Автор відзначає, що за часів Януковича в Україні змінилася приватизаційна модель. Якщо минула влада дорого «зпихувала» стратегічний актив разом з купою нереальних інвестиційних зобов’язань наївним іноземцям (приклад – Криворіжсталь), то тепер знакові підприємства продаються невідомим компаніям, а довкола тихо говорять про власність «Сім’ї» (приклад – Укртелеком). Потім стратегічний актив фактично зникає, як бізнес.
Єдині, від кого ще можна сподіватися на постприватизаційну ефективність – це імперія Рината Леонідовича Ахметова, котра за часів Януковича практично закінчила приватизацію української енергетики. Але насправді стрімке зростання ДТЕК лякає – на жаль, насправді «безплатного ланчу» не буває навіть в Україні, – отримуючи дешево державні активи, українські олігархи отримують і супутні економічні та політичні проблеми на довгі роки.
Нагадаємо, уряд готує масштабний продаж державного майна. Серед заборонених до приватизації Кабмін збереже менше 300 підприємств. Решта 1200 компаній будуть виключені зі списку – на торги виставлять ключові енергетичні підприємства, шахти і спиртзаводи.