Міфічні принади Митного Союзу. Жоден з членів МС не отримав відчутного економічного зиску

Останнім часом тему приєднання України до Мит­­ного cоюзу почали ще активніше педалювати внутрішні політичні агенти, які так чи інакше асоціюються з Кремлем. Насамперед ідеться про «Украинский выбор» Вік­то­­­­ра Медведчука, що, здається, перейшов до фінішної стадії «підпорогового навіювання» українцям, широко розмістив­­ши рекламні білборди і лайтбокси з вельми прямим наративом «Таможен­ный Союз – вмес­­те к балгополучию и успеху» (раніше нав’язу­валися теми «осо­бистого управління країною» через «всеукраїн-­

сь­­­кий референдум»). Утім, пана Медведчука вже встигли випередити комуністи, які вустами нардепа Олександра Голуба оприлюднили намір на початку весни перейти до процесу підготовки плебісциту до вступу в митно-євразійське об’єднання. Схоже, після цього стартує ще одна потужна рекламно-інфор­маційна кампанія, покликана переконати українців у їхньому «успіхові», якого враз буде досягнуто в результаті інтеграції до МС. Хоча нинішні економічні реалії учасників Митного Союзу – Казахстану, Білорусі й Росії – свідчать про протилежне.

Казахстан: «геть від Москви»?

За три роки перебування в Митному cоюзі економіка й населення цієї середньоазійської країни зіткнулися з непрогнозованими раніше негативними реаліями. Так, за експертними даними, Казахстан вагомо втрачає позиції в зовнішньоторговельних відносинах навіть із партнерами по МС. Якщо в 2011-му від’ємне зовнішньоторговельне сальдо з членами Союзу становило $3,4 млрд, то за перше півріччя минулого року воно сягнуло $4,7 млрд. При цьому обсяг торгівлі з партнерами по МС зменшився на 4%. Апологети останнього позиціонують деякі цифри зростання казахського бюджету як «успіхи об’єднан­ня». Втім, на думку Геннадія Шестакова, голови ради Казахстанської асоціації митних брокерів, це пояснюється виключно збільшен­­­ням зовнішньомитних тари­­­фів. Що, своєю чергою, приз­вело до значного підвищення роздрібних цін на багато груп товарів на внутрішньому ринку. Так, у 2009 році (до вступу в МС) середньозважене мито в Казахстані дорівнювало трохи більше ніж 5% (до речі, встановлена норма СОТ вимагає, щоби ця цифра не перевищувала 7%), у РФ – 18%, у Білорусі – 12%. Нині всі країни «підтягнулися» фактично до російського показника – 16%. Причому в Казахстані мито на деякі товари зросло втричі-вчетверо, а на автомобілі – у декілька разів.

Казахстан вагомо втрачає позиції в зовнішньо­торговельних відносинах навіть із партнерами по Митному союзу

Ця тенденція вдарила передовсім по тамтешніх виробниках товарів, що виготовляються з імпортної сировини та з використанням імпортного устаткування і технологій. Дійшло до абсурду: наприклад, ламінат, випущений у Казахстані на бельгійських технологічних лініях, коштує дорожче, ніж імпортований безпосередньо з Бельгії. Та найгіршим наслідком «митносоюзних» реалій у цій країні є разюче підвищення цін на товари першої необхідності та широкого вжитку (на низку «соціально значущих» уряд уже заморозив ціни і ввів держрегулювання). Між тим не вдалося уникнути зростання цін (порівняно з 2011 роком) на такі важливі товари, як гречка – у 2,5 раза, яловичина – на 40%, баранина – на 33%. Цукор і олія подорожчали вдвічі.

