Сьогодні маємо в дечому нове міжнародне середовище: проблеми, з якими зіткнувся ЄС, непевність щодо майбутньої політики у США, а ще поведінка Росії. Якими в ньому бачаться зовнішні загрози та пріоритети для Таллінна?
— Я назвала б це міжнародними викликами. Якщо говорити про виклики європейському безпековому порядку, то є окупація Криму та російські бойові дії в Україні — тут нічого нового. Ми в Естонії дуже уважно стежимо за всім тим, і нас це дуже непокоїть. Але мене тішить спільна позиція ЄС щодо того, як далі вибудовувати дипломатичні контакти з Москвою. Тобто ми не повертаємося до «звичних відносин» із нею, але спілкуємося з питань, які становлять обопільний інтерес. Гадаю, дуже важливо, що ЄС зберігає єдність, коли йдеться про обмежувальні заходи, санкції. Адже будь-яка країна, що порушує міжнародний закон і порядок, має розуміти: вона відповідатиме за свої дії. Упродовж усієї історії ЄС ми ще не стикалися зі стількома проблемами одночасно, як нині. І тут знову ж таки ключові, на мою думку, моменти — єдність, солідарність, у питанні як санкцій, так і безпеки, тероризму чи міграції. Коли говорити про штрафні заходи проти Росії, то зараз у нас листопад і я не передбачаю зміни нинішньої політики впродовж наступних двох місяців (тоді має відбутися їх перегляд). Навпаки, віднедавна чути дискусії про те, що треба запроваджувати додаткові санкції, якщо Кремль не співпрацюватиме в Сирії.
Або візьмімо те, що сьогодні називають міграційною кризою. У ЄС живе 500 млн осіб, а біженців у 2015 році ми прийняли 1,5 млн, тобто менше ніж 0,5% населення Союзу. Це означає, що ми можемо й повинні впоратись із ситуацією, нам потрібно дивитися на різні способи її врегулювання. Це передбачає контроль на зовнішніх кордонах, боротьбу з організованою злочинністю в Середземномор’ї, а також належну участь у прийнятті біженців. Естонія дуже активно підтримує солідарність. Адже ми пам’ятаємо, що діялось у 1939–1941 роках. І очікуємо солідарності від союзників у ЄС та НАТО.
Читайте також: Даля Ґрібаускайте: «Литовці завжди були серед найбільших єврооптимістів»
Крім того, я хотіла б наголосити на важливості політики Східного партнерства. Ми вважаємо, що вона має велике значення, і цілком їй віддані. Як і політиці стосовно наших південних сусідів. Наша підтримка східних партнерів повинна бути міцною, стратегічною і стійкою, якщо хочемо мати результати. Від імені Естонії можу запевнити вас: ми сприятимемо всім східним партнерам стільки часу, скільки ви триматиметеся курсу демократичних реформ.
Якщо говорити про НАТО, то виклики тут не змінилися: Росія непередбачувана, вдається до провокаційних дій (порушення повітряного простору, військові навчання на наших кордонах). Ми все це бачимо. І тут я рада результатам Варшавського саміту НАТО: Альянс укотре підтвердив там меседжі про те, що це оборонний союз, що колективна оборона — його наріжний камінь, і що ст. 5 чітка й незмінна. Політика НАТО щодо оборони та стримування має бути серйозною і стратегічною. Саме так звучав меседж Варшавського саміту. Крім того, кожна країна Альянсу має сприймати свою частку роботи серйозно. Естонія витрачає на оборону понад 2% ВВП. Усім нам слід спершу виконувати свою роботу й тільки після того покладатися на союзників. Можемо зустріти сьогоднішні виклики разом і бути ефективними у співпраці.
Якщо говорити про американські вибори, то даймо новообраному президентові трохи часу. Заяви, зроблені під час кампаній, як бачимо історично, не на 100% відповідають політиці, реалізованій опісля. Навіть останніми днями ми чуємо від майбутнього лідера США більш збалансовані заяви. Президент Обама виступає в Європі з позитивними передбаченнями щодо майбутньої політики свого наступника. Нам не слід панікувати й робити висновки до того, як побачимо реальну політику Дональда Трампа, до того, як він призначить свою команду, зокрема керівництво Держдепу, Пентагона, до того, як матимемо нагоду зустрітись і поговорити з ним особисто. Але, звісно, маємо враховувати той факт, що деякі елементи політики, котрі з погляду президента Обами були природними, президентові Трампу, можливо, доведеться додатково пояснювати.
Країни, що приєдналися до ЄС і НАТО у хвилі 2004 року, часто називають «новими». Тим часом західноєвропейські держави нерідко характеризують як «центральні». Наскільки змінилися вага й позиція Естонії в ЄС та у процесі ухвалення рішень останнього, відколи ви приєдналися до клубу?
