Небагато новин в Україні, які набувають такого широкого міжнародного розголосу. Щойно стало відомо про можливий продаж ПАТ «Мотор Січ» китайській компанії, як не забарилася реакція Вашингтона. Штати відправили до Києва радника президента США з національної безпеки Джона Болтона, який наполегливо переконував українську владу не робити необдуманих кроків і зважити на можливі наслідки для цілого ряду країн у разі заволодіння китайцями цим стратегічно важливим підприємством. КНР обмежилася ж заявою посольства.
Виникає кілька резонних запитань. Що таке «Мотор Січ» сьогодні, яким є поточний стан і потенціал підприємства? Чим зацікавив китайців цей виробник? Наскільки продаж заводу Піднебесній може ускладнити відносини між Києвом і Вашингтоном?
«Мотор Січ» і війни майбутнього
За прогнозами експертів, війни майбутнього будуть переважно дистанційними, удари завдаватимуться здалеку, з-поза меж досяжності засобів ППО–ПРО противника. Захоплення стратегічно й тактично важливих пунктів на ворожій території відбуватиметься лише після знищення засобами повітряного нападу (авіація, крилаті ракети, бойові дрони) його воєнного потенціалу й критичної інфраструктури, зробивши подальший спротив неможливим.
Відповідно, для дистанційної війни знадобиться чимало високотехнологічних засобів доставки боєзарядів, тобто авіаційних платформ різноманітного призначення. А це зумовлює пріоритетний розвиток авіації й ракетної техніки як основних видів дистанційного знищення віддалених цілей. Водночас повітряні платформи необхідні для ефективного вирішення низки інших завдань, у тому числі транспортування військ і вантажів, висадки десанту, ведення розвідки, спостереження тощо.
Читайте також: Україна-Китай. Колоніальний дисбаланс
На період розпаду СРСР чимала частка його потужного ВПК залишилася в Україні. Унікальність ситуації в країні полягає в тому, що вона має всі необхідні компоненти для розвитку власного авіабудування — як військового, так і цивільного. Україна входить до сімки держав, спроможних створювати як літаки, так і авіаційні двигуни для них.
Від ВПК колишнього СРСР наша країна успадкувала ряд спеціалізованих авіаційних КБ, а також моторобудівних і авіаційних заводів. Насамперед це Моторобудівний завод «Мотор Січ» і Запорізьке моторобудівне КБ «Прогрес» імені академіка О. Івченка. 2007 року ці підприємства об’єднали в корпорацію «Науково-виробниче об’єднання Івченка».
«Мотор Січ» є одним із найбільших у світі підприємств і єдине в Україні з виробництва, випробування, супроводження в експлуатації та ремонту 55-ти типів і модифікацій економічних та надійних двигунів для 61-го виду літаків та вертольотів різного призначення (Див. Кузня двигунів). На підприємствах групи «Мотор Січ» наразі працює майже 30 тис. робітників й інженерів. Продукція експортується в понад 100 країн світу (при цьому до війни доля РФ у структурі експорту становила близько 50%). Десь 30–40% прибутку компанія отримувала від продажу двигуна ТВ3-117 різних модифікацій. Остання з них — ТВ3-117-ВМА-СБМ1В. Цей апарат не має аналогів у світі, адже дає змогу вертольоту набирати значних висот без зупинок.
Для ремоторизації штурмовиків Су-25, які перебувають на озброєнні ПС ЗСУ, а також нових грузинських штурмовиків Ge-31 розроблено новий двоконтурний турбореактивний двигун АІ-222–40 з тягою 4000 кгс. Серед перспективних розробок — двигун АІ-9500Ф (9500 кгс), який може бути використаний у бойовій авіації й навіть для винищувачів V покоління, на які сьогодні переходять ВПС багатьох країн світу.
З огляду на ту обставину, що такі країни, як Туреччина, Японія, Південна Корея, Швеція активно працюють над створенням своїх версій літаків V покоління, у нового українського двигуна є всі шанси бути затребуваним. Не можна виключати, що це відбудеться й у межах спільної програми створення нового винищувача, адже Україна має що запропонувати зі свого боку.
А поглиблення співпраці з тією ж Туреччиною
у сфері бойової авіації вже дає перші результати. Триває розробка важкого ударного безпілотника нового покоління Akinci, оснащеного українськими турбогвинтовими двигунами виробництва ДП «Івченко-Прогрес». БПЛА з бойовим корисним навантаженням до 1000 кг створюється українсько-турецьким СП відповідно до вимог збройних конфліктів XXI століття. Апарат призначений для оснащення збройних сил Туреччини й України.
