Я помітила, що наші погляди на все, що відбувається протягом останніх двох років, дуже полярні. Хоча, здавалося б, усі ми живемо в «республіці» й повинні б мати більш-менш схожі погляди. Тема політики та майже крилате «Ти за кого?» у всіх розмовах завжди стоїть ребром. Кілька разів і в мене спитали, за кого я. Один раз обережно — чи вести розмову далі, якщо я з іншого політичного табору, другий раз доволі агресивно, коли я не виявила в розмові певної критики дій української влади. І коли спитали це, дивлячись у вічі, мені стало трохи моторошно, хоча то була жінка… Так от тема політики в розмовах зараз явище дивне. Люди розумні її обходять, не підтримують у жодних проявах, навіть жартома. Ніби вони вищі за все, що відбувається нині, і приймуть будь-які зміни, хоч би якими дивними вони були…
Робітничий клас і пенсіонери в розмовах слів не добирають, тому часто можна почути позаду себе в маршрутці, що думають власники пенсії 2 тис. руб. про дії місцевої «влади» та їхні розумові здібності. Хоча останнім часом колишні «військовослужбовці» теж не дуже добирають слова, коли характеризують стан справ у місцевій «армії». Взагалі дедалі частіше можна почути критику дій місцевого «керівництва» та незадоволення навіть від тих, хто раніше цілковито підтримував усі зміни. Люди незадоволені майже всім: розмірами пенсій і зарплат, цінами, певними ножицями між тим, що ллється на нас медовою патокою з місцевих новин і що відбувається насправді. Та й узагалі люди вірять тому, що бачать. Як можна вірити прекрасному стану справ у «республіці», коли з українського боку моста на Станицю є кімнати обігріву, безплатні чай і печиво, лавки, затінок, туалети, вода, смітники… А з боку «республіки» є лише цілковитий смітник, останнім часом ще й м’ясо-молочні продукти відбирають нібито для запобігання поширенню інфекційних захворювань…
Читайте також: Видатна освіта
Що відчуватиме той пенсіонер, який простояв шість годин за мінусової температури в чергах і нарешті придбав той кусень сала й масло у Станиці, а в нього відбирають усе це, мотивуючи запобіганням поширенню інфекційних захворювань та для подальшої утилізації (у що ніхто не вірить)? Ненависть, обурення, образу, якими він щедро ділитиметься з усіма дорогою додому та ще кілька днів. Питання пенсій узагалі відкрите й дуже болісне для всіх. Російські пенсіонери без стажу отримують мінімалку 6 тис. руб. Ще чимось незадоволені при цьому… Пенсіонери в «республіці» зі стажем і вислугою отримують 2 тис. руб., потерпають від нестачі харчів, неможливості придбати ліки, боргів за комунальні послуги, безнадії… Хоча із січня всі пенсії в «республіці» трохи підняли — на 5%. Але й за цих відсотків «щастя» життя того прошарку населення анітрохи не покращилося. Взимку комунальні платежі з’їдають більш як половину пенсії. На ліки та все про все лишається близько семи сотень: живи й ні в чому собі не відмовляй. Тому наші пенсіонери одягнені переважно дуже бідно, з чужого плеча, у старе взуття, часто навіть не свого розміру. Хоча що про це казати — варто побачити хоча б раз на тому самому мосту…
Ще одна річ, яка мене дивує: багато хто не хотів ніяких змін у своєму житті, а в тому човні мандруючих у бік Росії опинився просто за компанію. Тому що в Луганську старі й хворі родичі, житло, робота, діти, звички… Таких навколо мене безліч. Звичайно ж, є і ті, чиї домівки зруйнувала війна, хто втратив здоров’я, близьких… Але навіть частина з них уже не певна, від якого саме снаряда їхній дім було зруйновано.
Хоча за таких нібито позитивних змін є і ті, хто слухає лише місцеві новини та певен, що Україна вже не має майбутнього. Іноді можна почути, що в Станиці всі ліси вирубали місцеві мешканці на дрова, українські військовослужбовці помирають від голоду та хвороб, воюють поруч із найманцями з Африки… Але кажуть це дружини місцевих «ополченців» або ті, хто не був жодного разу в Станиці.
Читайте також: Незворотні процеси
Яскравий приклад двох боків одного й того самого явища — так звані кремлівські ялинки. Здається, що може бути в тому поганого? Особливу категорію дітей вивозять безплатно до Москви, показують головну ялинку Росії, годують і розважають. Але насправді відсоток обдарованої малечі та сиріт становить меншу частину групи, більшість — діти місцевих «можновладців», хоча, може, вони в чомусь справді обдаровані? Як можна заперечити це чи підтвердити? Кажуть, наступним пунктом призначення мандрів буде президентська дача, де дітям із «республіки» робитимуть масажі та оздоровчі процедури, пускатимуть у басейн. А всі зможуть побачити це в місцевих новинах, аби переконатися, що «республіка» робить усе для своїх дітей. І вираз «свої діти» в цьому випадку має особливе значення, бо вони справді свої — діти верхівки місцевої «влади».