Схема регіональних зв’язків потребує політичного поштовху
Залізна завіса давно впала, та досі кидає свою тінь. Автодороги, залізниці, аеропорти, енергетика й інша інфраструктура гірші в частині Європи, що зазнала комуністичного правління. Найгірше сполучення між північчю і півднем. На саміті Ініціативи трьох морів (ІТМ), що відбувся у Вільнюсі 11 квітня, учасники ділилися страшними історіями про незмінно погане сполучення між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями. Наприклад, Гданськ — Салоніки — важка 52-годинна подорож поїздом та автобусом. Натомість Гамбург — Неаполь (відстань майже та сама) — усього 20 годин чотирма швидкісними потягами.
Прогалини поступово заповнюються, але недостатньо швидко. Власне, це й було пріоритетом ІТМ із часів її заснування 2015 року за польсько-хорватської ініціативи. Відтоді проведено чимало самітів, а мета так і лишається недосяжною. Причини очевидні. ІТМ не міжнародна організація, не має правової бази, бюджету й секретаріату. Головування щороку переходить від однієї країни до іншої серед 13 членів: Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Словенії, Австрії, Хорватії, Румунії, Греції (яка приєдналася нещодавно) і Болгарії.
Структура організації (чи радше її відсутність) ніби створена для поверхового лідерства. Глави держав різні за характером та ефективністю. Їхнє головування може бути від низькопрофільного й символічного (Угорщина або Греція) до дійсно впливового (Литва). Залежно від внутрішньої політики, президенти можуть тісно співпрацювати зі своїми урядами або бути в конфронтації. Раніше Чехія втілювала конфлікт між державними інстанціями, а Польща показала приклад гармонійної взаємодії. Тепер навпаки.
Як наслідок, ІТМ, попри численні амбіції, не здатна реалізувати свій потенціал. Протягом останніх дев’яти років ініціатива скидається на недолюблену сироту, яка микається по названих родинах. Деякі сім’ї — напрочуд люблячі. Деякі — занадто зайняті своїми справами або й відверто недбалі. Дитина — збита з пантелику й зачахла.
Читайте також: Україна і Тримор’я
2024 року ІТМ керує Литва, і вона непогано впоралася, оперативно організувавши конференцію для великого бізнесу (розкрию всі карти: я головував на відкритті) паралельно зі звичайним самітом. Президент Ґітанас Науседа приймав делегації з 25 країн, зокрема десятьох глав держав. Японія підписала угоду про нове «стратегічне партнерство», приєднавшись до Європейської комісії, Німеччини й Сполучених Штатів. Завдяки швидким маневрам напередодні зустрічі вдалося уникнути капкана: наступного року головуватиме Польща, а не сумнівна Угорщина. Комуністична партія Китаю досі підтримує тривожно приязні зв’язки з тамтешніми політиками й Сербією, але побоювання щодо розширення регіонального впливу Пекіна вщухають. З 2012 року Китай започаткував підступну схему, у межах якої 16 екскомуністичних держав, до яких пізніше долучилася Греція, змагаються за прихильність Пекіна. Сьогодні співпраця між Китаєм і Центрально-Східною Європою скидається радше на паперового тигра.
Та фундаментальні запитання лишаються без відповіді. Де гроші? Міжнародні інституції розвитку, як-от Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк і Північний інвестиційний банк, уже непогано дають раду з пошуком і підтримкою відповідних проєктів. ІТМ не вдалося залучити додаткові кошти. Ініціатива також не сприяла зміщенню пріоритетів у політиці. Не приймаючи країни, що не входять до складу ЄС, вона обмежує собі доступ і вплив.
З огляду на війну в Україні, яка поки що не є членом ЄС, питання варто вирішувати негайно. Президент України Володимир Зеленський був зірковим гостем у Вільнюсі. Поки учасники насолоджувалися цвітінням вишень за вікнами на конференції, на Харків й інші міста України летіли бомби й ракети. Європа, перебудовуючи свою систему оборони, терміново потребує кращої інфраструктури, витривалості й військової мобільності в регіоні ІТМ. Допомога Україні та її повоєнна відбудова відкриває великі можливості.
Та спершу ІТМ повинна серйозно взятися за роботу. Наступний саміт у Польщі стане випробуванням ініціативи на міцність, зокрема залежно від ставлення Варшави до проєкту. Сироті потрібна нормальна родина.