В історичній перспективі екс-регіонали все ж таки тупикова гілка політичної еволюції. Їхній ядерний електорат — ідеологічно фрустровані міщани «іржавого поясу» Південно-Східної України — географічно та кількісно обмежений, але вийти за ці рамки вони не здатні. А розпрощатися з власною проросійською ортодоксією і поготів. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
«Їхній політичний наратив є москвоцентричним: не випадково напередодні президентських виборів Бойко та Медведчук їздили на зустріч із Путіним, не зважаючи на ймовірні електоральні втрати. До речі, наприкінці 2019-го Медведчук анонсував «широку зустріч» депутатів «Опозиційної платформи» та Державної думи РФ, і це при тому, що російське керівництво не може похвалитися особливими симпатіями навіть у південно-східних регіонах. Але екс-регіонали — це актори однієї ролі, яку для них, вочевидь, колись розписали в Москві», — пише він.
Тому, зауважує Віхров, головна політична загроза для них полягає в тому, що президент Володимир Зеленський схилятиметься в бік «порозуміння з Росією», перебираючи на себе їхній базовий електорат і таким чином зсуваючись у вузьку нішу «південно-східних» політиків. Відповісти на цю загрозу їм нічим. У цьому сенсі Зеленський-бандерівець влаштовував би екс-регіоналів значно більше.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»