9 ранку, Маріїнськийй парк. Сцена регіоналів оточена залізним парканом – так само, як і новорічна ялинка Попова тиждень тому. Вздовж імпровізованої лінії оборони стоять характерної зовнішності хлопці. Пильнують, аби на територію табору не потрапляли зайві люди.
“Сюди не можна! У нас багато делегацій з областей! Мінімум по чотириста людей з кожної! Розвернутися немає де! Приходьте завтра” – емоційно розповідає охоронець. Така негостинність може насправді означати: бюджет акції лімітовано.
Під сценою зібралося заледве шість сотень протестуючих. Частина з них біля звичних для майданного Києва наметів та польових кухонь. За залізним парканом Ради– кілька тисяч маніфестантів із регіональними прапорами. Хтось намагається потрапити до сцени, але марно.
“Хлопці, пропустіть, будь-ласка! Мені треба всередину! Я вийшов, а зайти не можу”, – скаржиться чоловик охоронцям.
“Нічим не можемо допомогти”, – відповідають ті і розвертаються від стражденного.
Залишені за парканом тягнуться до магазину неподалік. Там купують джентельменський набір – пляшку горілки и печиво.
Тим часом на сцені – традиційний для біло-синіх мітингів Олег Калашніков. Агітує присутних підтримувати политику президента і будувати Європу в Україні. Мітингарі не реагують. Після спічу промовця лунають оплески. З колонок. Любителі ПР мовчки махають прапорами. Чути до болю знайому пісню “Єднаймося”.
Між тим, вулиці Садова, Липська, Шовковична заблоковані автобусами працівників правоохоронних органів. З-за “ПАЗиків” и “Богданів” видно чоловіків у шоломах. Між будинками котиться голос чи то керівника чергового заводу, чи то сімейного лікаря, чи то голови чергової громадської організації:“Підтримаємо політику президента! Підписання Угоди позбавило б 70% працівників заводів робочих місць! А зараз ми маємо змогу у березні-квітні сісти за стіл переговорів, де буде табличка “Україна”. З нами говоритимуть, як з рівними. І разом з Росією та ЄС ми будемо говорити”,.
“І головне – варто розуміти, що ці переговори будуть вигідними в першу чергу Росії… Україні”, – розповідала чергова активістка ПР.
На Майдані Незалежності люд заповнював вільний простір, у повітря злітали національні прапори та прапори ЄС. Тут же – символіка трьох політ сил, червоно-чорні стяги. Під стелою Незалежності охочих розмальовували у жовто-блакитні кольори.
Читайте також: «Перемога або смерть»? Про нові виклики Майдану
“Я не хочу в Росію. І тому стою за ЄС. В Росії я вже був. Не сподобалося”, – ділився враженнями сімдесятидевятилітній чоловік з наліпкою “Януковича під арешт” на грудях.
Вздовж вулиці Інститутської тягнулися маніфестанти. Біля входу до метро, поряд з Банковою, де тиждень тому розгорталися справжні бойові дії, збираються чоловіки у шоломах будівельників. “Разом – і до кінця” – скандують вони. Шикують за зразком військових підрозділів. За командою депутата «Батьківщини» і коменданта Майдану за сумісництвом Андрія Парубія колона рушає на Грушевського – доблоковувати урядовий квартал. Вмить автобуси силовиків заліплюють зображеннями заґратованого Януковича. Підкочуються мікроавтобуси з апаратурою. З колонок чути пісні «Океану Ельзи». У гастрономі наподалік мітунгувальники запасаються енергетиками і печивом.
Колона вивертає біля Будинку офіцерів. Їм назустріч виходять міліціонери. Регіонали напружились.
“Ми мирні мітингувальники! Ми не хочемо сутичок! Не піддавайтеся на провокації! Приходьте до нас!” – регіоналі не піддаються.
“Я-НУ-КО-ВІЧ!” – кричать з десяток палких шанувальників “пакращення”, потрясаючи прапорами ПР.
Вулицею шириться гуркіт металу. З-за спин прихильників ПР вибігають озброєні щитами міліціонери. Вони щільною шеренгою повільно сунуть на опозиціонерів. За кілька метрів до першої лінії міліції зупиняються. З-за спин силовиків агресивні “мітингуни” тицяють середні пальці під крики “Геть опозицію! Янукович президент!”
“Дружба! Дружба! Схід и Захід! Північ і Південь! Разом!” – кричить пенсіонерка у накидці ПР.
“Схід і Захід разом!” – дружньо відповідають її опозиціонери.
“Не треба нам ЄС! Не лізьте до нас! Ми розберемося без вашої допомоги!” – розпинається на камери черговий пенсіонер.
“Останній раз на таку хрінь приїжджаю”, – роздратовано буркотить чоловік на лавці у Маріїнці, притуливши до дерева прапор Партії регіонів.
З’являються опозиційні намети. Перед ними нашвидкуруч ставлять барикади з автомобілів. Вулицю Грушевського перекриває вантажівка Renault. “Вільно! – лунає над колоною самооборони Майдану, – але не розходьтеся”.
Дивіться також: Зруйнований пам’ятник Лєніну в Києві
Тим часом на Бессарабській площі як і тиждень тому – «ленініана» . Приблизно із двісті невідомих підходілі до памятника Лєніну. На ідола вождя світового пролетаріату закидають сталевий зашморг. Хвилина – і камяний постамент летить на землю. Площа вибухає криком “Молодці!” Люд співає державний гімн. На гранітну колону замість комуністичного лідера ставлять жовто-блакитний і червоно-чорний прапори. Над усім майорить прапор ЄС. Націоналісти із завзяттям лупають Лєніна кувалдою. Поруч – невеличкий загін МВС споглядає і не втручається.
“Ленін здох! Ленін здох!” – кричать чоловіки у помаранчевих шоломах.
На Майдан спускається вечір. Активісти готуються на чергову, вже дев’ятнадцяту ночівлю. Розгортаються намети під Радою – “південним кордоном” Євромайдану, за словами опозиціонерів. Туди ж тягнуться колони людей з центру. Блокованими залишаються міліціонери в урядовому кварталі. З вантажівок скручують номери, у натовпі розносять чай.
“Будемо стояти до кінця. Нині вже не маємо вибору”, – резюмують хлопці з охорони.