Уповноважена з прав людини Людмила Денісова перебуває на посаді майже три місяці, утім хороші стосунки з громадянським суспільством, якими міг похвалитися попередній офіс омбудсмена, у неї поки що не склалися. Спочатку правозахисна спільнота обурилася непрозорою процедурою призначення на цю посаду депутатки від «Народного фронту», оскільки ця непрозорість може підірвати незалежність інституції (щодо цього 45 депутатів уже скерували подання до Конституційного Суду, детальніше про ситуацію читайте в матеріалі «Казус омбудсмена»). Тепер, після спроб налагодити співпрацю, громадські організації заявили про загрози Національному превентивному механізму (НПМ) – органу моніторингу місць несвободи для попередження жорстокого поводження з людьми, що там перебувають.
Що таке НПМ і навіщо він потрібен
Національний превентивний механізм в Україні діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. Україна підписала цей протокол у 2006 році, проте наступні шість років, коли омбудсменом була Ніна Карпачова, цей механізм в Україні фактично не створювався. У 2012-му, після призначення на посаду Валерії Лутковської, НПМ запрацював у форматі «Омбудсман+», тобто представники офісу уповноваженого разом із громадськими моніторами відвідують різноманітні місця несвободи – від СІЗО і в’язниць до інтернатів, психіатричних лікарень, геріатричних пансіонатів. Візити відбуваються без попередження у будь-який час доби, щоб керівництво закладів не могло до них підготуватися й навести «поверхневий порядок». Громадські монітори – це волонтери, яких належним чином відбирають та навчають, за шість років було відібрано близько 200 таких активістів, вони здійснили майже 1500 візитів у місця несвободи.
Читайте також: Як звільнити бранців Кремля
«Щороку ми видавали звіти для громадськості та прес-релізи про те, де ми були і що побачили. Україна, звітуючи перед міжнародними організаціями, постійно згадувала про три речі у сфері юстиції як прогресивні: запровадження нового Кримінально-процесуального кодексу, створення системи безоплатної правової допомоги та впровадження НПМ. Це три щити, якими Україна прикривалася перед усіма міжнародними організаціями, коли йшлося по боротьбу з катуванням», – розповів під час прес-конференції Юрій Бєлоусов, виконавчий директор Експертного центру з прав людини, колишній керівник Департаменту НПМ в офісі омбудсмена.
Зараз в Україні 4,5 тисячі місць несвободи, в яких утримується майже 1 млн людей. За ними стежать 163 громадських монітори-волонтери. «У 21 столітті вони (монітори – Ред.) спостерігали явища, коли хворих людей закривають у клітках, прив’язують до ліжок, не надають їм медичну допомогу в психоневрологічних інтернатах. Ці люди бачили дітей, які лежать на матрацах із випорожненнями, бачили пролежні у старих людей і хворих, за якими належно не доглядали, бачили холодні карцери, штрафні ізолятори, грибок на стінах у СІЗО. Ці люди за шість років відкрили двері цих закладів для громадськості», – розповів Олександр Гатіятуллін, виконавчий директор організації моніторів «Україна без тортур».
Дар’я Свиридова, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини, є монітором НПМ із моменту його створення і відвідувала закриті заклади у Криму до його анексії. «Для цих людей, які ізольовані від світу, ми були, можливо, єдиною надією на допомогу, захист, запобігання катуванням і жорстокому поводженню», – каже вона. За її словами, НПМ – це можливість покращити життя людей у місцях несвободи, вказати персоналу на його помилки в ставленні до цих людей. «Іноді, заходячи в місця несвободи вперше, ми помічали речі, які не є безпосередньо катуваннями: не вимикати світло, де спить дитина вночі – це ненормально, й іноді люди, які працюють у цих закладах, роблять це ненавмисно, вони просто не розуміють, що це ненормально. Не давати бабусі доступу до її особистих речей, закривати їх на ключ – це ненормально, робити для неї тюрму в закладі, де вона живе – це ненормально. Монітори, які заходять у ці заклади, можуть вказати на цю ненормальність, дати рекомендації, змінити на краще перебування людей, зробити їхнє життя гідним. Мені дуже страшно уявляти, що може статися, якщо буде знищено НПМ в Україні. Я спостерігаю, що відбулося на території окупованого Криму після анексії, в тому числі там було знищено будь-які механізми превенції катувань у місцях несвободи, там, звісно, не працює НПМ. Ми бачимо, що відбувається у закладах закритого типу на окупованих територіях, люди позбавлені будь-якої можливості незалежного зовнішнього моніторингу, який іноді є єдиним захистом їхніх прав і зв’язком із зовнішнім світом», – розповіла Свиридова.
Побоювання за незалежність НПМ
Факультативний протокол визначає, що НПМ має бути незалежним від тих відомств, у підпорядкуванні яких перебувають місця несвободи, наголошує Юрій Бєлоусов. Українське законодавство поклало функції моніторингу на незалежного Уповноваженого з прав людини, який може залучати представників громадських організацій, і це підвищує рівень довіри до НПМ з боку суспільства.