Вертолітна перспектива
Згідно з оцінкою експертів американської дослідницької компанії Frost & Sullivan, попит на вертолітну техніку різного призначення у світі лише зростатиме. До 2022 року він сягатиме понад 13000 лише цивільних машин, а це щонайменше 1200 одиниць щороку.
З огляду на це, іншим важливим і доволі перспективним напрямком діяльності «Мотор Січі» є виробництво власних вертольотів. Адже за наявності відповідних потужностей і підготовленого персоналу це було цілком логічним кроком із хорошими перспективами.
Тому 2016-го на підприємстві створили власне цілком сучасне виробництво вертольотів, закупили в США новітнє обладнання й придбали у власність два заводи — Вінницький авіаційний і Оршанський авіаремонтний (Білорусь).
Модернізовані компанією вертольоти Мі-2МСБ і Мі‑8МСБ з новими двигунами відповідають найвищим вимогам до техніки такого типу й міжнародним стандартам. Вони також є частиною експортних пропозицій України під час міжнародних виставок. 2016 року компанія уклала з Казахстанською компанією КАИ ліцензійну угоду про передачу технологій із модернізації вертольотів Мі-8 і капітального ремонту двигунів ТВ3-117ВМА.
Читайте також: Китайський гамбіт
І нарешті, у межах вертолітної програми «Мотор Січ» працює над створенням багатофункціональних гвинтокрилів «Надія» й «Отаман».
Створення вже у 2018–2019 роках замкненого циклу виробництва вертолітної техніки є вкрай важливим із позицій посилення авіаційної складової обороноспроможності України. В іншому разі на нас чигатиме загроза поступової втрати промислового,
а відтак і оборонного потенціалу, унаслідок чого держава не буде здатна захистити себе.
Китайський акцент
Після розриву ВТС і виробничих зв’язків із Росією ДП «Івченко-Прогрес» і ВАТ «Мотор Січ» активізували діяльність на китайському напрямку. Минулого року повідомлялося про плани спільного будівництва в Чунцині (КНР) заводу «для обслуговування авіадвигунів запорізького виробництва», а також про китайські наміри інвестувати $250 млн у модернізацію виробничих потужностей «Мотор Січі» в Україні.
При цьому «Івченко-Прогрес» залишається державним підприємством і володіє правами на інтелектуальну власність розробок (здійснюються за рахунок власних коштів), тоді як ПАТ «Мотор Січ», займається переважно серійним виробництвом й обслуговуванням авіадвигунів, реалізацією вертолітної програми. Відтак останнє перебуває в певній залежності від першого.
Напевно, як вважають експерти, китайці не мають намірів обмежуватися лише обслуговуванням техніки, тож у Чунцині вони воліли б займатися передусім виготовленням турбовальних вертолітних двигунів трьох модифікацій: Д-136, МС-500В і ТВ3-117ВМА-СБМ1В. Саме цим експерти пояснюють зацікавленість Пекіна в будівництві заводу в Чунцині. Китайську сторону також цікавить перспектива налагодження виробництва на своїй території потужних двигунів Д-18Т, якими наразі оснащуються українські Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія».
А якщо пригадати зацікавленість китайців у придбанні корпусу другого недобудованого літака «Мрія», то цілком можна говорити про плани КНР зі створення важких транспортних літаків. Це ситуація, яка виходить на рівень компетенції уряду України, тож він має ухвалювати стратегічні рішення на перспективу, а саме про це йдеться щодо компанії «Мотор Січ».
Китайська практика співпраці здебільшого має на меті поступове отримання для себе всіх переваг, нівелювання впливу партнера й урешті підпорядкування під свій контроль як його інтелектуальної власності, так і виробничих потужностей. Особливо це помітно на пострадянському просторі.
1995 року троє китайських військових розвідників, які прибули в Дніпропетровськ і діяли під прикриттям однієї з наукових установ КНР, отримали від двох колишніх працівників КБ «Південне» матеріали щодо розробок двигунів для балістичних ракет і нових видів ракетного палива.
У СБУ це розцінили як спробу прямого порушення китайськими громадянами режиму контролю за ракетними технологіями. Діяльність шпигунів була вчасно припинена. Їх затримали на гарячому, а всі здобуті матеріали вилучили. Попри втручання Посольства КНР в Україні, яке закликало відпустити співвітчизників і навіть повернути їм конфісковані матеріали (!), іноземців видворили за межі України. Однак тодішній президент Леонід Кучма, щоб зам’яти скандал, відігрався на контррозвідниках і, замість заохочення за ретельне виконання своїх обов’язків, покарав їх.
