Зі зміною влади у 2019 році опинилася під загрозою одна з найважливіших і найуспішніших на той час реформ — медична. Ніхто не розумів, чи стане вона пріоритетом для нового керівництва МОЗ, чи рухатиметься воно далі раніше взятим курсом. Зміни відбувалися за інерцією аж до початку пандемії COVID-19 навесні 2020 року. На цей самий час припав також початок другого етапу медреформи, який передбачав зміни на вторинній і третинній ланках. Перехід закладів первинки на нову модель фінансування у 2019 році відбувся легко й показав швидкий результат: мільйони укладених декларацій, задоволені пацієнти й підвищена зарплата в лікарів. Натомість лікарні вищого рівня, які спеціалізуються на складних діагностиках і операціях, дещо загальмували. Не всі головні лікарі зрозуміли, як вони тепер заробляють гроші та як їх слід витрачати, а також почали нарікати на тарифи, яких замало для надання реальних послуг. Раптом виявилося, що десь закладів забагато і в них роздутий штат, а десь гостро бракує фахівців. Лікарні, які звикли «домальовувати» собі статистику, щоб отримувати більшу суму за субвенцією, утратили таку можливість, засвідчили свою неспроможність надавати якісну медичну допомогу, виявилися непотрібними й почали протестувати. Олії у вогонь підлили президент Володимир Зеленський разом із міністром охорони здоров’я Максимом Степановим, які підтримали протестувальників і постійно повторювали з екранів телевізорів про загрозу закриття сотень закладів і звільнення тисяч лікарів. Хоча постійний представник президента в Конституційному Суді захищав медреформу від спроб ексрегіоналів визнати її неконституційною.
Чому лікарням погано?
Медична реформа, в основі якої перебуває закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», ухвалений у 2017 році, має на меті зробити медичну допомогу якісною й ефективною. Не виділяти мільярди гривень лікарням лише за те, що вони є, а сплачувати за конкретні послуги, надані конкретним пацієнтам. Для цього було впроваджено Програму медичних гарантій (ПМГ) — гарантований державою безоплатний пакет послуг. І до цього пакета належать буквально всі медичні послуги, необхідні пацієнтам в Україні: від огляду в терапевта до складних операцій.
То в чому ж проблема лікарень, якщо державний бюджет за все платить? У тому, що формально безоплатну українську медицину досі наполовину фінансували з кишень пацієнтів. Напевно, жоден похід у поліклініку чи лікування у стаціонарі не минали без потреби щось докупити, бо в лікарні цього просто немає, чи «віддячити» лікареві, бо в нього низька зарплата. Натомість медреформа виводить фінансування з тіні й робить видимим маршрут кожного пацієнта, а електронна система фіксує всі послуги, щоб Національна служба здоров’я (НСЗУ) за кожну з них прозоро заплатила. Лікарні, які мають фахівців і обладнання для надання великої кількості послуг, так заробляють гроші у НСЗУ, які можуть витрачати на зарплати лікарів і розвиток. Лікарні, які досі створювали видимість роботи, виявилися непотрібними, бо гроші пішли туди, куди звернулися пацієнти. Так досягається оптимізація й ефективність.
Читайте також: Друга хвиля пандемії проти другого етапу медреформи
ПМГ почала діяти у квітні 2020 року. Тобто вже у 2019-му на неї в державний бюджет мали закласти 5% ВВП чи трохи менше, зважаючи на неповний рік. Проте не заклали. Видатки зведеного бюджету, тобто центрального й місцевого разом, на медицину в 2020 році становили 3,4% ВВП — 133 млрд грн. На ПМГ із цієї суми припало 86 млрд грн, разом із «ковідними» грошима, які потім додали на контрактування закладів для допомоги пацієнтам із COVID-19.
Результат такий: фахівці, які готували медичну реформу, гарантували, що вона добре працюватиме за умови фінансування ПМГ у сумі щонайменше 5% ВВП. Але ПМГ отримує вдвічі менше грошей, проте запускається, бо не має вибору. Лікарні укладають контракти з НСЗУ й отримують стільки грошей, скільки закладено в бюджет. Комусь цього категорично мало, навіть за умови оптимізації, тому починаються претензії. Але ж проблема не в медреформі, а у грошах. Саме новий уряд і новий парламент сформували й ухвалили бюджет на 2020 рік таким, яким він є.
Що треба, щоб стало краще?
Епідемія підсвітила наслідки багаторічного недофінансування української медичної системи. Як розповів аналітик Мережі захисту національних інтересів АНТС Ярослав Сидорович, видатки на охорону здоров’я в Україні становлять $162 на людину, натомість у США — $10,5 тис., у Росії — $1,5 тис. Серед країн Організації економічного співробітництва та розвитку середні витрати на охорону здоров’я — 8,8% ВВП, найбільші у США — 16,9% ВВП. Україна пасе задніх за всіма показниками.
