Національний інститут стратегічних досліджень уже третій рік поспіль проводить аналіз загроз і ризиків для зовнішньоекономічної діяльності, використовуючи методи екстраполяції та експертної оцінки «дельфі-груп» (коли до уваги беруться також думки незалежних вітчизняних та іноземних експертів, яким надсилають попередні оцінки НІСД). Цього року основну групу аналітиків склали члени Української асоціації Римського клубу та Експертної ради з питань зовнішньоекономічної політики.
Відтік кадрів і ризик рецесії
Найбільшим (і зростаючим) ризиком для зовнішньоекономічної діяльності у 2020-му є скорочення трудових резервів (зокрема, внаслідок зовнішніх факторів). Так, ухвалений ще на початку 2019-го німецьким Бундестагом новий закон про трудову міграцію з початку цього року помітно спрощує працевлаштування для іноземців, зокрема українських громадян. Це, очевидно, спричинить переміщення українських трудових мігрантів із Польщі, Чехії, а також, можливо, з Італії, Іспанії та Португалії до Німеччини, у якій умови праці та рівень оплати вищі. Це, своєю чергою, ініціюватиме нову хвилю трудової еміграції з України.
Читайте також: Криза наближається
Є побоювання щодо рецесії у світовій економіці. За оцінками Федерального резервного банку Нью-Йорка, така ймовірність становить 64%. Україна в кредитному рейтингу все ще перебуває на один рівень нижче таких країн, як Вірменія, Іран, Кенія, Коста-Ріка, Нігерія, Туніс та Ямайка. А на тлі фінансових проблем західноєвропейської банківської системи низька довіра з боку кредиторів може відіграти ключову роль у знижені можливостей країни щодо залучення потрібних фінансових ресурсів з-за кордону. Нині тривають значні надходження валюти в результаті придбання нерезидентами українських урядових боргових зобов’язань (ОВДП). Але цей фактор доволі нестійкий, він значною мірою залежить від спекулятивно високих відсоткових ставок, які обтяжують державний бюджет, і довіри інвесторів до політики уряду.
Водночас на користь виникнення дефіциту валютних коштів грають такі фундаментальні фактори, як дефіцит торговельного балансу (зростання якого у 2020-му може продовжитися з темпами на рівні 15–20%), волатильність terms of trade (співвідношення експортних та імпортних цін), а також невизначеність у відносинах із МВФ (загроза того, що за новою програмою «розширеного фінансування» буде отриманий лише перший транш коштів, оскільки інші залежатимуть від реалізації реформ, передбачених меморандумом, що здається досить проблематичним).
У питаннях диджиталізації державного управління («держава в смартфоні») уряд вже зробив помітні кроки, і перспективи подальших дій щодо цього досить оптимістичні. Однак зовнішньоекономічні позиції України значною мірою визначатимуться диджиталізацією промислових технологій, 3D-виробництвом, інтернетом речей, інтеграцією процесів накопичення енергії (Energy Storage Integration), штучним інтелектом тощо. А в цьому напрямі помітних зрушень не спостерігається. Поодинокі українські стартапи реалізуються поза межами країни через брак венчурного фінансування в ній. Згадані процеси вже найближчим часом можуть значно підірвати експортні позиції України, яка не матиме що запропонувати платоспроможним покупцям на світовому ринку.
Російський чинник і глобальний контекст
Економічні втрати внаслідок гібридних атак з боку РФ у 2019-му виявилися меншими, ніж очікувалося, що зумовлено вичікувальною політичною позицією російської влади. Втім, торік у квітні Москва оголосила про розширення санкцій проти України, реагуючи на попереднє запровадження українською стороною санкцій проти російського бізнесу. Із 1 червня 2019-го РФ ввела обмеження на постачання нафти й нафтопродуктів до України (через заборони та обов’язкові дозволи).
Також торік у червні президент Росії підписав документ про продовження санкцій на 2020-й проти України, країн ЄС, США, Канади, Австралії, Японії та інших держав, які підтримали обмеження проти РФ. А у вересні Апеляційний орган Світової організації торгівлі (СОТ) відхилив апеляцію України на програну суперечку «Росія проти Україна — Антидемпінгові заходи щодо імпорту нітрату амонію». Тож можна прогнозувати, що відсутність значних політичних поступок з боку України в питанні відновлення контролю над Донбасом викличе в російської сторони бажання активніше скористатися економічною зброєю.
Читайте також: Небезпечне запаморочення від успіхів
Це, серед іншого, позначиться і на погіршенні транзитної позиції України (конкуренція з боку газопроводів «Північний потік-2» і «Турецький потік», а також невизначеність довгострокових відносин із Газпромом). Потрібно зважати й на те, що, за новими правилами ЄС, транзит газу від одного постачальника не може перевищувати 50% відповідних обсягів, що, по суті, встановлює кількісну межу для нашого транзитного потенціалу. Втім, на транзитну позицію України впливатимуть й інші фактори: невизначеність щодо її активної участі в логістичних мегапроектах гратиме на руку регіональним і глобальним конкурентам. Невирішеність цього питання в майбутньому (як і затягування з диджиталізацією виробництва) також загрожує серйозною небезпекою в середньостроковій перспективі.