За недавніми висновками Світового банку, у зв’язку з уведенням єдиного зовнішнього тарифу МС в Казахстані «витрати бізнесу й споживачів імпорту збільшилися і під тарифною «парасолькою» ресурси перемістилися в сфери неефективного виробництва. Таким чином, унаслідок вступу до МС реальна заробітна плата знизилася на 0,5%, а реальна дохідність капіталу – на 0,6%. Казахстан менше торгує з рештою світу і більше з Росією, Білоруссю та іншою частиною СНД, що спричинює зниження імпорту технологій і в довготривалій перспективі може призвести до падіння нинішньої продуктивності. Держава втрачатиме близько 0,3% реальних доходів на рік унаслідок повного введення єдиного зовнішнього тарифу. Тоді заробітна плата і реальна дохідність капіталу знизяться ще більше».

Вочевидь, ці негативи найперше вдаряють по малозабезпечених верствах населення, а також по малому та середньому бізнесу, що робить ситуацію в країні вибухонебезпечною. Вже сьогодні відкрито звучать народні заклики до Нурсултана Назарбаєва щодо денонсування угоди й виходу з Митного cоюзу. Можливо, тому грудневе послан­­ня президента Казахстану до народу з нагоди Дня незалежності мало доволі нестандартну назву «Стратегія «Казахстан-2050» і ще більш неочі­кувано-інтригу­ючий зміст – деякі його положення шокували офіційну Москву. Ще б пак: низка експертів поспішили охрестити таку стратегію як «план Маршалла» для Казахстану (що до того ж ґрунтується на американському концепті «Третьої індустріальної революції» авторства вченого-еконо­міста Джеремі Ріфкіна). Назарбаєв дав чітко зрозуміти, що офіційна Астана не лише обстоюватиме національну самоідентифікацію й відроджуватиме значення казахської мови, фокусуватиметься на високих західних технологіях в економіці, а й не обмежуватиметься в зовнішній політиці тільки геополітичним проектом Митного союзу. Особливе ж занепокоєння Москви викликала інтенція казахів орієнтуватися не лише на поглиблені відносини з Китаєм, а й на інтеграційний вектор у напрямку Туреччини і нового проекту Тюркського союзу (так званий Великий шовковий шлях). Російські медіа одразу ж зарясніли фобіями щодо «антиінтеграційних загроз» і тривогами на зразок «Казахстан може поховати і Митний, і Євразійський союзи».

Білорусь: штучне «надування» експорту

Порівняно з 2011-м прямі інвестиції в білоруську економіку торік зменшилися вчетверо (за ідеєю, мало би бути навпаки, якщо вірити широко розпіареним Росією «перевагам» митного об’єднання). За січень – листопад 2012 року сальдо поточного рахунку платіжного балансу було від’ємним і становило $1,1 млрд. За даними Білоруського інституту стратегічних досліджень, від часу вступу країни до МС у 2010-му експорт до Росії та Казахстану підвищився в середньому на 36%. Хоча від’ємне сальдо в торгівлі з РФ зросло більше ніж на $3 млрд. Незначне додатне сальдо з Казахстаном пояснюється переважно зменшенням імпорту з цієї країни, аніж карколомним зростанням її експорту. Власне, позитивна динаміка продажу «якісних і недорогих» товарів Білорусі на ринках «союзників» досягається передусім за рахунок значного демпінгу, девальвації нацвалюти, дешевих енергоносіїв і прямого субсидування з боку Росії (яке, вочевидь, не може тривати вічно). Такий експортний «комунізм» для республіки загрожує стрімким вичерпанням у разі, якщо РФ буде змушена під впливом економічної кризи скоротити «братнє» субсидування її економіки. Ті самі наслідки, а саме припинення білоруського демпінгового експорту, можна спрогнозувати й після очікуваного вступу Росії та Казахстану до СОТ. А отже, «сябрів» може спіткати вельми ймовірний економічний обвал на кшталт того, що стався навесні 2011-го. Показовою є недавня (хоч, як і завж­­ди, екстравагантна) оцінка «успі­­хів» Білорусі в Митному союзі, дана Аляксандром Лукашенкою. На його думку, країна нічого не виграла від митного об’єднання. Підбиваючи підсумки участі Білорусі в МС, він назвав цю євразійську структуру «бесполезной».

