На цю країну у нас було відведено всього 10 днів. Я кажу «всього» тому, що на Малайзію можна витратити і місяць, і два – і при цьому навряд чи побачити всю красу й дивини. Неймовірне багатство природних ландшафтів, розмаїття пам'яток, гримуча суміш всіляких культур, помножена на стрімкий розвиток високих технологій, помірні ціни і доброзичливе ставлення до туристів – все це робить Малайзію дуже привабливою країною.
Коли ми лише запланували відвідати Малайзію, я на якийсь момент відчула себе дитям у кондитерській лавці – мені хотілося спробувати в Малайзії все, побігти відразу на всі боки, охопити неосяжне. Після болісних складань і перероблення маршрутів ми все-таки вирішили стримати свої апетити і для знайомства з Малайзією вибрали класику – мегаполіс Куала-Лумпур і тропічний острів Тіоман.
Вирішили, що якщо Малайзія сподобається, ляже на душу, то потім, у наступні поїздки, буде у нас і все інше: і острів Калімантан (Борнео) з його непролазними джунглями, орангутангами і горою Кота-Кінабалу, і чайні плантації Камерон Хайлендз, і тисячолітні дерева, і квіти раффлезії в національному парку Таман-Негара, і багато чого іншого.
Куала-Лумпур
На підльоті до Куала-Лумпура мене вразили величезні плантації пальм – такої кількості пальм я не бачила ніде.
Приємний сюрприз: для громадян України не потрібна навіть віза по прильоту, в паспорт лише ставиться невеликий безкоштовний штампик! Другий сюрприз: у Куала-Лумпурі цілих три аеропорти. Всі вони розташовані далеко від міста – близько 80 кілометрів. І досить далеко один від одного. З урахуванням місцевих транспортних заторів, переміщення з аеропорту в аеропорт може бути проблемним. Враховуйте це при плануванні переміщень Малайзією, інакше буде як з нами – по дорозі назад у нас був чотиригодинний зазор між рейсами, і ми трохи запізнилися на наш літак до Бангкока, оскільки він вилітав абсолютно з іншого аеропорту.
Таксі до міста коштуватиме 35-40 доларів. Таксі між аеропортами обійдеться в таку ж суму. Можна скористатися швидкісним експресом до центру. Можна поїхати на автобусі за 7 доларів, що ми й зробили. Здивувало те, що з автобуса нас висадили на околиці Куала-Лумпура, а потім на таксі відвезли в готель, без будь-якої додаткової оплати. Тобто, за 7 доларів можна отримати трансфер з аеропорту прямо в готель (якщо ваш готель входить до списку обслуговуваних цим сервісом).
Готелів у Куала-Лумпурі не просто багато, а дуже багато. Якщо ви готові витратити на проживання 40-60 доларів на добу, то ви отримаєте стандартний номер у готелі з басейном прямо в центрі міста.
Ми вибрали для проживання район Букіт Бінтанг – торговельне серце Куала-Лумпура. І не помилилися. Метро було в п'яти хвилинах ходи від готелю. Головна пам'ятка Куала-Лумпура – башти-близнята Петронас – в чверті години. Інша відома висотка – башта Менара – теж поруч. Вечорами в двох кроках від готелю запалювала вогні ціла вулиця вподобаних нами азіатських фуд-кортів просто неба. Пластмасові столики, покриті цератою. На кожному кроці щось шипить, кипить, булькає, смажиться. Готують дуже смачно, а вартість страв мінімальна. Тут же продають фрукти. Тут же грають вуличні музиканти. І тут же живе звичайним життям величезний ринок, де можна купити будь-який фейк на теми відомих брендів. Рекомендую походити цим ринком. Серед відвертого барахла можна знайти дуже гідні речі – особливо сумки й гаманці.
Якщо продовжити тему їжі, то скажу одне – в Куала-Лумпурі важко залишитися голодним! Тут багато варіацій на теми індійської і китайської кухні – адже в Куала-Лумпурі мешкає велика кількість вихідців з цих країн. Окрім смачної вуличної їжі, тут є кафе і ресторани всіх відомих світових мереж, причому на кожному розі – втомившись від місцевої їжі, можна сповна по-європейськи поснідати в «Старбаксі» або «Данкін Донатс». Також рекомендую звернути увагу на фуд-корти в усіх торговельних центрах. І навіть якщо не голодний, то все одно неможливо пройти повз коктейлі зі свіжих фруктів і натурального морозива. А ще тут дуже багато ресторанів, які стилізовано під європейські паби. Вечорами в них же гуркотять дискотеки.