Відомим прикладом є також багатоходова операція китайської розвідки в кінці 1990-х років із придбання в Україні майже за безцінь (за вартістю брухту) недобудованого авіаносця «Варяг». Було використано цілу комбінацію офіційних і неофіційних заходів із вивчення реального технічного стану корабля, що стояв на заводі в Миколаєві, а потім через підставну «туристичну» компанію укладено угоду з Україною про його продаж із наступним переобладнанням нібито під туристичний атракціон. За зразком «Варяга» китайці 2019 року побудували й свій власний корабель цього типу. Ба більше, вони цілком легально купили в Україні один зразок уже списаного корабельного винищувача Су‑27К, який залишався в Криму після розпаду СРСР, і на його основі створили власний важкий винищувач авіаносного базування та поставили його на озброєння.
Щось подібне до епопеї з продажем «Варяга» може трапитися й у ситуації з ПАТ «Мотор Січ». Адже наразі йдеться навіть не про будівництво заводу в Чунцині, а про заволодіння підприємством на території України. Китай відверто користається слушною нагодою — війною й слабкістю команди, яка прийшла до влади в Україні.
Читайте також: Ідель-Урал – Росія – Китай
Ба більше, формально акції підприємства вже продано китайським компаніям Skyrizon и Xinwei Group. Ідеться лише про узгодження в Антимонопольному комітеті України транзакції з придбання ними більш ніж 50% акцій ПАТ «Мотор Січ».
Гра не на нашу користь
На думку директора ЦДАКР Валентина Бадрака, політика нашої країни щодо «Мотор Січі», принаймні упродовж останніх п’яти років, була не просто суперечливою, а вкрай негативною. Експерт вважає, що попри ухвалення Програми «Національний вертоліт України» держава не попіклувалася про «Мотор Січ». І не підтримала цей ринок у формі замовлень на розробки та виробництво вертольотів і для армії, і для інших відомств. Натомість 2018 року Україна закупила 55 французьких вертольотів — майже таких самих, які виробляє «Мотор Січ».
Вчинок головного акціонера — почесного президента й голови правління компанії «Мотор Січ», Героя України й народного депутата чотирьох каденцій, члена РНБО, відомого русофіла Вячеслава Богуслаєва, якого СБУ підозрює в незаконному продажі 56% акцій китайським інвесторам, важко віднести до патріотичних, якщо не сказати жорсткіше.
Ще 2015-го Богуслаєв передав контрольний пакет акцій «Мотор Січі» китайцям, через що виник скандал, адже 25% акцій належать державі. Наразі питанням продажу акцій займається СБУ, яка має зробити компетентну оцінку ситуації довкола підприємства й надати відповідні рекомендації АМКУ. У межах розслідування Шевченківський районний суд Києва 7 вересня 2017 року заарештував 41% акцій ВАТ «Мотор Січ», що перебувають на рахунках компанії Dragon Capital і належать п’яти офшорним компаніям — Skyrizon Aircraft Holdings Limited, Waldo Trade Ltd (Віргінські острови), Business House Helena, Enfields Trade & Capital Corp, Granum Corporation (Панама).
У квітні 2018-го СБУ провела обшуки в адміністрації ПАТ «Мотор Січ» у Запоріжжі. Сецслужба висловила підозру, що всупереч українському законодавству іноземці здійснили опосередковану концентрацію контрольного пакета акцій підприємства й оформили його на шість офшорних компаній та фізичну особу (китайський мільярдер Ван Цзин, голова правління Beijing Skyrizon).
За даними СБУ, починаючи з 2016 року невідомі особи з колишніх і діючих посадових осіб та бенефіціарних власників компанії, які діяли за попередньою змовою «з метою послаблення держави шляхом руйнації зазначеного підприємства як об’єкта, що має важливе народногосподарське й оборонне значення», здійснили ряд операцій з купівлі-продажу контрольного пакета акцій на користь іноземних компаній.
Унаслідок цього в межах угоди купівлі-продажу акцій «Мотор Січі», що була здійснена 2016 року, новим опосередкованим власником 56% акцій став громадянин Китаю, власник Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co. За клопотанням СБУ, 20 квітня 2018 року Шевченківський районний суд повторно заарештував уже 56% акцій «Мотор Січі», які належать китайським інвесторам. Адже в СБУ небезпідставно вважають, що активи й виробничі потужності підприємства можуть бути переміщені за межі України, а це призведе до його фактичної ліквідації.
Суд заборонив вітчизняним депозитаріям вносити в депозитарній системі будь-які зміни щодо власників акцій «Мотор Січі» й цим фактично заборонив будь-які операції з продажу чи передачі акцій третім особам.