Росія: Контрабанда «рулить»

Хоч як парадоксально на перший погляд, проте із серйозними проблемами внаслідок «практики» Митного союзу зіткнулася навіть Росія, попри те що знімає левову частку фінан­сово-митних «вершків», виходячи з «акціонерного» розподілу прибутків. Так, РФ отримує до свого бюджету 87,87% усіх митних зборів, у той час як Казахстан – 7,33%, а Білорусь – 4,7%. Якщо вірити результатам дослідження, проведеного нещодавно Центром розвитку Вищої школи економіки Росії на замовлення Мінекономрозвитку РФ, очікуваного ефекту «зростання» міждержавної торгівлі справді не було. «За два роки, що минули з моменту створення Митного союзу, частка взаємного товарообігу всіх кра­їн-учасників не змінилася. Понад те, цифри зберігаються на одному рівні з 2005-го… У 2011-му частка регіонального товарообігу в сукупному обсязі зовнішньої торгівлі Росії, Білорусі та Казахстану не перевищила середні значення за п’ять років до набрання чинності угодою про створення МС (2005–2009-й). Показник давно перебуває в межах 10–12%. При цьому товарообіг, без урахування палива, має більше ніж яскраву тенденцію до зниження».

Водночас перед нашим північним сусідом постала ще одна проблема: внаслідок відкриття економічних кордонів значна (якщо не переважна) частина товарів проходить повз російську митну «касу». Отже, відповідні бюджетні надходження є критично меншими порівняно з очікуваними. За даними Митної служби РФ, 50% товарообігу всередині МС відбувається в тіні. Полегшення процедури митного контролю призвело до зростання контрабанди, що набула загрозливих для російської економіки масштабів. До того ж експерти не виключають, що офіційна статистика щодо руху товарів умисно, на державному рівні, спотворюється митниця­­ми Білорусі й Казахстану. Відсутність обов’язкового митного декларування товарів призвела до того, що, за підрахунками Мінекономрозвитку РФ, у 2012 році оцінка обсягу імпорту товарів занижена аж на $9 млрд (за цією цифрою якраз і можна приблизно оцінювати обсяг контрабанди). Джерела стверджують, що російське Міністерство промисловості та торгівлі завалене скаргами від тамтешніх товаровиробників щодо засилля на ринку вдвічі дешевшої контрафактної продукції з Китаю та європейських країн – від взуття й електроніки до квітів і пластикової упаковки.

Так, минулого жовтня РФ висунула вимогу до Білорусі щодо компенсації $1,5 млрд. У таку суму було оцінено втрати російського бюджету від експорту з Білорусі бензину під виглядом розчинників і мастил, які не обкладаються митом. Так само її «компетентні» органи встановили, що Білорусь реекспортує нафтопродукти, отримані з російської нафти, знову ж таки маскуючи їх під розчинники. Ця схема дає її ділкам змогу уникати сплати до бюджету Росії значних сум мита за постачання пального поза межі МС. Це лише один із багатьох показових прикладів «братньо-цивілізованих» відносин всередині альянсу. Дійшло до того, що деякі російські економісти вже охрестили його митну політику «державною контрабандою».

Отже, обіцяні Віктором Мед­­ведчуком і комуністами «успі­­хи для кожного українця» в разі всту­­пу до Митного cоюзу ви даю­­ться цинічно-не­без­печ­ною маніпуляцією. Влас­­не, режимо­­ві Януковича слід щонайменше сім разів зважити перед тим, як по-дитячому наївно «купитися» на обіцяні Путіним $9 млрд щорічного доходу і карколомні 10% зростання ВВП – порахований у Москві «ефект» від вступу України до Митного союзу. Натомість, як показує досвід «об’єд­наних митників», ціна приєднання до МС може бути набагато вищою, аніж «мінусовий» економічний ефект, – очевидними є перспектива невиз­начено-трива­­лого «загнивання» у відстало-техно­ло­­гіч­ному не­орадянсь­кому просторі і загрози національній незалежності.