Якщо Росія вирішить вторгнутися до Венесуели, щоб підтримати режим Мадуро й допомогти йому придушити поки що слабенький опозиційний рух, то здебільшого застосовуватиме там якусь версію своїх «інтегрованих угруповань», що спочатку випробовувалися в Україні, а потім, із 2015 року, відшліфовувалися в Сирії. Про це на сторінках Тижня пише працівник Балтійського оборонного коледжу Марк Войджер.
Він нагадав, що поняття «інтегровані угруповання» вперше вжив у липні 2017-го генерал Алєксандр Дворніков — перший командувач російськими експедиційними силами в Сирії, який нині керує Південним військовим округом Росії.
«Із досвіду РФ у Сирії, ці формування складаються з військ спеціального призначення («спецназу») та невеликої групи конвенційних сил, призначених для командування, контролю й надання військових консультацій збройним силам локального режиму. Після прибуття до відповідної країни ці підрозділи стають основою інтегрованих угруповань за підтримки російських найманців, як-от із горезвісної приватної військової компанії «ЧВК Вагнера». Висадившись, вони починають формувати угруповання, надаючи консультаційну допомогу та підтримку серед місцевих збройних сил на всіх рівнях, а тоді посилюють їх та об’єднують лоялістів режиму, місцеві поліційні й парамілітарні групи, а також терористичні організації та кримінальні елементи. Це ніщо інше, як удосконалена «генераційна модель експедиційних сил Росії для гібридної війни». Їхня мета — підтримувати дружні режими в усьому світі, що опинилися перед загрозою революцій, витрачаючи в боротьбі «менше крові та грошей на іноземній території», як пропонував Сталін і Тухачєвскій у 1930-х роках. Гібридні сили формуються не для того, щоб вигравати війну проти регулярної армії (звідси поразка в Україні після 2014-го). Натомість вони добре підготовлені для перемоги «недорогою ціною» у гібридній війні проти повстанців, які мають слабкі сили, потерпають від розколу та не можуть похвалитися рішучою довготерміновою підтримкою Заходу, що її отримали афганські моджахеди у 1980-х роках», — пише він.
Войджер прогнозує, що у майбутніх російських інтегрованих угрупованнях у Венесуелі теж буде російський спецназ, елементи командування та контролю, елементи підтримки (комунікації і логістика), консультації та найманці. Вони можуть розраховувати на підтримку венесуельських збройних сил, що загалом досі лояльні до Мадуро. Багато їхніх офіцерів пройшли навчання в Росії, їхні сили отримують російське оснащення, зокрема зенітні комплекси. Роль іранського Корпусу вартових Ісламської революції відіграватимуть у Венесуелі кубинські радники — орієнтовно 20–25 тис. осіб, що також навчають сили режиму використовувати російське військове спорядження та придушувати народні протести.
Крім того, експерт припускає, що Росія посилить свої експедиційні війська завдяки загонам режиму (сумнозвісні Los Colectivos) та використає їх для патрулювання кордону з Колумбією і тероризування населення, що намагається отримати гуманітарну допомогу, а також для розгону й запобігання масштабним демонстраціям. Ці загони можуть бути використані навіть як гарматне м’ясо, якщо дійде до повномасштабної громадянської війни з використанням вогнепальної зброї з обох боків. Так само, як у Сирії, у Венесуелі Росія може розраховувати на підтримку терористичного угруповання «Хезболла», для якого Мадуро створив сприятливі умови та яке використовує Венесуелу як притулок і полігон для тренувань ще з часів Чавеса. Кримінальні елементи, зокрема наркодилери, теж можуть бути залучені, особливо проти колумбійських сил, що десятиліттями борються з ними зі свого боку кордону.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»