Така невизначеність значною мірою спричинена неефективністю державної системи управління зовнішньоекономічним сегментом, зокрема відсутністю зрозумілої концепції та чіткої стратегії в зовнішньоекономічній політиці. До цього призвела застаріла інституціональна система управління, яка підлаштована під умови адміністративного управління економікою. Нові умови сучасного глобалізованого ринку потребують докорінної зміни інституційної системи управління та підтримки зовнішньоекономічної діяльності.
Дедалі помітнішим стає також вплив кліматичних змін, ігнорування яких у галузі виробництва (екологічні стандарти, зелена енергетика тощо) і торгівлі (можливі санкції або обмеження щодо продукції «екологічно недружніх» країн) загрожує серйозними втратами. Нарешті, цінові тренди у 2020 році матимуть різноспрямовану дію (покращення для сільськогосподарського сектору, погіршення для металургійного комплексу). Але через небажаність збереження сировинного характеру економіки України (і її експортного потенціалу зокрема) загалом цінова волатильність і далі негативно впливатиме на сферу з огляду на те, що, за оцінками МВФ, індекс цін на сільського господарську та сировину продукцію (Commodity Industrial Inputs Price Index) знизиться на 6%.
Зменшення ризиків
За результатами аналізу, проведеного експертами НІСД, зроблено висновок, що у 2020-му не передбачається поява окремих загроз для зовнішньоекономічної діяльності України із серйозною руйнівною силою, яка могла б призвести до руйнації експортного комплексу на 20% і більше. Але це не привід розслаблятися. Адже кумулятивний негативний ефект згаданих вище найбільших загроз може викликати наслідки руйнівної сили із середньою ймовірністю більше ніж 50%. А це досить для того, щоб, скажімо, іноземні кредитори та інвестори добре замислилися щодо перспектив своїх фінансових вкладень у нашу економіку. З огляду на це експерти Інституту внесли свої рекомендації з метою нівелювання ризиків, що насуваються. Зокрема, йдеться про таке:
1. Скорочення трудових ресурсів, зокрема в експортоорієнтованих галузях економіки, унаслідок продовження трудової еміграції (також і кваліфікованих працівників та випускників технічних вишів). У 2020 році цьому сприятимуть спрощення правил працевлаштування для українських заробітчан у Німеччині, додатковий попит у Польщі, низький рівень пропозицій щодо оплати праці для кваліфікованих працівників в Україні.
Рекомендації: заходи, спрямовані на загальне підвищення рівня оплати праці, і перегляд проекту Трудового кодексу з метою поліпшення соціальних стандартів та захисту інтересів найманих працівників.
2. Обмеження/здороження доступу до валютних ресурсів, що може стати наслідком очікуваної світової фінансової кризи, проблем із реалізацією програми МВФ щодо розширеного фінансування для України, зростання розриву між пропозицією та попитом на іноземну валюту на внутрішньому валютному ринку тощо.
Рекомендації: зменшити ймовірність загрози можна завдяки комплексному підходу до переговорів з МВФ (із залученням народних депутатів, МЗС та інститутів громадянського суспільства) і своєчасному накопиченню додаткових валютних резервів Національного банку України.
Читайте також: Роберт Купман: «Інтеграцію та глобалізацію не можна розвернути назад»
3. Відставання в розвитку диджиталізації виробничих галузей економіки, яке поглиблюється, призводячи до втрати конкурентних перспектив у зовнішньоекономічній діяльності. Незважаючи на активні дії уряду в питанні диджиталізації невиробничих видів діяльності (зокрема, так званого електронного уряду), не спостерігається поширення новітніх цифрових технологій у виробництві, а успішні українські стартапи продаються іноземним інвесторам або реалізовують етап масового впровадження за кордоном.
Рекомендації: кредитно-податкові заходи стимулювання диджиталізації виробничих технологічних процесів (зокрема, додаткові стимули для іноземних інвесторів, які запроваджують у виробництво новітні цифрові технології) і розробка програми диджиталізації технологічних процесів на державних підприємствах.
4. Економічні втрати внаслідок гібридних атак з боку Російської Федерації, зумовлені можливими подальшими торговельно-економічними обмеженнями щодо імпорту товарів і послуг з України або їхнього транзиту через територію Росії в треті країни. До таких заходів Москва може вдатися як задля тиску на Україну з метою забезпечення кращої переговорної позиції в питанні врегулювання ситуації на Донбасі, так і демонструючи зворотну реакцію на додаткові санкції проти Росії з боку західних партнерів України (оскільки безпосередньо проти США або ЄС здійснити економічні репресалії РФ неспроможна).
Рекомендації: активізація реалізації програми імпортозаміщення та/або диверсифікації імпорту щодо товарів і послуг, які імпортуються з Росії; запровадження зворотних обмежень щодо експорту до РФ критично важливої продукції (наприклад, титанової руди) і діяльності в Україні підприємств та фінансових установ, які належать російському капіталу.