Але все-таки ми приїхали до Куала-Лумпура не для того, щоб їсти. Для чого ж тоді?
Особисто у мене були три мрії, пов'язані з Куала-Лумпуром: побачити знамениті башти Петронас, піднятися на місток між ними і, нарешті, побачити мишачого оленя, символ Малайзії – звичайно, в зоопарку.
Ми виділили на Куала-Лумпур два з половиною дні. Провели їх в спортивному режимі: по 13 годин на ногах, в 40-градусну спеку, вихвачуючи обривки сну при переїздах в таксі і ввечері засинаючи, ледь торкнувшись подушки. І хоча вологий і дуже спекотний травень усе-таки не кращий час для Куали, ми залишилися задоволеними, як маленькі діти. Куала-Лумпур перевершив усі сподівання! Він виконав всі наші бажання. І навіть традиційний для цієї пори року дощ «включався» чітко за розкладом – о 16:00! «Включався» дуже стрімко і так же швидко припинявся.
Ми встигли подивитися парк птахів, зоопарк, океанаріум, колоніальний квартал і головну площу країни Мердека, піднятися на Петронаси і з'їздити в печери Бату. Все це настійно рекомендую до відвідин. Зверніть увагу, що всілякі вхідні квитки коштують дорого – 20-25 доларів за один, тому не забудьте виділити для них спеціальну статтю бюджету.
Головне диво столиці Малайзії – башти Петронас. Найвищі башти-близнята світу, два 88-поверхові гіганти, що злітають вгору аж на 450 метрів. Петронас – це нафтова компанія, що побудувала цей шедевр архітектури. У хмарочосах розташовано офіси, а під хмарочосами – величезний торговельний центр Suria і океанаріум. Поруч знаходиться дуже красивий парк з каскадом озер і фонтанами. Петронаси не важко помітити практично з будь-якої точки міста. І в них неможливо не закохатися! Ми ходили довкола цих двох срібних стріл, як заворожені. Окрема атракція – фотографувати Петронаси. Це можливо лише з положення лежачи! Не соромтеся, тут всі туристи так роблять – сміючись і жартуючи один над одним.
Для того, щоб піднятися на Петронаси, треба не полінуватися і встати дуже рано – кожного ранку тут роздають 2000 безкоштовних квитків для підйому на знаменитий місток. У перший день ми прийшли до 9 ранку – квитків уже не було. Наступного дня прибігли о 6:30 – і наша мрія збулася, ми отримали жадані квитки.
Хмарочосів у Куалі багато – місто справляє враження суперсучасного мегаполісу. І в той же час, тут украй дбайливе ставлення до природи – тут намагаються озеленити кожен клаптик землі, кожен дах, кожен балкон.
Ще дуже захоплює парк птахів – найбільший парк світу, де птахи знаходяться в природних умовах. Він дуже зелений, з безліччю водоймищ, тому спека тут не відчувається. Постарайтеся встигнути до 11 ранку – в цей час проходить годування більшості птахів, включаючи птаха-носорога – символу парку.
Зоопарк Куали – теж дуже приємне місце, зелене і нарядне. Тут ми нарешті зустріли мишачого оленя – дивну крихітну істоту, схожу на щура, косулю і мою собаку Честера одночасно. Окрім оленя, бачило чимало інших місцевих чудасій – наприклад, цивету, щось середнє між плюшевим ведмедиком, єнотом і котом. А більш за все нам сподобався патріарх зоопарку: величезний орангутанг, сибарит і філософ, що роздумує про марноту всього насущного, – ми це виразно прочитали в його погляді.
Ще одна обов'язкова до відвідин пам'ятка – це печери Бату, великий храмовий індуїський комплекс на околиці Куали. У лютому, під час індуїського фестивалю, сюди щорік з'їжджається більше 2 мільйонів паломників. Сам храм захований у величезній гірській печері, до якої ведуть сходи з 272 сходинок. Археологи вважають, що вік самої вапнякової печери – більше 400 мільйонів років, а храм було випадково знайдено у 1878 році – завдяки цікавості американського натураліста.
Коли ми були в Куалі, то не могли повірити в те, що Малайзія здобула незалежність лише 53 роки тому. Що ще на початку минулого століття тут були лише малярійні болота та шахти з добування олова. Сучасний Куала-Лумпур – це поєднання новітніх технологій з дбайливим ставленням до природи, супермісто майбутнього, місто усмішливе, добре й приємне.
Острів Тіоман
У Куала-Лумпурі ми сіли на крихітний гвинтовий літачок – і за годину труського польоту висадилися в раю, на острові Тіоман. Літачок належить компанії Berjaya. Таке ж ім'я має найкращий готель острова.