Читайте також: The Daily Signal: Китай займає місце Росії та США в Україні
У червні цього року до Антимонопольного комітету України було подано спільну заяву на концентрацію акцій «Мотор Січі» від ДК «Укроборонпром» і китайських компаній Skyrizon та Xinwei Technology Group. Ідеться про концентрацію відповідно понад 25% і 50% акцій для спільного управління й контролю над підприємством. На початку липня АМКУ повідомив про відкриття справи щодо цієї концентрації для її поглибленого вивчення й приймання зауважень та пропозицій. Остаточне рішення відомства поки що відсутнє.
Але на тлі останніх подій з’явилися повідомлення, що АМКУ може дати згоду на продаж. У такому разі китайська корпорація Beijing Skyrizon Aviation Industry обіцяє передати Укроборонпрому блокуючий пакет (25%) акцій компанії «Мотор Січ».
Символічно, що попри скандал, який набирає все більшого розголосу, посол КНР в Україні Ду Вей 30 серпня виступив із заявою, що китайська держава, мовляв, не втручається в угоду між запорізьким ПАТ «Мотор Січ» і китайськими компаніями. Тобто маємо вже класичне «нас там немає», коли насправді вони там є.
Тим часом потреба армії Росії лише у двигунах сімейства ТВ3-117 і ВК-2500 українського виробництва на найближчі роки є значною й оцінюється щонайменше в 5000 одиниць. Припинення співпраці з країною-агресором справді поставило її авіацію у складну ситуацію, адже до війни РФ отримувала ці апарати переважно з України. Якщо КНР — фактичний союзник РФ — заволодіє активами «Мотор Січі», це буде зовсім не на користь Україні: Москва нарешті отримає можливість легального обходу існуючих обмежень у сфері закупівлі українських двигунів для власного війська.
Які наслідки матиме для України такий розвиток подій? Насамперед створені в Україні двигуни відомих у світі типів, що користуються попитом не лише в КНР, будуть вироблятися китайцями й експортуватися також до країн, не завжди дружніх, а то й ворожих щодо України (приміром, до РФ).
Заволодіння акціями «Мотор Січі» слід розглядати як складову загального плану Китаю щодо заволодіння майже за безцінь сучасними технологіями й виробничими потужностями, які має Україна, але яких бракує Піднебесній у реалізації власних геополітичних амбіцій.
Китай активно працює над створенням нових зразків повітряного нападу й авіаційної техніки.
Серед них новий стратегічний і новий фронтовий бомбардувальники, важкий транспортний літак, важкий транспортний вертоліт (спільно з РФ), бойовий ударний вертоліт, важкі розвідувальні й бойові дрони, екраноплани.
Китайський контроль над компанією «Мотор Січ» по суті поставить Київ у залежність від позиції й геополітичних потреб Пекіна, який задля їх задоволення, найімовірніше, нехтуватиме інтересами України. І тоді вже занепад вітчизняної галузі авіаційного двигунобудування стане очевидним фактом.
Саме можливість якісного посилення Китаю (і РФ) через придбання ПАТ «Мотор Січ» особливо турбує Вашингтон і його союзників. Адже поява в геополітичного противника нових бомбардувальників, ракет, дронів примусить Захід, і насамперед США, вкладати шалені кошти для нейтралізації нових загроз.
Звідси ще один потенційно негативний наслідок для Києва: у разі продажу китайцям підприємства українсько-американські відносини можуть погіршитися. Отже, на Банковій мають ретельно зважити, що робити далі й оцінити всі наслідки від можливої втрати країною контролю над стратегічним підприємством.
Відтак, як вважають українські експерти, продавати «Мотор Січ» не можна, ба більше, держава мала б або націоналізувати підприємство, або, як мінімум, придбати контрольний пакет акцій і залишити китайців як звичайних інвесторів.
Тим часом невизначеність уже віддзеркалюється на економічних показниках української (поки що) компанії. Зокрема, повідомлялося, що 2018 року чистий прибуток «Мотор Січі» впав у 2,1 рази — до 1 млрд 856,8 млн грн. У першому півріччі 2019-го чистий прибуток порівняно з 2018-м зменшився на 29,4%, а у вересні планувалося навіть перейти на чотириденний робочий тиждень.
На думку президента Центру глобальних досліджень «Стратегія XXI» Михайла Гончара, спробу вивести унікальне й стратегічно важливе підприємство з національного оборонно-промислового комплексу на користь Китаю слід розцінювати, можливо, і як зловмисні дії, що прикриваються міркуваннями комерційного характеру.