5.Погіршення транзитної позиції України, до чого призведе не тільки зменшення її ролі як країни — транзитера російського газу (що можна розглядати як посередній вплив попереднього фактора), а й конфлікт інтересів із Польщею щодо обсягів автомобільних вантажоперевезень і невизначеність у питанні участі України в реалізації таких мегапроектів, як ініціатива «Тримор’я» (Польща та інші країни ЄС) або «Один пояс — один шлях» (КНР).
Рекомендації: продовження переговорів щодо створення європейського консорціуму для модернізації української ГТС. Зокрема, з такими компаніями, як EUstream та NAFTA (Словаччина), Ferrostaal Topsol Projects GmbH (Німеччина), Gasunie (Нідерланди), GAZ-System S.A. (Польща), GRTgaz (Франція), OMV (Австрія), Snam S. p. A. (Італія), S.N.T.G.N. Transgaz S. A. (Румунія). А також детальне вивчення можливостей та перспектив участі України в транспортно-логістичних мегапроектах (з урахуванням зовнішньополітичних та геоекономічних інтересів держави).
6. Неефективність державної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, яка знаходить своє відображення в дублюванні та неефективності зовнішньоекономічних функцій державних органів влади (МЗС та Мінекономіки), фактичному саботажі створення Експортно-кредитного агентства, відсутності механізму супроводження зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств за кордоном. Звідси й невідповідність дійсності оцінки економічної ситуації державними органами влади тощо.
Читайте також: Єва Кончал: «Соціальні зміни потребують багато часу, немає швидких рішень»
Рекомендації: реформування державної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю (на основі зосередження функцій реалізації зовнішньої політики, зокрема її економічної складової, у єдиному державному органі), активне залучення підприємницьких союзів та асоціацій до супроводження діяльності українських підприємств за кордоном, негайний початок фактичної роботи Експортно-кредитного агентства. Крім того, необхідно перейти на систему «керованого курсу» гривні на основі зовнішньоекономічної стратегії уряду (замість «вільного плавання», яке фактично означає відстороненість держави від управління зовнішньоекономічною діяльністю).
7. Зростання тарифних і нетарифних торговельних обмежень, що може стати результатом як загального повернення до політики протекціонізму (через посилення торговельних воєн між США, ЄС та Китаєм), так і недосконалості умов і порядку реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (зокрема, щодо «нульових» квот для імпорту української продукції).
Рекомендації: диверсифікація ринків збуту (з особливою увагою на країни Африки та Азії) і перегляд умов Угоди про асоціацію з метою збільшення преференцій для української продукції на ринку ЄС.
8. Негативний вплив кліматичних змін, який призводитиме до додаткових витрат у зв’язку з підвищенням екологічних стандартів для продукції та послуг, а також суттєвої зміни асортименту та структури конкурентоздатної продукції (зокрема, продукції «зеленої економіки»).
Рекомендації: податкові та кредитні пільги для виробників, які переходять на нові екологічні стандарти випуску продукції.
9.Гальмування процесу євроінтеграції України зумовлене не тільки згаданою вище недосконалістю Угоди про асоціацію, а й формальним підходом до імплементації її умов в українське законодавство (яке значно відстає від встановленого графіка), неефективністю урядового механізму європейської інтеграції, браком реальної зацікавленості ключових країн ЄС у поглиблені інтеграції з Україною (включаючи надання їй перспективи членства в ЄС) і негативним впливом, який може спричинити вихід із ЄС Великої Британії.
Рекомендації: перегляд умов Угоди про асоціацію в напрямку збільшення допомоги з боку європейських урядів та підприємницьких кіл у процесі переходу українських виробників на стандарти ЄС та визнання за Україною «європейської перспективи» (можливості членства в ЄС). А також реформування урядового механізму управління євроінтеграцією з метою підвищення відповідальності уряду та окремих міністрів за виконання плану імплементації умов Угоди.
10.Негативні цінові тренди на світовому ринку можуть призвести до подальшого падіння цін на чавун, сталь і готовий прокат (у 2019-му падіння становило 12%), а також на залізорудну сировину (падіння — 25%), що не буде компенсовано повною мірою ймовірним зростанням цін на збіжжя. Тим паче що цей негативний тренд посилить штучна ревальвація курсу гривні (за 2019 рік — 15%), яка призвела до ще більшого падіння експортних цін у національній валюті. Слід також узяти до уваги негативні соціально-економічні наслідки зміни галузевої структури українського експорту на користь великих агрохолдингів.
Не треба забувати й про ймовірне стрімке подорожчання нафти й газу, що може стати наслідком, наприклад, військового протистояння між США та Іраном.
Рекомендації: сприяння диверсифікації українського експорту в напрямку збільшення продукції з високою доданою вартістю та провадження виваженої валютно-курсової політики, спрямованої на відновлення рівноваги торговельного балансу завдяки підтримці експорту та імпортозаміщення.