Квитки на літак було куплено через Інтернет, вони обійшлися нам у 130 доларів в обидва кінці. Готель був заброньований за 3 місяці – і за це ми отримали early-bird discount у 25%. Таким чином ціна номера склала 70 доларів за дабл зі сніданком. Рекомендую бронювати готель заздалегідь не лише унаслідок знижок – це дійсно найкращий готель острова, з найкращим пляжем і найкрасивішим рифом. Сюди валом валять туристи зі всього світу – а сезон на Тіомані короткий: з травня по вересень. Отже, про житло варто потурбуватися заздалегідь.
Сам готель є величезним тропічним парком – три кілометри білосніжного піщаного пляжу, кілька полів для гольфу, дайв-центр, два басейни, чотири ресторани, спа-салон. Бунгало розкидано в густій зелені кокосових пальм – начебто і відпочивальників багато, і в той же час маєш відчуття, ніби ти один у цьому тропічному раю.
А Тіоман – це і справді рай. Журнал Life включив його до десятки найкрасивіших островів світу. Сам острів – маленький, якщо не сказати крихітний. З типовим для всіх вулканічних островів Південно-Китайського моря ландшафтом: заросла густими джунглями гора посередині – і трохи вузьких смужок пляжів довкола. Тіоман є заповідником. Тому будьте готові до того, що, прилетівши на Тіоман, ви ніби потрапите до передачі «В світі тварин». По нашому готелю вільно прогулювалися величезні варани, на гольф-полях паслися стада мавп, а у сутінках над головою м'яко шаруділи крила великих летючих лисиць.
Вирушаючи на Тіоман, не забудьте взяти з собою маску, трубку і ласти, оскільки саме довкола Тіомана знаходяться найкрасивіші коралові сади зі всіх, які я бачила раніше. Живі, незатоптані корали найнеймовірніших форм і кольорів – яскраво-рожеві, фіолетові, бірюзові, жовті – і все це в 30 метрах від лінії пляжу.
Дуже багато морської живності – довірливої, неляканої, строкатої й яскравої. Ми бачили черепах, величезну кількість риб, а, гуляючи по пляжу, спостерігали скатів, що виплигують у запалі гонитви з води. Саме тут я побачила першу в своєму житті акулу – мріяла побачити цього представника морської фауни протягом 9-ти років, а побачила саме на Тіомані. І не якусь рифову дрібну – а відмінну, крупну піщану акулу.
Чим ще зайнятися на Тіомані, окрім снорклінгу? Нічим. Чесно. Можна піти на трек крізь острів, можна прогулятися до водоспаду – але не хочеться. Це острів абсолютного спокою, абсолютної релаксації і медитативного стану душі, аж до просвітлення. Я могла сидіти й годинами дивитися на море. Особливо, на захід сонця. Ах, який ж тут захід сонця! Або годинами сидіти і дивитися на гору, порослу джунглями. Тут добре думається, добре пишеться, добре мріється. Ти буквально відчуваєш, як з тебе виходить усе погане, роками накопичене в мегаполісі – і ти як за змахом чарівної палички стаєш красивим, здоровим і якимось правильним. Єдиною неприємністю було те, що ми спланували так мало часу на цей рай – усього 6 днів.
У чому ми не лінувалися – так це в щовечірніх походах у Теккек, рибальське селище в двох кілометрах від нашого готелю. Походи ці були вельми спортивними – через круту, порослу джунглями гору. Але вони були того варті. Оскільки ми ходили в Теккек вечеряти – уподобали родинний sea-food ресторанчик. Процедура замовлення тут була дуже простою – господар показував нам усіх наявних свіжих крабів, креветок, кальмарів і риб, а ми вибирали, кого б з'їсти сьогодні. Після чого наш видобуток укладався на застелений пальмовим аркушем мангал – а потім із жару подавалася на стіл. Наша звичайна вечеря (на трьох) складалася з величезної порції смаженого рису з морепродуктами, смажених овочів, коктейлів з кавуна або ананаса, величезної риби і десятка здоровенних креветок. Середній рахунок – 20 доларів (на трьох!). Після цього простого рибальського ресторанчика я просто не можу дивитися на те, що продають і подають під виглядом риби в наших ресторанах!
Мені хочеться повернутися до Малайзії. За здоров'ям, за смачною їжею, за кришталево чистим морем і головне – за відчуттям безтурботного щастя.
Цей матеріал опубліковано на умовах партнерства з журналом "Мандри". Оригінал читайте на сайті журналу