Читайте також: Двадцять днів із війною: документальний фільм Мстислава Чернова про Маріуполь
Український фотограф, фотожурналіст, військовий кореспондент, режисер і прозаїк. Висвітлював війни в Сирії, Іраку й Україні, один з перших потрапив до місця збиття Boeing 777 Malaysia Airlines на Донбасі. Переможець багатьох конкурсів і учасник фотовиставок по всьому світу. Його відеоматеріали з Маріуполя стали основою для фільму «20 днів у Маріуполі», який потрапив до конкурсної програми американського кінофестивалю незалежного кіно «Санденс». Тиждень поговорив з ним про актуальні тенденції в журналістиці, джерела натхнення для фільму, про «Чорнобиль» і Маріуполь, а також і про роль гарної інформативної документалістики.
— Мстиславе, вітаю з тим, що на «Санденсі» ваш документальний фільм «20 днів у Маріуполі» отримав Приз глядацьких симпатій.
— Дякую, це неочікуваний приз, бо ми вважали, що саме для глядачів це буде важкий фільм. Але так сталося, що глядачі вирішили, що це фільм для них найважливіший. У програмі в нашій категорії був й інший український фільм — «Залізні метелики» Романа Любого. Також показували «Клондайк» Марини Ер Горбач, який торік виграв на «Санденсі» приз за найкращу режисуру. Теж хороший фільм.
— А які зараз актуальні тенденції в документалістиці? Про що треба знімати, крім війни, звісно?
— Сучасна документалістики різна, є світова чи окремо американська чи українська. В американській документалістиці зараз найважливішими є теми інклюзії, різні соціальні проблеми, війна там не дуже актуальна. Хоча торік вийшов дуже важливий фільм «Зворотний рух» про виведення американських військ з Афганістану, і ми чекали, що він щось виграє на «Оскарі» (бо був у п’ятнадцятці), але зрештою «Зворотний рух» не потрапив до фіналістів. І це нас здивувало. Але цьому є пояснення, бо це дуже американський погляд на ці події, а на «Оскарі» європейська думка і судді грають велику роль. Тобто перспектива теж має значення. На «Санденсі» три фільми представляють Україну, у їхньому світовому конкурсі два з одинадцяти — це багато. На «Оскар» потрапив український фільм, тенденція уваги до українського кіно очевидна, і це добре, це значить, що наше кіно піднімається на новий рівень. І, на жаль, причиною цього також є війна. Світ приділяє увагу тому, що відбувається в Україні, і цього року ми побачимо десятки документальних фільмів, які розповідатимуть про нас і повномасштабне вторгнення. В європейському кіно, на жаль, найближчим часом буде домінувати тема війни.
— «20 днів у Маріуполі» буде брати участь на інших фестивалях?
— Так, нас запросили на Kharkiv MeetDocs. Також ведемо перемовини з Копенгагеном і ще з декількома. Після кількох місяців буде прокат, щоб потім фільм можна було подати на «Оскар», а потім він вийде на стримінговому сервісі PBS. І буде безкоштовно доступний для глядачів наприкінці цього року.
— Певно, не всі відзняті матеріали ввійшли в фільм, а ви в 2020 році написали роман «Часи сновидінь», чи не має ідеї переробити документальні матеріали в художній фільм або щось за мотивами?
— Під час перебування в Маріуполі, зважаючи на зв’язок, ми змогли відправити матеріалу хвилин на 40. Коли я виїхав звідси, то мав близько 30 годин відео, з яких зробили півторагодинне відео. Багатьох сцен, які б я хотів там бачити, ми не включили. Я люблю працювати з художньою формою, тому почав роботу над книгою про Маріуполь. І, звичайно, вона буде базуватися на реальних подіях, тобто це буде нон-фікшн. Ця подія настільки близько і ще не закінчилася, тому працювати над її художньою інтерпретацією важко. Втім, принаймні частину історії Маріуполя ми знаємо, і можна було б багато чого зробити, та до цього треба підходити обережно, не відкривати двері до пропаганди, яка буде казати, що все це постановка. Мені подобається, як з цим працює серіал «Чорнобиль». Коли вийшов серіал, вони одразу опублікували подкаст, де відкрито розповіли, що саме буле змінено в фактах і чому, заради драматизації певних моментів. Головне, щоб глядач розумів, де тут художнє, а де документалістика, тоді це можна робити.
Читайте також: Морпіх із Маріуполя розповів про бої за рідне місто та російський полон
— А що вас надихало з документального і недокументального кіно, коли ви робили «20 днів в Маріуполі»?
— З художніх фільмів мене найбільше надихають роботи Алехандро Гонсалеса Іньярріту та його співпраця з Еммануелем Любецкі. Також, з точки зору операторської роботи та режисури, я обожнюю Пола Ґрінґраса, особливо його ранні роботи, зокрема «Криваву неділю». З документального кіно на мене, як і на багатьох документалістів, вплинули роботи Вернера Герцоґа. Але не тільки. Під час роботи над «20 днів в Маріуполі» ми надихалися фільмом «Без сонця» Маркера, «Кінооператор» Джонсона, тримали в голові таки фільми, як «Рестрепо» Гетерінґтона і Юнґера, «Місія виконана» Ленґана, «Для Сами» Аль-Катиба. З сучасних документальних фільмів я б рекомендував «Ікар» Фоґеля, «Громадянин чотири» Пойтреса, «Навальний» Роєра, «Будинок зі скалок» Вільмонта, «Залізні метелики» Любого, «Зима у вогні» Афіеєвського.
— Які ваші найближчі творчі чи робочі плани?
— Я хочу зняти другий фільм про Маріуполь, коли його звільнять. А поки що я буду працювати на передовій в Україні як оператор і журналіст Associated Press. Робота над цим фільмом змінила те, як я знімаю, бачу, які питання ставлю людям, коли з ними спілкуюся під час знімання. Фільм змінив мене як журналіста і як людину. Ми загалом чому почали працювати над цим фільмом. Новини і швидкі перегляди в ютубі не залишаються в пам’яті людей, не дають контексту і, найгірше, не лишаються в історії. Ми ж не формує наше уявлення про минуле зі шпальт газет, а найчастіше беремо ці знання з художньої літератури чи кіно. Художнє і документальне живе довше і дає наступним поколінням сформулювати свою думку про ці події. За 50 років хтось захоче подивитися, що саме відбувалося на восьмому році війни України з Росією і подивляться мій фільм. Загалом нове покоління, як не дивно, дуже любить документальні фільми, і це один із найпопулярніших запитів в ютубі. Вони саме звідти беруть інформацію про світ і про себе, а не зі статей і книг, тому роль гарної інформативної документалістики буде тільки зростати.