Довгі роки з 2002-го по 2014-й тотальну перевагу в радах мали представники Партії регіонів. На місцевих виборах 2006-го й 2010-го років «міцним господарникам» вдавалось заводити в Миколаївські обласну та міську ради лише трохи менше своїх депутатів, ніж в парламент Криму. Експерти пов’язують це з персоною місцевого «вождя», сильного «орговіка», Миколи Круглова, який опікувався виборами в Миколаєві з 1990-тих. Багаторічний голова ОДА й нардеп від Партії регіонів (чотирьох скликань поспіль), він «цементував» результати волевиявлення земляків на користь «регіоналів». Мав посади, проєкти для локалізації, гроші на територію й для своїх людей.
Умовним «П’ємонтом» була північ області, де національно-патріотичні сили, разом, брали 5-10% у місцевих радах. На передостанніх парламентських виборах там навіть переміг дивакуватий латифундист Аркадій Корнацький, який дуже швидко став «бунтівником» у фракції БПП.
Єдиною партією, яка ці ж роки опиралась «всевладдю» регіоналів була місцева команда Юлії Тимошенко, яка «вигризала» свої п’ять-сім мандатів майже у всіх райрадах та мала фракцію в обласній. Однак то були часи місцевого лідера Романа Забзалюка, який тричі обирався до Верховної Ради. З теперішнім керівником «Батьківщини», екс-нардепом Вадимом Підберезняком, пов'язують стиль «м’якої сили» (максимальну присутність довірених осіб в різних партіях) часів екс-голови ОДА у 2014-16-му Вадима Мерікова. Після втрати сили «Народним фронтом», від якого обрався нардепом попереднього скликання, Підберезняк знову використовує старі партійні прапори «Батьківщини», з якою колись співпрацював.
Читайте також: Місцеві вибори. Черкащина
«Вотчина» Арахамії
Саме за голоси виборців, які підтримували раніше ці партійні сили розпочинають «бій», а точніше торг кандидати в депутати місцевих рад від «слуг». Час згадати, що виборці в області на парламентських виборах 2019-го року віддали більшість саме партії президента. Наприкінці серпня Володимир Зеленський під час офіційного візиту представляв «п’ятірки» кандидатів СН в обласну та Миколаївську міську ради. Тільки одна особа раніше представляла фракцію попередника Зеленського на посаді, решта – новачки в політиці. Для багатьох виборців ці особи зовсім невідомі.
Популізм «Зе-команди» – за все хороше, проти всього поганого – має поживний ґрунт у краю де анархія майже синонім владарювання. Парторганізація як така у регіоні відсутня. Уже три місяці в соцмережах ширяться рекламні оголошення від СН, мовляв, «шукаємо майбутніх депутатів».
Фронтменом виступає Давид Арахамія. Після втечі з батьками ще в дитинстві від війни в Сухумі, він осів у місті своєї рідні – Миколаєві. Найбільш відомий тим, що з друзями заснував фірму-розробника веб-шаблонів та долучився до волонтерського руху на підтримку 79-й десантної бригади ЗСУ. Був у гарних стосунках з колишнім мером Юрієм Гранатуровим (той викладав у класі Арахамії та був директором його школи. Сам нинішній нардеп приязно відгукується про колишнього вчителя), але підтримав претендента з малого бізнесу, теперішнього міського голову Олександра Сєнкевича. Однак нині вони вже не співпрацюють (за словами Арахамії в свіжому інтерв'ю журналісту Олегу Деренюзі). Потім Давид став «радити» Зеленському, увійшов до першої п’ятірки виборчого списку до парламенту, очолив фракцію «Слуги народу» в Раді та отримав карт-бланш на керівництво виборчим штабом в області. Надзавдання, як він зазначив в тому ж єдиному інтерв’ю – перемога «свого» кандидата в міські голови Миколаєва.
Майже через тиждень після цієї заяви сталася історія з сексистськими заявами голови фракції СН та голови партії Олександра Корнієнка, які обговорювали жінок у політсилі. Тетяну Домбровську, яка була однією з тих, кого однопартійці згадали під час розмови про «корабельні сосни», оголосили кандидатом на посаду мера. Її персональна реклама в прив’язці до Миколаєва вже пару місяців видається багатьом користувачам Youtube у місті.