Утім, як заявили 6 червня активісти, співпраця з уповноваженою в цьому питанні зараз не складається, громадськість відсторонили від візитів у рамках НПМ, а спеціальні доручення моніторів анулювали. «У цьому році після обрання нового омбудсмена нашим головним завданням було зберегти цю систему. Упродовж перших днів роботи нового омбудсмена ми провели з нею кілька зустрічей, під час яких дуже ґрунтовно й детально розповіли, як ця модель працює, які візити здійснюємо, яку методологію використовуємо. Ми отримали запевнення омбудсмена, що не буде жодних намагань зруйнувати те, що працює. На жаль, ситуація почала кардинально змінюватися протягом останнього місяця з невідомих нам причин. Був фактично повністю реорганізований департамент НПМ, близько 30% фахівців із досвідом пішли або планують піти. І був повністю втрачений контакт із громадськими організаціями, які мають відношення до НПМ», – зазначив Бєлоусов. Також, за його словами, від уповноваженої надійшла письмова відповідь, що вона не має можливості зустрітися з громадськістю Водночас, додав Гатіятуллін, уже відбуваються візити в місця несвободи без участі громадських моніторів. Тому правозахисники вирішили звернутися до пані Денісової публічно з вимогою зберегти незалежний НПМ. «Зараз омбудсмен, припиняючи співпрацю, підриває довіру до своїх працівників, які, наприклад, почнуть казати, що немає порушень прав людини в закладах МВС чи пенітенціарних закладах. Але ми пам’ятаємо, що і МВС, і Мін’юст, і уповноважена є представниками однієї політичної сили, і хто як не вона була б зацікавлена брати з собою незалежних моніторів, щоб їй не могли закинути, що вона представляє політичну силу Авакова», – зазначив Бєлоусов.
Читайте також: Як Україні не забути своїх в’язнів в окупації
Після відкритого звернення правозахисників, яке відбулося 6 червня, та запитів від ЗМІ офіс уповноваженого відреагував на ситуацію й заявив, що не обмежував участі громадськості в НПМ. Людмила Денісова в коментарі Радіо Свобода сказала, що отримала список 163 моніторів, і тепер планує актуалізувати його й провести анкетування для визначення спеціалізації. «В Україні більше 5 тисяч місць несвободи, кожен із них потрібно перевірити хоча б раз на три роки. Зрозуміло, що силами офісу уповноваженого неможливо це зробити. Тому нам потрібно розширювати мережу громадських моніторів. Секретаріат уповноваженого готовий звертатися до міжнародних донорів за допомогою у підготовці нових громадських спостерігачів», – сказала вона. Крім того, за словами Денісової, при офісі уповноваженого планують створити Координаційну раду НПМ, куди увійдуть в тому числі представники громадськості. Щодо скасування спільних із моніторами візитів Денісова відповіла, що вони не відбулися через неузгодженість графіків.
Оновлення: Після публікації матеріалу Тижню з власних джерел стало відомо, що Людмила Денісова анулювала доручення моніторів, оскільки вони підписані її попередницею – Валерією Лутковською, яка повноваження втратила. Втім, незалежно від причин, НПМ фактично не здійснює візитів третій місяць.
Дар’я Свиридова у коментарі Тижню підтвердила, що після публічного звернення Денісова вийшла на контакт із правозахисниками, і разом вони досягли певних домовленостей щодо подальшої роботи НПМ. «У нас зараз тривають перемовини з офісом омбудсмена щодо відкритої та зрозумілої взаємодії та роботі НПМ в форматі Омбудсман+, тобто із залученням громадських моніторів. Дійсно планується створення такої координаційної ради з залученням НГО», – розповіла правозахисниця.
Альтернативна модель моніторингу
Організації, причетні до створення НПМ, вирішили об’єднатися в коаліцію, щоб напрацьовувати альтернативні підходи до моніторингу місць несвободи. До коаліції приєдналися, зокрема, організація моніторів «Україна без тортур», Центр інформації про права людини, Експертний центр з прав людини, Українська Гельсінська спілка з прав людини. Як зазначив Бєлоусов, коаліція відкрита до співпраці з громадськими організаціями та державними органами, в тому числі, з офісом уповноваженого. Він додав, що таких превентивних механізмів може існувати багато: наприклад, у Великій Британії діє 21 НПМ, вони координуються з одним загальним, але діють незалежно; у Новій Зеландії таких механізмів сім. «Можливо, враховуючи нашу територію, варто спробувати іншу модель. Ми зараз будемо пробувати модель саме громадського НПМ», – каже правозахисник.
Читайте також: Дожити до звільнення. Що робити бранцям і їхнім рідним
НПМ має два рівні: перший, міжнародний – це підкомітет ООН проти катувань, який надає підтримку другому рівню – національному НПМ. «Механізм такий – Україна має повідомляти підкомітету ООН, на кого покладає функції НПМ. Коли ВРУ ратифікувала факультативний протокол до конвенції ООН, вона поклала ці функції на уповноваженого, у 2006 році. Що не завадило Карпачовій шість років жорстко ігнорувати вимоги закону. Недостатньо назватися НПМ. Думаю, ми зможемо відпрацювати альтернативну модель і довести державі, що ця модель може існувати, що жодним чином не виключає, і навіть включає роботу з міжнародними структурами», – зазначив Бєлоусов.
Перевага співпраці з офісом уповноваженого в тому, що відбувається не лише оприлюднення інформації про порушення прав людини в місцях несвободи, а й відповідне реагування, вирішення ситуації. «Робота з офісом уповноваженого є важливою тому, що сенсом візиту є певне реагування відповідних структур – після кожного візиту складається звіт, який звертає увагу на відповідні порушення прав людини, і люди, які мають повноваження, якось на це реагують, і частіше за все позитивні зміни були», – наголосила Маргарита Тулуп, журналістка і монітор НПМ.
Запевнення Денісової, що громадськість не будуть відсторонювати від процесу моніторингу, стала для правозахисників хорошою новиною, проте конкретні рішення й дії поки попереду. Як показує досвід інших країн, механізм попередження тортур може працювати в різних форматах, хоча активісти все ж сподіваються на збереження моделі «Омбудсман+», яка за останні роки показала свою дієвість.