— Я не погоджуюся з тим, що в Євросоюзу є якась особлива політика стосовно своїх нових країн. І, зрештою, наше членство в клубі не таке вже й нове: 2004-й — це 12 років тому. Відколи ми вступили до ЄС, немає ніякої політики щодо нас: ми формуємо політику спільноти разом із рештою партнерів та союзників. Але держава має поводитись як надійна, якщо хоче, щоб її так трактували. Від імені Естонії можу сказати, що ми дуже серйозно ставимося до наших зобов’язань, і до нас в обох організаціях (ЄС і НАТО. — Ред.) дослухаються так само, як і до решти союзників. Ми навчилися захищати свою національну позицію та інтереси, але водночас готові шукати компроміси. Поки що нам не доводилося робити нічого, що йшло б урозріз із нашими національними інтересами.
Іноді чуємо про втому західноєвропейських союзників власне від того, що країни Східної Європи та Балтії так часто говорять про загрози від Росії та політику Східного партнерства. Наскільки ви як безпосередня учасниця процесу із цим згодні?
— Дивіться на факти. Ми регулярно обговорюємо Росію та Східне партнерство. Саме це має значення. Хоч би скільки я брала участь у таких дискусіях, вони завжди виходили дуже конструктивними. Торік навесні, зокрема, ми узгодили п’ять принципів взаємодії з Росією.
Читайте також: Матьє Булеґ: «Мінські угоди безперспективні, але неминучі»
Справді, у деяких моментах була негативна динаміка: мене не дуже влаштовує те, як відбувається процес візової лібералізації для України та Грузії. Ми маємо виконувати наші обіцянки, коли ви виконали свої. Мені не подобаються результати референдуму в Нідерландах: я твердо переконана, що то було голосування не так щодо України, як щодо недовіри до Європи чи власного уряду. Але це другорядні речі. Якщо дивитися на політику ЄС стосовно країн Східного партнерства, то вона єдина, потужна, стійка, і ми маємо докласти всіх зусиль, аби вона залишалася такою.
У контексті референдуму в Нідерландах: багато де в країнах ЄС бачимо негативну реакцію партій на політику Союзу або якісь його рішення, а ще маніпулювання цими моментами заради власних політичних балів. Така негативна риторика впливає і на те, як самі суспільства сприймають ЄС та його авторитет. Наскільки змінилося ставлення до клубу в естонському суспільстві за часи членства в ньому?
— Ми дуже підтримуємо ЄС. Коли Естонія голосувала на референдумі про вступ до нього, підтримка була на рівні 67% — це досить-таки мало порівняно з іншими країнами, які приєднувалися в той самий час. Але відтоді впевненість у Євросоюзі та зв’язки з ним у нас зміцнилися. Естонці вірять у ЄС та активно його підтримують.
А що стосується країн Східного партнерства, то ми відчуваємо до них симпатію і приязнь. Зрештою, волею-неволею мали 50 років спільної історії. Я сказала б, що в нас ставлення до цих країн інакше, ніж у тих, у кого такого особистого зв’язку не було. Кожен в Естонії дуже підтримує вас і бажає вам якнайкращого, хоче бачити вашу країну якнайшвидше реформованою і тісніше інтегрованою з ЄС.
Якими є загрози чи виклики російської м’якої сили?
— Більшість російськомовного населення в нас стежить за ЗМІ РФ, особливо в північно-східній частині країни. У нас є свої канали російською, але ми все одно помічаємо вплив медіа та пропаганди РФ. І працюємо із цим: створюємо нові програми російською, аби російськомовне населення мало доступ до інформації, фактів. Ми не думаємо, що закриття російських теле- чи радіоканалів — це правильно. Але ми відповідальні за об’єктивне висвітлення подій, що ґрунтується на фактах, аби люди були адекватно поінформовані.
Читайте також: Спільна загроза в Європі та інтернеті
Крім того, знаємо, що Росія здатна на провокації. Однак це небезпека для НАТО і ЄС загалом, не тільки для країн Балтії. І маємо ставитися до неї серйозно, готуючись.
Як Естонія вибудовує свій імідж на міжнародній арені?
— Ми дуже інтегровані в усі міжнародні організації, до яких хотіли приєднатися: ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, Шенген, єврозону, ОЕСР. Для нас важливо бути разом із країнами, з якими поділяємо демократичні цінності й принципи. Разом можемо впливати на світову політику і змінювати життя людства.
На більш глобальному рівні ми хотіли б виступати за кібербезпеку (електронні демократію та урядування) й народовладдя. Наразі намагаємося здобути непостійне членство в Раді Безпеки ООН на 2020–2021‑й. Після 25 років відновленої незалежності ми готові взяти на себе більше відповідальності, виступати на захист демократії.
Окрім того, вважаємо вкрай важливою регіональну співпрацю (між трьома балтійськими країнами та п’ятьма північними) і надалі зосереджуватимемося на ній.