«20 жовтня президент виступав у Верховній Раді й говорив про медичну реформу, про переваги і слабкі місця, а також про те, що реформою мають бути задоволені пацієнти й медики. Він сказав, що за планом МОЗ у 2021 році мінімальна зарплата лікаря має становити 20–25 тис. грн, медичної сестри — 15 тис. грн, молодшого медичного персоналу — 10–12 тис. грн. Середня зарплата в Україні нині — 12 тис. грн, а у сфері охорони здоров’я — 9 тис. грн. Зарплата медиків нижча, ніж загалом в Україні. Медики працюють відкрито, а в економіці загалом є велика тінь. Станом на вересень зарплата медиків — 9 тис. грн, до того ж вона зросла, бо з 1 вересня мінімалку підняли до 5 тис. і також підвищилась зарплата в молодшого медичного персоналу. Ми сягнули показника 70% середнього по країні. У скільки разів має зрости фінансування охорони здоров’я, щоб лікар почав отримувати 25 тис., а медсестра 15 тис.?», — запитує експерт.
Читайте також: РНК-вакцина, набутий імунітет та фактори, що впливають на перебіг COVID-19 – огляд наукових статей про коронавірус
У проєкті бюджету на 2021 рік закладено 156 млрд грн на медицину і зростання зарплат медиків на 30% — це не узгоджується з обіцянками 25 тис. грн для лікарів і 15 тис. грн для медсестер. «Презентація Міністерства фінансів до бюджету демонструє, що 5% ВВП на медицину ми досягнемо у 2023 році. Але це цифри зведеного бюджету, тобто державного плюс місцевого. 191 млрд грн на наступний рік (зведеного бюджету. — Ред.) — це 4,5 тис. грн, або $162, на одного громадянина. Вийшла маніпуляція, бо насправді в законі «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» написано, що на Програму медичних гарантій слід виділяти не менш ніж 5% ВВП із державного (!) бюджету. Немає подвійних трактувань», — розповідає Сидорович.
До того ж, каже аналітик, 156 млрд грн (3,47% ВВП) — це на всю охорону здоров’я, а ПМГ планують віддати з цієї суми 123 млрд грн (2,74% ВВП). 5% ВВП, передбачені законом, — це 225 млрд грн. Бракує майже 102 млрд грн.
Хто відповідальний?
Щоб додати грошей на медицину, їх треба звідкись узяти. Наприклад, розставити пріоритети. Цілком очевидно, що на порозі колапсу медичної системи внаслідок пандемії пріоритетом має стати саме охорони здоров’я. Хоча український уряд, схоже, так не вважає, бо інакше не витратив би половину 66-мільярдного «ковідного» фонду на будівництво доріг.
Читайте також: Хвиля, яка змиває рейтинг
«Відповідно до звіту ВООЗ, беручи до уваги падіння економіки, якщо частка ВВП на охорону здоров’я залишиться на рівні 3%, то фактичні видатки навіть зменшаться на 8,4%. Натомість уряд розповідає, що фінансування зросте. Це неправда. Майже в кожній промові президент торкається медичної реформи, розповідає, яка вона не така і як він хоче підвищити зарплати медикам. На практиці виходить зовсім інша ситуація. Відповідно до даних НСЗУ, якщо фінансування залишиться таким самим, то медики не зможуть отримувати навіть мінімалку», — зазначає народна депутатка від «Голосу» й заступниця міністра охорони здоров’я у 2018–2019 році Ольга Стефанишина.
За її словами, парламентський Комітет з питань здоров’я нації розглядав проєкт бюджету–2021 та відстоював фінансування ПМГ на рівні 5% ВВП, тобто 225 млрд грн, подавши відповідні правки. Також він подав правки до програм забезпечення пацієнтів життєво важливими ліками, за якою купують препарати для людей із онкохворобами, ВІЛ, гепатитами, туберкульозом тощо. Зараз ці програми отримують близько 9,5 млрд грн, хоч потреба становить 14,4 млрд грн. Бюджетний комітет, за словами Стефанишиної, усі ці правки підтримав, як і депутати у сесійній залі.
Читайте також: Медзакупівлі. Ціна зволікання
«Це означає, що тепер є відповідне доручення уряду України віднайти ці кошти. Чи буде це зроблено — величезне питання. У попередні роки такі рекомендації виконували частково або ігнорували. Торік нам вдалося збільшити державне фінансування на програму закупівель ліків, ми сподіваємося, що цього року вдасться переконати уряд, Мінфін і президента України, який дуже багато всього наобіцяв, виконувати свої обіцянки», — каже депутатка.
Громадська організація «Медичні лідери» підрахувала, що зі збільшеного фінансування, яке заклали в ПМГ у наступному році, щонайменше 15 млрд грн «з’їсть» незначне підвищення зарплатні лікарям на 500 чи 1000 гривень, іще 7 млрд грн забере інфляція, частину — протидія епідемії. Тобто на підвищення тарифів не лишиться нічого.
«Міжнародні експерти давно порахували, що на одного пацієнта треба витрачати щонайменше $500, в Україні ця сума в три-чотири рази менша. Решта — з кишень пацієнтів. Лікарі не хочуть заглядати в кишеню до пацієнтів. Вони хочуть отримувати нормальну офіційну зарплату й мати можливість працювати в нормальних умовах і на нормальному обладнанні та бути захищеними. Ми просимо уряд не стріляти собі в ногу, а зробити правильні висновки і правильно розставити пріоритети», — зазначає лікарка й представниця «Медичних лідерів» Юлія Брикульська.
Активісти створили петицію на сайті президента з вимогою забезпечити в бюджеті–2021 фінансування ПМГ на рівні 5% ВВП, доручити уряду й парламенту знайти ці гроші або ветувати закон про бюджет, якщо цього не буде.