло неабиякого резонансу. Було помічено, що різні пацієнти під час прослуховування того самого музичного твору мають різні реакції. Із цього розробили дослідження, яке поєднувало психотерапевтичні процедури з результатами ефектів музики, а також передбачувало психологічний та емоційний досвід пацієнта. Пізніше з’явилася розширена концепція музикотерапії, яка базувалася на цілісному погляді на людину, а також містила основи психоаналізу та гуманістичної психології. Ще пізніше, використовуючи сучасні методи візуалізації, неврологи змогли показати, що музика здатна впливати на структуру мозку, оскільки вона створює своєрідний місточок до нашого внутрішнього світу, і це допомагає вивести на поверхню глибоко приховані почуття. Саме така взаємодія є важливим аспектом музичної терапії. Люди говорять про почуття, переживання та ідеї, які виникають під час прослухування музики.
Читайте також: Колективний імунітет – чи спрацює це з коронавірусом?
Дослідження засвідчили, що музика впливає на вегетативну нервову систему: «Це призводить не лише до емоційних, а й гормональних змін, — пояснює професор медицини Ганс-Йоахім Траппе. — Оскільки вегетативна нервова система також контролює серцево-судинну систему, музика має опосередкований вплив на серце та частоту дихання, а також на артеріальний тиск. І класична музика має в цьому контексті найбільшу цілющу силу». Однак, за словами Траппе, кожен композитор і кожна форма композиції мають різний вплив на серцево-судинну систему. Музику Баха, Моцарта, Генделя, Кореллі, Альбіноні та Тартіні особливо рекомендують при серцево-судинних захворюваннях. Дослідження із 60 добровольцями в університетській клініці Marienhospital Herne показало, що, наприклад, оркестрова сюїта № 3 Баха знижує артеріальний тиск у середньому на 7,5/4,9 мм рт. ст. (тобто з 140/90 мм рт. ст. до приблизно 132/85 мм рт. ст.). Частота серцевих скорочень також зменшувалася приблизно на сім ударів за хвилину. Утім, після ультразвукової терапії артеріальний тиск та частота серцевих скорочень учасників знову зросли. «Цікаво, що ми також зафіксували зниження артеріального тиску при прослухуванні важкої музики на кшталт хеві-металу. І тут слід зазначити, що індивідуальні переваги також варто враховувати під час музичної терапії. Хоча певні стилі музики зарекомендували себе за певних захворювань», — додає Траппе.
Терапія музикою знайшла широке застосування і в психіатрії, психосоматиці, онкології, геріатрії, больових синдромів. Цей метод є універсальним як для дітей та підлітків, так і для дорослих чи людей з інвалідністю. Дуже поширеним є застосування музичної терапії для дітей з аутистичним розладом, а також для людей, які пережили важку травму. Це пояснюється тим, що музикотерапія пропонує безліч можливостей для того, щоб зробити почуття пацієнтів, до яких вони не можуть дібрати слів, зрозумілими та відчутними. Також музичну терапію активно використовують для пацієнтів із хронічним болем або хворих на тинітус (дзвін чи шум у вухах). У цьому разі вибрані музичні твори перекривають тривожні вушні шуми та витісняють їх зі свідомості.
У музикотерапії є два основні напрями: активний та рецептивний. Під час активної музикотерапії пацієнтів мотивують самостійно створювати звуки та грати на різних музичних інструментах. Великою перевагою музикотерапії є те, що вона пропонує численні можливості вираження. Використовуються музичні інструменти, на яких легко грати. Барабани, бубон, гітара, ксилофон та багато інших інструментів, а також власний голос дають пацієнтові змогу створювати різні ритми й звуки. Деякі музикотерапевти записують те, що було відтворено, щоб пацієнт міг знову слухати його мелодії та подумати про них. Важливо зазначити, що тут не йдеться про професіональну музичну освіту чи вміння грати на музичному інструменті. Музика використовується суто як засіб, оскільки музичні тони часто є більш мотиваційними, ніж певні реабілітаційні вправи, і головна мета полягає в тому, щоб пацієнт приєднався та підключився до світу своїх почуттів, розвинув внутрішні ресурси. Музикотерапія належить до креативних видів терапій або арт-терапії та може зміцнити здатність до самовираження, підвищити самооцінку й упевненість у собі. У груповій музикотерапії загальна імпровізація може створити сильне почуття належності та безпеки. Розмова є важливою частиною музикотерапії. Пацієнт обговорює з музикотерапевтом усе те, що відчував під час прослуховування музики або гри на музичному інструменті. У ході музикотерапії можуть виникати дискомфортні відчуття та хворобливі спогади, і їх теж важливо проговорювати з терапевтом.
Читайте також: Лекції в барах
У багатьох розвинених країнах світу музикотерапія утвердилася як окремий фах в університетах. Курс розділено на дисципліни з медицини, психології, музикознавства та педагогіки.
В Україні на сьогодні відсутня окрема спеціальність «музичний терапевт». Проте деякі виші пропонують студентам предмет «музична психологія». Також у нашій країні музикотерапію активно використовують у реабілітації дітей з інвалідністю, алко- та наркозалежних, учасників бойових дій. Окрім цього, розвитком музикотерапії та підготовкою фахівців займаються громадські організації, такі як, наприклад, Всеукраїнська асоціація музикотерапевтів України. У 2014–2015 роках Асоціація розробила та впровадила реабілітаційну програму для учасників АТО «Музика — антистрес», мета якої — поліпшити психічне й фізичне здоров’я ветеранів.
А в Німеччині скрипалька симфонічного оркестру Берлінського радіо та колишня киянка Марина Бондас разом з однодумцями з ініціативної групи Heart for Ukraine заснувала музично-реабілітаційний проект «Musik Rettet» («Музика рятує»). Основна мета цього проекту — допомогти людям із прифронтової та сірої зон через музику й мистецтво вимкнути їхні страшні переживання та біль і надати можливість повернутися в мирне й збалансоване життя. Цей проект охоплює як реабілітаційний літній табір для дітей, який проводиться з 2016 року в передмісті Берліна, так і майстер-класи безпосередньо в зоні бойових дій. У своїй програмі Марина Бондас використовує і класику (Бах, Моцарт, Вівальді, Крейслер), і фольклор, і сучасну українську музику. «Якщо цими дітьми займатися, їм можна допомогти, — ділиться своїми враженнями Марина, — дітей слід особливо стимулювати думати, розвивати їхню фантазію, розширювати світогляд і зацікавлювати класичною музикою, мистецтвом, історією та культурою України й інших народів. Це неймовірно важливо робити саме зараз, щоб виховати здорове молоде покоління, попри війну й кризу, сприяючи мирному та успішному розвиткові України і Європи».