Читайте також: Місцеві вибори. Чернігівщина
«Зробимо Миколаїв великим знову»
Міський голова Миколаєва Сєнкевич, який перемогу отримав під прапором львівської «Самопомочі», тепер вступив у партію мера Дніпра Бориса Філатова «Пропозиція» й щодня згадує її у соцмережах. Серед чинних місцевих політиків за аналітикою FbAnalyzer саме Сєнкевич розмістив найбільше рекламних постів – 28 за липень. Серед тем – інфраструктурні проблеми й здобутки. Активізуються в соцмережах ще троє потенційних кандидатів у міські голови. Екс-нардепи – Олександр Жолобецький (БПП) – рекламувався 15 разів та Артем Ільюк (член групи «Відродження» у парламенті 8-го скликання) – п’ять проплачених постів у Facebook. Має дві рекламні публікації Владислав Чайка – син багаторічного мера Миколаєва Володимира Чайки, який помер у 2013 році. Білбордів з його позиченим у Трампа передвиборчим слоганом – «Зробимо Миколаїв великим знову» – по місті вже понад 30. Молодший Чайка має не тільки знане в місті прізвище (частина бабусь досі впевнена, що мер не змінився), але й сестру Юлію – дружину чинного голови Верховної Ради. Також з ним пов’язують багато підприємств та нерухомості у місті. На диво, за такого кандидата швидко почалися торги. Швидше за все, висуватиме «Опозиційна платформа – За життя». На позицію від цієї політсили претендував і вже згаданий Ільюк, у якого на початку літа був найвищий рейтинг впізнаванності й давні відносини з «регіоналом» Кругловим. Шальки терезів, можливо, схилив давній друг мерської родини Чайок Сергій Льовочкін. Екс-міський голова та багаторазовий претендент на посаду Гранатуров цього разу мітить у крісло депутата облради і змінив політпроєкт «Наш край» на «За майбутнє».
В самій обласній раді за минулих виборах найбільше мандатів (17 з 64) здобула партія «Опозиційний блок». За час каденції вона втратила не тільки лідерство, але й двох яскравих депутатів фізично. Померли багаторічний керівник партійних штабів «регіоналів» Петро Зібров та керівник місцевого драмтеатру Микола Кравченко, який на майданчику державного культурного закладу примудрився розмістити «фронт-офіс русского міра». Вони цементували найбільшу фракцію. «Опозиційний блок» став донором для двох фракцій – «Нашого краю» та ОПЗЖ. Вчорашні прихильники «донецьких» перманентно торгуються з головою облради Вікторією Москаленко, представницею Євросолідарності. Ідеологічних партій в місцевих радах з часів Компартії ніхто не бачив.
Москаленко, з боями місцевого значення, керувала облрадою протягом п’яти років. Місцеві інтереси вгамовувала, київські «фільтрувала». Двоє голів ОДА, теперішній та минулий, намагалися її відправити у відставку. Кожного разу не вистачало голосів. На сторінці в соцмережах вона охрестила Зеленського «малоросом», тож спрацюватися з новою владою після виборів буде важко. Балотуватись буде, по районах має трохи прихильників.
Читайте також: Місцеві вибори. Зекономити не вдасться
Інтереси
У політичному розкладі відчутно лобі аграрного бізнесу. Так сталось, що найбільше дотацій з місцевих бюджетів в області завжди отримують фермери. Неврожай, посуха, інфляція та зниження закупівельних цін на продукцію, зростання вартості палива – компенсують з місцевого бюджету. Депутатам потрібно системно «відпрацьовувати» таке замовлення. Це почалося давно. Натомість представники промисловості мало що можуть забезпечити. Тому представництво директорату в облраді сходить нанівець. Раніше неабиякий вплив мали директор Южноукраїнської АЕС, директори заводів, начальники порту. Їх замінюють власники кар'єрів корисних копалин, яким облрада погоджує ліцензії й рентну плату за надра.
Дещо інша ситуація в міськрадах. Тут знаходять себе люди, яким «пече» їхній бізнес. Бюрократи не дають відводити землю, треба боротися з конкурентами. Чим не мотив стати депутатом? Значно менше стало директорів шкіл і лікарів, скрізь якщо не бізнесмени, то юристи. Навряд чи щось зміниться в новій каденції. Стане дещо менше схильних до сепаратизму. Одні, як зазначалося, померли, інших обміняли й вони зараз з Москви та Донецька ведуть пропаганду.
Тренд майбутнього в Миколаєві – логістика збіжжя на експорт. П’ять морських терміналів (портів) уже працюють у місті, керівництво бажає збільшити об'єми. Потрібна міська земля. Тож у когось доведеться її відібрати. Постраждати можуть майже зупинені заводи, які не сплачують податків і мають мізерну кількість працівників. Один із таких претендентів – Чорноморський суднобудівний завод Вадима Новінського.
В період між виборами майже не велося партійне будівництво. Партійний інструмент творення політики в Причорномор'ї використовують дуже утилітарно, дістають печатки з сейфів за 100 днів до дня виборів. Подання у ТВК на членів дільничних комісій надійшли від 18 партій. Є шанс у екзотичної «Демократичної Сокири» продемонструвати креатив під час передвиборчих перегонів, але як і Демальянс та деякі інші подібні проєкти, вони мають мізерний рейтинг. Найвірогідніший «кіндерсюрприз» – партія Анатолія Шарія, до якої схиляються і розчаровані виборці Зеленського. Вони можуть увійти в деякі ради по області. Найбільш неочікуваний результат може відбутися в міськраді другого за чисельністю міста області – Первомайська. Що ж до провладної політсили, то загалом по області кількість голосів за її кандидатів може не дотягнути до показника минулого року, коли Зе-депутати перемогли у всіх мажоритарних округах.